Повторність, сукупність і рецидив злочину

 

Вчинення особою двох і більше злочинів свідчить про її підвищену суспільну небезпеку. Множинність злочинів досить поширене явище у структурі злочинності. Кожний із видів множинності злочинів згідно зі ст. 35 КК має сої правові наслідки. Повторність, сукупність, і рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання. При вирішенні питання, щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. Основою правових наслідків при сукупності злочинів є те, що кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

У ч. 4 ст. 65 КК України вказується, що більш суворе покарання, ніж передбачено відповідними статтями Особливої частини КК за вчинений злочин, може бути призначено за сукупністю злочинів. Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК України, якщо особа засуджується за злочини, з котрих хоча б один є умисним, тяжким чи особливо тяжким, то верхня межа покарання, що обирається за сукупністю злочинів може становити максимальний строк, встановлений для даного виду покарання.

Під одиночним злочином розуміють передбачений кримінальним законом певний самостійний склад злочину.

Одиночні злочини поділяються на:

· прості – це ті, які одним діянням породжують один наслідок передбачений кримінальним законом. Простий одиночний злочин має місце і тоді, коли наслідок лежить за межами складу злочину (формальний склад). До простих одиночних злочинів відносять і ті, при вчиненні яких одне діяння тягне за собою декілька наслідків передбачених законом. Крім того до простих одиночних злочинів належать злочини з альтернативними діями. Отже, простий одиночний злочин може складатися з однієї дії; одного наслідку або однієї дії і кількох наслідків, чи альтернативних дій.

· ускладнені одиночні злочини бувають декількох видів:

1) триваючий злочин – це одиночний злочин, який розпочинається дією чи бездіяльністю, а далі вчиняється в продовж тривалого часу;

2) продовжуваний злочин – складається з двох або більше тотожних діянь об’єднаних єдиним злочинним наміром. Йому притаманні такі ознаки як наявність двох чи більше вчинених у різний час тотожних діянь; діяння, об’єднані єдиним злочинним наміром винної особи;

3) складений злочин складається з двох чи більше діянь, які утворюють одиночний злочин. Складений злочин має такі ознаки: складається з двох і більше злочинних діянь; кожне з діянь, якщо його уявити окремо, утворює окремий самостійний злочин; окремі злочини настільки тісно пов’язані між собою, що розглядаються законодавцем як одиночний злочин, який охоплюється ознаками однієї статті чи частини статті КК України.

До злочинів, що кваліфікуються за наслідками або називаються такими, що характеризуються наявністю додаткових тяжких наслідків відносять ті, які мають два наслідки котрі настають один за одним у результаті одного злочинного діяння.

Повторністю злочинів визначається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України.

Повторність злочинів утворюють:

· тотожні злочини (ч. 1 ст. 32 КК України);

· у разі особливої вказівки законодавця, однорідні чи подібні за ознаками злочини (ч. 3 ст. 32 КК України).

Повторність виникає незалежно від того, була чи не була винна особа засуджена за вчинений раніше злочин. Повторність злочинів виникає і тоді, коли один або усі злочини, що її складають були вчинені у співучасті.

Якщо повторність складають однорідні подібні злочини, то кожний з них кваліфікується самостійно за конкретною статтею КК, при цьому наступний злочин кваліфікується за ознакою повторності.

Сукупністю злочинів визначається вчинення особою двох або більше злочинів передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за кожен з яких її не було засуджено.

Ознаками сукупності злочинів є:

· вчинення особою двох чи більше злочинів, які охоплюються різними складами злочинів;

· самостійність кваліфікації злочину як складової сукупності;

· ні щодо одного із злочинів, які складають сукупність не було судом винесено вироку.

В науці кримінального права і судовій практиці сукупність поділяється на:

· ідеальну – вчинення шляхом одного злочинного діяння кількох злочинів пов’язаних між собою, але таких, які кваліфікуються кожний окремо;

· реальну – вчинення особою кількох самостійних злочинних діянь, кожне з яких утворює злочин.

Ідеальну сукупність необхідно відрізняти від конкуренції загальної і спеціальної норм. Перш за все, слід зазначити, що конкуренція кримінальних норм є в тих випадках коли одиночний злочин підпадає під ознаки кількох норм кримінального закону.

Рецидивом злочинів визначається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Рецидив є найнебезпечнішим видом повторності, оскільки особа після засудження за попереднє злочинне діяння вчиняє новий злочин. Виходячи з поняття рецидиву його ознаками є:

· вчинення нового умисного злочину;

· судимість за попередній злочин.

Залежно від характерів злочинів рецидив поділяється на:

· загальний рецидив – коли особа, яка має судимість за умисний злочин, знову вчиняє різнорідні умисні злочини;

· спеціальний рецидив – випадки, коли особа, яка має судимість за умисний злочин, знову вчиняє тотожний або спільний за об’єктом посягання злочин.

Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на:

· простий – дві судимості;

· складний – три і більше судимості.

У теорії кримінального права виділяють ще пенітенціарний рецидив, який має місце у тих випадках, коли особа вчиняє новий злочин під час відбуття покарання за попередній злочин.