Антоніми, антонімічна пара. Групи антонімів.

Антоніми- різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення. (день-ніч, жар-холод, радість-горе).ці пари мають протилежне значення, що об’єднуються спільним родовим значенням: для день і ніч – час, жар і холод- температура, радість і горе – почуття.

Розрізняють чотирі групи антонімів:

1. Контрарні антоніми – між ними є проміжний член.

Молодий(чоловік) – нестарий- середніх літ – старий.

2. Комплектарні антоніми – доповнюють один одного до родового і є граничним за своїм характером. У них нема проміжного члена. (живий- мертвий)

3. Контрадикторні антоніми – один із членів утворюється за допомогою префікса не і не має точної визначеності (молодий- немолодий)

4. Векторні антоніми- виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей (збирати- розбирати)

Багатозначне слово може належати до різних антонімічних пар і рядів:

Вільний (селянин) – безвільний

Вільний (черевик) – тісний

Вільна (держава) – залежна

Вільна (розмова) – вимушена.

Існує внутрішньослівна антонімія, за якої одне слово поєднує протилежні значення (слово безцінний має значення – дуже цінний, або нічого не вартий.

 

 

Явище паронімії

Терміном паронімія - зазвичай називають таке мовне явище, коли два слова, схожі за звучанням, але різні за значенням, помилково вживають одне замість іншого, наприклад: боцман замість лоцман, кремінь замість кремній. Слова, які утворюють такі пари, називаються паронімами.

У вужчому розумінні пароніми — це близькі за звучанням і написанням слова, що мають наголос на тому самому складі, належать до однієї частини мови і до однієї тематичної групи, але мають відмінності у значенні. До таких слів належать пароніми адресат — адресант, компанія — кампанія, афект — ефект.

У ширшому розумінні пароніми — це будь-які співзвучні слова, які не належать до омонімів, бо не цілком збігаються у звучанні.

 

 

Табу і евфемізми

Табу- полінезійське слово, яке стосується етнографії: означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через заборони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У сучасних мовах до табу можна віднести, що не можна прямо говорити про смерть, тяжку хворобу.

Евфемізми- слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно непристойні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів які є напристойними, грубими. Так, замість умер в українській мові вживають упокоївся, відійшов у вічність.

 

 

З7. Історичний розвиток лексики

Причини історичних змін у лексиці

Лексична система як і мова в цілому, постійно змінюється, причому з фонологічною і граматичною системами- найшвидше. Одні слова зникають із мови інші зявляються. Змінюються і значення слів.

Позамовні (позалінгвальні) причини- це зміни в навколишньому світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері культури та ідеології супроводжуються появою нових слів, а зникнення знарядь праці, форм побуту спричинює зникнення відповідних слів.

Внутрішньомовні причини

Є чотири типи змін у лексико- семантичній системі:

1) зникнення слів;

2) зникнення значень слів;

3)поява нових слів;

4) поява нових значень.

Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.

Архаїзми – застарілі слова, які вийшли з активного ужитку, але збереглися в пасивному словнику.

Розрізняють:

Власне архаїзми- слова, які називають предмети та явища, що існують і тепер, але витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами. (чадо- дитина)

Історизми- слова, які вийшли з ужитку в звязку зі зникненням позначуваних ними понять. (війт- сільський староста)

Неологізми

Неологізми- нові слова, що виникли за памяті людей, які їх використовують. (Посадовець – посадова особа).

Запозичення

В кожній мові крім своїх слів, є чужі – тобто запозичені.

Розрізняють матеріальні запозичення і калькування:

Матеріальне (лексичне) запозичення – запозичення, за якого з іноземної в рідну мову входить лексична одиниця повністю (значення й експонент).

(какаду- запозичене з малайської мови)

Калькування- калькування іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; по морфемний переклад іншомовного слова.

За калькування переймаються лише значення іншомовного слова та його структура, але не його матеріальний експонент. Так, наприклад укр.. недолік є калькою рос. Недочет.

Прямі запозичення - запозичення, які безпосередньо переходять із однієї мови до іншої. До української мови з польської увійшли слова місто, мешканець, кохання, підлога.

Опосередковані запозичення- запозичення, які проникли із однієї мови до іншої через посередництво третьої соми. Так наприклад слово петрушка запозичене російською мовою з польської через українську.

Інтернаціоналізми- слова, поширені у білшості мов світу. Наприклад: конституція, університет, політика, мораль.