Склад. Наголос. Явища проклізи та енклізи. Правила складоподілу.

Існує три теорії поділу складу: еспіраторна, мускульної напруги та сонорна.

1. Еспіраторна теорія

Згвдно з нею склад – це звук або комплекс звуків, що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря. Зараз заперечують це визначення, оскільки доведено, що одним поштовхом повітря можна вимовити і декілька складів.

2.Теорія мускульної напруги.

Згідно з нею склад- це частина такту, яка вимовляється з єдиною мускульною напругою.

3.Сонорна теорія.

Склад – це частина такту яка складається з більш звучної (вершини) і прилеглих до неї менш звучних звуків.

Найнижчу звучність мають шумні глухі, найвищу – голосні.

Складотворчим є голосний. Якщо є один голосний то його називають монофтонгом.

Дифтонг- два голосних, які утворюють один склад.

Трифтонг- три голосні, які творять один склад.

Наголос- виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Словесний наголос буває динамічний, музикальний і кількісний.

Динамічний наголос- виділення одного із складів слова більшою силою, тобто сильнішим видихом струмення повітря. Динамічний наголос може бути фіксованим (зв’язаним), тобто в усіх словах падає на будь-який склад. Фіксований наголос - вільний.

Він виконує смислорозрізнювальну і формо розрізнювальну функцію. Наголос може бути нерухомий і рухомий – у формах одного й того самого слова падає на різні склади.

Деякі слова можуть мати два наголоси- головний і побічний. Побічний наголос мають складні слова: Пяти’поверхо’вий, перекоти’по’ле.

2. Музикальний наголос –виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону.

3. Кількісний, або довготний наголос- виділення складу більшою тривалістю звучання.

Слова які втратили наголос, приєднуються до наступних слів, називаються проклітиками, а явище проклізою.

Ненаголошені слова, що стоять після наголошених, утворюючи з ними одне фонетичне ціле, називаються енклітиками, а явище- енклізою.

 

 

18. Звукові зміни (загальна характеристика). Звукові зміни та чергування звуків.

1) Живі або актуальні звукові зміни- це фонетичні зміни, які діють у процесі функціонування мови і ще е втратили свою актуальність. Комбінаторні і позиційні зміни звуків призводять до того, що в звуковій системі зявляється чергування звуків.

Весна’ – ве’сни

Такі чергування викликані сучасними змінами фонетичних законів, носять назву живих.

2) Історичні або традиційні зміни не пов’язані з діючими в сучасній мові фонетичними процесами. До таких змін належать чергування.

Г –ж – з

К –ч –ц

Х - ш –с

Чергування – це факт розрізнення звуків, що займають одне й теж місце у звуковій оболонці тієї ж морфеми у різних випадках її вживання.

3) Спонтанні звукові зміни- не залежать від оточення чи позиції, фонетичні процеси, спричинені змінами фонологічної системи мови. Наслідком спонтанної зміни завжди є повне зникнення у мові певного звука.

Різні звукові зміни можуть супроводжуватись явищем конвергенції і дивергенції.

Конвергенція- збіг у процесі фонетичних змін двох звуків у одному Внаслідок конвергенції кількість звуків у мові скорочується.

Дивергенція- розчеплення звука на два різні звуки. В одній позиції звук може залишатися, а в іншій – перейти в інший звук.

 

 

Позиційні зміни звуків.

Позиційні зміни спричинені впливом загальних умов вимови. Це фонетичні процеси, зумовлені місцем звука у слові і складі, наголошеною і ненаголошеною позицією голосного.

До позиційних змін належать: редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних у кінці слові і протеза.

1) Редукція голосних- ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.

Редукція голосних буває кількісною і якісною.

Кількісна редукція- за якої голосні ненаголошених складів утворюють силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр.

Якісна редукція- в якої голосні ненаголошених складів не тільки стають слабшими і коротшими, але й втрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість.

Протеза- поява перед голосним що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови. (Острий- гострий)

Оскільки протеза – поява приголосного перед голосним, а не перед будь яким звуком, то її можна розглядати і як комбінаторну зміну.

 

 

Комбінаторні звукові зміни.

Комбінаторні зміни – зміни, зумовлені впливом одного звука на інший.

До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діареза, епентеза, метатеза.

Акомодація – зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього і часткового пристосування сусідніх звуків.

-акомодація стосується впливу голосних на приголосні і навпаки.

-голосні звуки змінюють свою артикуляцію під впливом мяких приголосних.

Акомодація може бути консонантною і вокалічною, прогресивною (попередній звук впливає на наступний) і регресивною(наступний звук впливає на попередній).

Асиміляція- артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.

-приголосні звуки можуть асимілюватися за дзвінкістю та глухістю

-за місцем і способом творення

-за мякістю і твердістю

При асиміляції взаємодіють однорідні звуки (приголосний з приголосним, або голосний із голосним). Асимілюватися можуть не тільки сусідні звуки, але й звуки, які знаходяться на відстані один від одного.

Розрізняють декілька різновидів асиміляції:

1) за результатами –повну і неповну;

2) за спрямуванням- прогресивна і регресивна;

3) за розташуванням звуків, які взаємодіють – контактну (суміжну) і дистанційну (несуміжну.).

Дисиміляція- розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

Дисиміляція зводиться до зміни в слові одного з двох однакових фбо подібних звуків менш подібними.

Дсиміляція може бути прогресивною, регресивною, контактною, дистанційною.

Значно поширене явище дисиміляції в діалектному і просторічному мовленні: трамвай, фрухти.

Діареза- викидання звука чи складу в слові для зручності вимови. (Користний- корисний, загибнути- загинути). Утрачені звуки збереглися в позиції, коли після них ідуть голосні або коли вони знаходяться в кінці слова: користуватися, погибати.

Епентеза- поява у словах додаткового звука. (павук із паук)

Метатеза- взаємна перестановка звуів або складів у межах слова (слово суворий виникло із суровий, ведмідь із медвідь)

 

 

Асиміляція та її різновиди.

Асиміляція- артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.

-приголосні звуки можуть асимілюватися за дзвінкістю та глухістю

-за місцем і способом творення

-за мякістю і твердістю

При асиміляції взаємодіють однорідні звуки (приголосний з приголосним, або голосний із голосним). Асимілюватися можуть не тільки сусідні звуки, але й звуки, які знаходяться на відстані один від одного.

Розрізняють декілька різновидів асиміляції:

1) за результатами –повну і неповну;

2) за спрямуванням- прогресивна і регресивна;

3) за розташуванням звуків, які взаємодіють – контактну (суміжну) і дистанційну (несуміжну.).

Повна асиміляція-за якою звуки уподібнюються повністю, тобто стають однаковими.

Неповна (часткова) асиміляція- звуки збігаються за ознаками, але повністю не збігаються.

Прогресивна асиміляція- за якої попередній звук впливає на наступний.

Регресивна асиміляція- за якої наступний звук впливає на попередній.

Контактна (суміжна) асиміляція- за якої взаємодіють сусідні звуки.

Дистанційна асиміляція- асиміляція звуків на відстані. (желізо- залізо)

 

 

Дисиміляція та її різновиди

Дисиміляція- розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

Дисиміляція зводиться до зміни в слові одного з двох однакових фбо подібних звуків менш подібними.

Дсиміляція може бути прогресивною (срібро-срібло), регресивною (рицар-лицар), контактною, дистанційною.

Значно поширене явище дисиміляції в діалектному і просторічному мовленні: трамвай, фрухти.