Літературне оформлення та основні вимоги до змісту дослідницького матеріалу.

Літературне оформлення результатів виконаного наукового дослідження зазвичай виступає заключним етапом роботи, вінцем дослідницького процесу. Він починається тоді, коли дослідження повністю або його відносно самостійна частина завершена, досягнута поставлена мета, розі’язані поставлені завдання, здійснена перевірка загальної і часткових гіпотез, старанно продумані, обгрунтовані і апробовані рекомендації. Однак літературне оформлення дисертації не варто розглядати лише як простий виклад, опис результатів виконаної роботи. Насправді, все значно складніше. Літературне оформлення пов’язане з уточненням логіки, обгрунтувань, з виявленням нечітких місць і білих плям, невиправданих повторів, воно має стимулювати відпрацювання, уточнення, переконливе розкриття всіх положень дослідження. Літературне оформлення передбачає узагальнення інформації, уточнення логіки її подання, перевірку використаного поняттєвого апарату і термінології, сформульованих висновків і рекомендацій, відбір найбільш влучних та містких формулювань, вилучення другорядних відомостей, які заважають лаконічному розкриттю сутності дослідження, з’ясування коректності та практичної зорієнтованості експериментальної методики та доцільності її застосування. У процесі викладу матеріалу думка автора, як відомо, не лише формолюється, а й значною мірою уточнюється, шліфується, відточується. Ось чому літературне оформлення тексту наукового дослідження – важлива частина самого наукового дослідження. Автор зобов’язаний виявити, а потім точно і доступно викласти основні ідеї, методи, висновки і рекомендації.

Всі вимоги до літературного оформлення тексту наукового дослідження умовно поділяють на: змістові (про що слід розповідати) і методичні (як краще це зробити).

Передусім розглянемо основні вимоги до змісту дослідницького матеріалу, який треба викласти. До них треба віднести: концептуальну спрямованість, сутнісний аналіз і удосконалення, аспектну визначеність, поєднання широкого соціального контексту розгляду з індивідуально-особистісним, визначеність і однозначність важливих понять і термінів, чітке виділення нового і авторської позиції, міра в поєднанні однозначності і варіативності, конструктивність рекомендацій.

Концептуальна спрямованість визначається системою вихідних полохень і провідних ідей, які служать основою пояснення і перетворення дійсності. Це може бути розуміння гуманізації освіти як одного з нових соціально-педагогічних принципів, який відображає спрямування розвитку освіти на гуманні стосунки в суспільстві як загальнолюдську цінність. Це розуміння гуманізації як «олюднення» освіти в самому загальному плані, як побудову стосунків учасників освітнього процесу на основі зміни стилю педагогічного спілкування – від авторитарного до демократичного, подолання жорсткого маніпулювання свідомістю вихованців, індоктринації мислення учнів і студентів шляхом нав’язування їм непохитних стереотипів, щаблонів мислення. Це принцип поваги до особистості виховання і врахування в змісті освіти його духовного потенціалу шляхом прилучення до людської культури, взятої в аспекті соціального досвіду. Це розуміння гуманізації освіти і школи як переорієнтації їх на особистість, на формування людини як унікальної цілісної творчої індивідуальності, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації, самореалізації і самоствердження), відкрита для сприймання нового досвіду, здатна до свідомого і вілповідального вибору в різних життєвих ситуаціях, до перетворення самої себе і навколишньої дійсності, яка вміє адаптуватися до змін ситуацій і виробляти адекватну стратегію поведінки. Ідеї можуть бути різними. Вони можуть бути результатом інтеграції різних або навіть протилежних підходів, якщо усвідомлені роль і функція кожного з них і знайдена основа для їхнього об’єднання. В цьому випадку для досягнення концептуальної єдності слід чітко визначити, які підходи і концепції будуть паритетними, будуть взаємно збагачувати одна одну (такими, наприклад, є відношення соціальних і індивідуальних факторів у вихованні), де слід визначити пріоритети (наприклад, для сучасної школи характерним є акцент на особистісно орієнтоване чи розвивальне навчання, хоча ніхто не заперечує традиційного колективного навчання).

З точки зору загальної динаміки розвитку науки наукове дослідження входить у науковий обіг нові уявлення, концепції і факти. В змісті такої роботи відображається суть в явищі, закономірність у випадковості, загальне в одиничному, внутрішнє в зовнішньому. Авторська концепція тут точно відображає проблемну ситуацію в науці і відповідає провідному напряму наукового пізнання. Лише за такої умови ця концепція визначається переконливою в науковому розумінні, тобто такою, що забезпечує приріст наукового знання.

Сутнісний аналіз і узагальнення покликані забезпечувати глибокий розгляд, аналіз, пояснення й узагальнення фактів з тим, щоб не залишатися на поверхні явищ, не обмежуватися констатацією фактів, а докопуватися до причин, факторів і перспектив розвитку. Наприклад, за сучасним духовно-моральним і культурним зубожінням молоді, за зростанням аморальних, асоціальних вчинків і злочинності молоді, її відчудженням від духовної культури і соціальних загальнолюдських цінностей, коли на місце гуманістичних орієнтирів висуваються гроші, речі, задоволення і влада, можна виявити надзвичайно гострий конфлікт особистого і соціально-громадського, прорахунки однобічної орієнтації на колектив або на власну індивідуальність, не врахування потреб підлітків у самовизначенні і громадському визнанні. Опинившись у бурхливому морі економічних, соціальних, політичних, національних катаклізмів, позбавлений власних переконань і орієнтирів, підліток легко стає предметом маніпуляцій і спекуляцій. За небажанням частини підлітків продовжити навчання проглядається падіння в суспільстві престижу науки і наукових знань, ігнорування особливостей підліткового віку, їхніх специфічних інтересів і прагнень, перевантаження дітей навчальною роботою.

Аспектна визначеність передбачає розгляд проблеми, виклад досвіду чи пошукової роботи з певної точки зору, в заданому ракурсі. Так, підручник може розглядатися як засіб систематизації знань, як засіб розумового розвитку молодших школярів. Комп’ютер може розглядатися як предмет вивчення, але може розглядатися і як дидактичний засіб у навчально-виховному процесі. Учнівське чи студентське самоврядування може розглядатися як фактор соціалізації, як поле розвитку організаторських здібностей, як інструмент профілактики правопорушень, тощо. В одному дослідженні може бути, а частіше і повинно бути кілька аспектів. Багатоаспектний аналіз надає глибини дослідженню, підвищує його об’єктивність, але при викладі результатів дослідження не можна плутати аспекти, стрибати з одного на інший. Вкожному конкретному уривку (контексті) повинен бути один аспект, хоча в результаті вони повинні інтегруватися.

Поєднання широкого соціального контекста розгляду з індивідуально-особистісним задано в педагогіці одвічно. Це визначається розумінням суті виховання як єдності процесів соціалізації та індивідуалізації. Ось чому ізольований від соціального середовища розгляд будь-яких об’єктів і звэ’язків у ньому неправомірний. Школа повинна розглядатися у зв’язку з особливостями регіону, мікрорайону, з сім’єю, фірмами, підприємствами, позашкільними установами, вищими навчальними закладами, науковими установами, спортивними організаціями, правоохоронними органами тощо. Те саме можна сказати про студентське самоврядування, підліткові і молодіжні клуби, сім’ю, мікрорайонні об’єднання підлітків і молоді, спортивні секції та будь-які інші освітні об’єкти. Обов’язковим є й інший ракурс: як відбувається становлення особистості, її індивідуальних рис, як на неї впливає середовище і як особистість стає суб’єктом освітнього процесу.

Означеність і однозначність важливих понять і термінів. Це обов’язкова вимоа до наукового пізнання. Зрозуміло, що привести всю педагогічну науку до однозначності примусовим способом, за наказом, не можна. В процесі розвитку педагогічної науки зміст понять безперервно збагачується, розгалужується. Це закономірний процес. Але в рамках однієї наукової праці автор зобов’язаний точно визначити головні поняття і дотримуватися цих означень до кінця. Без спеціального застереження він не має права вживати термін в різних значеннях

Полісемія (багатозначність) взагалі притаманна українській мові, що має для наукового викладу як позитивні (збільшуються виражальні можливості мови), так і негативні наслідки (неозначеність і багатозначність термінів). Сама по собі багатозначність – природна і невід’ємна риса звичайної мови і аж ніяк не її недолік, але вона приховує в собі потенційну можливість нечіткостей, помилок і «несуразностуй». Треба прагнути до означеності кожного поняття і до однозначності терміну, який позначає це поняття. В кожному конкретному випадку необхідні пояснення і вказівки з приводу того, що спід розуміти під багатозначними термінами: «тут і далі під словом... будемо розуміти...».

Чітке виділення нового, знайденого в дослідницькому пошуку, і авторські позиції. Нове в педагогічному дослідженні – це не обов’язково запропоновані зовсім нові педагогічні ідеї, принципи, підходи, винайдені зовсім нові організаційні форми і методи навчання. Новизна може з’явитися за рахунок нового структурування вже наявних елементів згідно з новими завданнями освіти і новими етапами розвитку педагогічної науки. Це можуть бути модернізовані форми або організаційні структури, способи адаптації вже знайдених підходів у специфічних умовах або модернізовані методики чи технології, нові дидактичні моделі навчання в єдності його змістової і процесуальної сторін. Якщо ж пошук не призвів до позитивних результатів, треба з’ясувати і пояснити причини цього, проаналізувати допущені помилки.

Сьогодні у науковому дослідженні часто допускається вільне тлумачення як фундаментальних категорій (закон, принцип, підхід, парадигма, методика, технологія) так і часткових (критерій, фактор, властивість) тощо. Без особливої на те потреби вводяться власні означення термінів, що спотворюють смисл і тим самим сутнісні відношення і зв’язки між об’єктами, педагогічними процесами, явищами позначеними цими термінами.

На превеликий жаль в лисертаціях нерідко зустрічаються граматичні помилки і стилістичні огріхи.