Лексикологія як розділ мовознавчої науки. Слово як лінгвістична одиниця.

Лексикологія – розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Лексикологія вивчає двосторонні одиниці, які мають план вираження і план змісту.

Розрізняють:

-загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики.

-конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови.

-історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами і закономірностями його зміни.

- Прикладна лексикологія вивчає питання укладення словників.

Лексикологія у вузькому значенні – це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови, то в широкому значенні - це загальне позначення всіх розділів, які вивчають слово.

До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки:

1) власне лексикологія – наука про словниковий склад.

2) етимологія- наука, яка досліджує походження слів.

3) фразеологія- наука про стійкі словосполучення.

4) лексикографія- наука про укладання словників.

5) семасіологія – наука про значення слів.

Слово як лінгвістична одиниця

Слово- найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань.

Головна відмінність слова від морфеми в його більшій самостійності, автономності. Слова можна вставити у висловлювання і переставити, тобто слово має позиційну автономність. Переставити морфеми в слові неможливо.

Слова є неоднорідними за своєю структурою і за функціями. Основною функцією слова є номінативна. За цією функцією слова поділяють на чотири типи:

1) повнозначні, до яких належать іменники, дієслова, прикметники, числівники. Вони є носіями понять.

2) вказівні (займенникові)

3) службові, до яких належать сполучники, прийменники, частки, зв’язки, артиклі.Ці слова не мають номінативної функції, вони організатори, гвинтики для побудови речень.

4) вигукові – не називають явищ й не виражають понять.

 

 

Семасіологія. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень слова. Слово і поняття.

Семасіологія- наука про значення слів. Її ще називають лексичною семантикою.

Лексичне значення- історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності.

Лексичне значення слова є продуктом мислиннєвої діяльності людини.

Ядром лексичного значення є денотативне значення (мислиннєве відображення певного явища). (обличчя має денотативне значення «передня частина голови людини»)

Слово також може мати контрактивне значення – додатки до основного значення слова. (морда, пика).

Типи лексичних значень слова:

Прямі значення- безпосередньо називають явища дійсності.(сімя з трьох дітей, світлий день).

Переносні значення- є вторинними, тобто похідними від прямих, і через прямі значення називають явища дійсності. (обличчя театру, світлі думки)

Вільні значення- вживання цих значень не має жодних, крім логічних обмежень. (априклад слово зелений може поєднуватися з назвами всіх предметів що можуть мати такий колір. Зелене дерево, зелений килим, зелений олівець).

Звязані значення- серед них розрізняють:

1) Фразеологічні зв’язані значення- значення слова які реалізуються лише в певних сполученнях.

2) синтаксично зумовлені значення – значення які реалізуються тільки в певній синтаксичній позиції.

3) Конструктивно зумовлені значення- це такі значення, які реалізуються лише в певних конструкціях.

Відношення слово-поняття

Поняття- результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за певними спільними і в сукупності специфічними для них ознаками. Наприклад, поняття СТІЛ означає будь-який за формою та призначенням стіл.

Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням.