Показники ефекі використання оборотних активів

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди — один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, водночас як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів. Отже, оборотні активи, що обслуговують оборот оборотних фондів і фондів обігу, багато в чому визначають загальні темпи і ефективність виробництва.

Ефективність використання оборотних коштів не можна виміряти за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників, найважливішим з яких є швидкість обертання. Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

О=С*Д/Р

де О — термін обертання оборотних коштів (днів);

С — середні залишки нормованих оборотних коштів (грн);

Д — тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів);

Р — обсяг реалізованої продукції (грн).

Цей показник водночас відображає обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період і ефективність використання матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і до окремих їх статей.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання (Ко), який визначається за формулою: Ко=Р/С

де Р — обсяг реалізованої продукції (грн);

С — середні залишки нормованих оборотних коштів (грн).

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження визначається за формулою: Кз=С/Р

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів (коп.).

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт ефективності (Ке) визначається за формулою:Ке=П/C

де П — прибуток від реалізації товарної продукції (грн).

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів. Чим більший він, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

В результаті прискорення обертання оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні — до обігу залучаються додаткові активи.

Вивільнення оборотних активів може бути абсолютним і відносним. Абсолютне має місце у випадку, коли фактичні залишки оборотних активів менші від нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за визначений період.

Відносне вивільнення має місце у випадках, коли прискорення їх обертання відбувається одночасно зі зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання залишків виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних активів.

Прискорення обертання оборотних активів і вивільнення в результаті цього їх певної суми дає змогу підприємству спрямувати їх за своїм бажанням і обійтись без залучення додаткових фінансових ресурсів.

 

23. Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні фонди - це частина засобів виробництва, які діють у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і переносять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні фонди підприємства оцінюються:

1. залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) чи відновленою вартістю;

2. залежно від стану основних фондів – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

Відновна вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна, але за сучасними цінами.

Залишкова вартість основних фондів – характеризує реальну їхню вартість і ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (роботи або послуги).

Залишкова вартість основних фондів є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості.

Вона розраховується як сума надходжень від реалізації основних фондів, які вибули, з урахуванням витрат щодо демонтажу та реалізації. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих ОФ

 

 

24. У процесі виробництва основні фонди зношуються фізично і старіють морально.

Розрізняють два види зносу ОФ:

• фізичний знос — це поступова втрата ОФ споживної вартості у процесі експлуатації.

моральний знос — це знос ОФ внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

Згідно з ПК виділяють 16 груп основних фондів, за якими установлюються відповідні мінімальні терміни амортизації.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

– прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

– зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

– прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

– кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

– виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

25. Стан осн. фондів:

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів - показник, який відображає частку знову введених цих фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року.
Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів - показник, що відображає частку вибулих у звітному році фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт показує рівень вибуття фондів у зв'язку з їх фізичним і моральним зносом і непридатністю для подальшого використання у виробничому процесі.

Коефіцієнт придатності основних засобів-Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації

Коефіцієнт оновлення основних засобів-Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів

Коефіцієнт вибуття основних засобів-Характеризує інтенсивність вибуття основних засобів

Ефективність використання осн. фондів: Фондовіддача - відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Фвід= П/Ф,

де: П – обсяг товарної, валової чи реалізованої продукції, грн; Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

Фондовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність вкладення цих коштів.

Фондомісткість продукції – величина, обернена фондовіддачі. Вона показує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню продукції, що випускається:

Фміс = Ф/П

Фондоозброєність характеризує ступінь технічної оснащеності праці. Фондоозброєність визначають як співвідношення вартості основних фондів до чисельності працівників:

Фо = Вф/ Чзм

26. Капітальні вкладення — це витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів.

Поняття "капітальні вкладення" тотожне поняттю "інвестиції". види капітальних вкладень

Реальні (прямі) інвестиції — це вкладення капіталу у створення засобів виробництва.

Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках або це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, вартості капіталу або інших вигод для інвестора

Залежно від джерела фінансування капітальні вкладення бувають:

- державні – це інвестиції, направлені на створення ОФ, джерелом фінансування яких, є засоби держбюджету або місцевих бюджетів для фінансування державних підприємств і організацій;

- державні централізовані - це інвестиції, направлені на цільове фінансування створення ОФ, за рахунок засобів держбюджету або бюджетного кредиту;

- недержавні - це інвестиції, що фінансуються за рахунок засобів інвесторів з недержавними формами власності, такими як:

-власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, компенсації збитків від аварій, стихійної біди, грошових надходжень громадян, юридичних осіб і т.д.);

- позикові фінансові кошти інвестора;

- вилучені фінансові кошти інвестора (засоби, отримані від продажу акцій, облігацій, пайові і інші внески громадян, юридичних осіб);

- безготівкові і добровільні внески, пожертвування громадян, підприємств і організацій;

- засоби іноземних інвесторів (іноземні інвестиції як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити);

- капітальні трансферти - це інвестування капітальних вкладень шляхом перекладу іноземної валюти до України і передача

права володіння іноземними цінними паперами;- змішані капітальні вкладення - це інвестиції, направлені на створення і оновлення ОФ, в загальному розмірі яких є частину державних засобів.

 

27. жерела фінансування капітальних вкладень, їх формування і використання

Капітальні вкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінансовими ресурсами з різних джерел. Фінансові ресурси, що спрямовуються на фінансування капітальних вкладень підприємств-інвесторів, можуть бути сформовані за рахунок:

• власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• коштів позабюджетних фондів;

• інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;

• коштів іноземних інвесторів.

Склад джерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від рівня централізації здійснюваних капітальних вкладень, а також від того, хто є інвестором і яка його форма власності.

28. фінансовий аналіз являє собою систему спеціальних знань, спрямованих на вивчення причинно-наслідкових зв'язків у фінансових взаємовідносинах, фінансових ресурсах і їх потоках для оцінки стану і перспектив життєдіяльності суб'єкта господарювання.

Ціль аналізу фінансового стану полягає у своєчасному виявленні та усуненні недоліків у звичайній діяльності і виробітки заходів щодо поліпшення (стабілізації) фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Напрямок	Коефіцієнти
Ліквідність	Коефіцієнт абсолютної ліквідності Коефіцієнт загальної ліквідності Коефіцієнт критичної ліквідності
Рентабельність	Коефіцієнт рентабельності активів Коефіцієнт рентабельності реалізації Коефіцієнт власного капіталу
Фінансова стійкість	Коефіцієнт автономії Коефіцієнт фінансового ризику Коефіцієнт концентрації позикового капіталу
Ділова активність	Коефіцієнт оборотності активів Коефіцієнт оборотності власного капіталу Коефіцієнт оборотності основних засобів

Реалізація поставлених цілей припускає рішення таких задач:

- оперативне виявлення й усунення проблем, пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов звичайної діяльності і наявності власних і позикових ресурсів,

- розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

29. Ліквідність — це спроможність підприємства погашати свої поточні зобов'язання вчасно і в повному обсязі.

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (К1) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами: Оборотні активи (рядок 260 активу балансу)/ Поточні зобов'язання (рядок 620 пасиву балансу)

Цей коефіцієнт іноді називають коефіцієнтом покриття. Він показує, скільки грошових одиниць (тис. грн.) оборотних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо значення коефіцієнта К1 менше від одиниці, це свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки у підприємництві готівкові кошти важливіші, ніж прибуток. Низький рівень загальної ліквідності може бути наслідком труднощів у збуті продукції, поганої організації матеріально-технічного постачання тощо.

2. Коефіцієнт проміжної ліквідності (К2) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами без урахування товарно-матеріальних запасів: Коефіцієнт проміжної ліквідності показує, чи спроможне підприємство у разі падіння його товарообігу покрити свої зобов'язання перед кредиторами. Саме тому цей коефіцієнт ще називають коефіцієнтом "кислотного тесту" або миттєвим показником.

Теоретично оптимальна величина К2 = 0,7 - 1,0, однак вона може бути значно меншою, тому її треба порівнювати з галузевими нормами. Високе значення К2 (більше від одиниці) є ознакою низького фінансового ризику і добрих можливостей для залучення додаткових фінансів

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К3) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань поточними фінансовими інвестиціями і коштами та їх еквівалентами. коефіцієнт проміжної ліквідності становить значний інтерес для банків та інших кредитних установ, а коефіцієнт абсолютної ліквідності — для постачальників товарів (робіт, послуг) та фінансових аналітиків підприємства.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року

Коефіцієнт автономії — показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства. Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт > 0,5.

Коефіцієнт фінансової стабільності — показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами — показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів.

Нормальним вважається Кзвк>0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) — показник, який характеризує рівень достатності (поточних активів) обігових коштів підприємствам для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. Він визначається відношенням всіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта Кп>1. Отже, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні зобов'язання.У цьому разі у підприємства стійкий фінансовий стан і воно може своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання.