Основні фактори, що визначають якість виробів

На етапі проектно-конструкторських робіт:

1. Передпроектна розробка виробу з урахуванням вітчизняних та зарубіжних патентів.

2. Бездефектне проектування.

3. Максимальне використання уніфікованих і стандартизованих деталей та вузлів.

4. Застосування автоматичного контролю.

5. Техніко-економічне обґрунтування конструкції та експлуатаційних характеристик.

 

Якість продукції на виробничому етапі визначається:

1. Технічним переозброєнням.

2. Уніфікацією та стандартизацією.

3. Вхідним контролем сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

4. Застосуванням відповідного обладнання і в тому числі з ЧПУ.

 

Основними факторами, що впливають на якість та надійність продукції або технічних пристроїв у процесі експлуатації, є:

1. Використання продукції за прямим призначенням із дотриманням режимів, передбачених нормативними документами (ДСТУ, ГСТУ, ГОСТ, ТУ і т.д.).
2. Покращення обслуговування.
3. Підвищення якості поточного та капітального режимів.

 

На всіх цих етапах також діють організаційні фактори, до яких належать: розподіл праці і спеціалізація; форми організації виробничих процесів; ритмічність виробництва та інші. Наступна група факторів – економічні, до яких належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на підвищення продуктивності суспільної праці та інше.

Економічні фактори особливо важливі при переході до ринкової економіки. Їм одночасно важливі контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючими факторами є ціна і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з вищою ціною повинні бути високої якості.

В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними та емоційними особливостями, тобто мова йде про суб’єктивні фактори, які по-різному впливають на розглянуті вище фактори. Від професіоналізму виробничих кадрів залежить рівень використання технічних факторів. При високому рівні використання технічних факторів технологічний процес звільняється від участі людини і тоді суб’єктивний елемент вже грає значну роль в організаційних факторах, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації та споживання виробів.

На промислових підприємствах необхідний рівень якості підтримується технічним контролем, управління яким здійснює відділ технічного контролю (ВТК). ВТК запобігає випуску продукції, що не відповідає вимогам НД, зміцнює виробничу дисципліну. Але слід підкреслити, що управління якістю – це не ізольований вид діяльності ВТК. Щоб процес управління якістю був ефективний, він повинен охоплювати операції усіх відділів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-конструкторськими розробками, технологією, виробництвом, пакуванням і транспортуванням. Фактично управління якістю повинно охоплювати діапазон від постачальників вихідного матеріалу до замовників. Важливо зрозуміти зростаючі вимоги споживачів, мати з ними зворотний зв’язок і на тільки одержувати інформацію про їх задоволеність споживанням продукції, але й передбачати їх попит і корегувати свою діяльність у цьому напрямку.

 

Лекція №2

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ. ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.

МЕТОДИ ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

В умовах ринкової економіки рішучого значення набуває конкурентодатність продукції. Щоб був попит на той чи інший виріб, він повинен мати відповідні споживчі властивості: відмовно працювати у відповідності до свого функціонального призначення, задовільняти за ціною, вимогам безпеки, екології, естетики і таке інше.

Міжнародний досвід показує, що досягти високого рівня якості можна лише при умові проведення системи наукових, технічних, організаційних заходів з управління якістю продукції на всіх стадіях її життєвого циклу. Але для того, щоб управляти якістю, необхідно, перш за все, вміти цю якість оцінити, тобто – виміряти. Саме цим займається відповідна галузь науки – кваліметрія.

Кваліметрія – сукупність методів і засобів оцінювання (вимірювання) показників якості продукції. Вимірювання у метрології означають порівняння вимірюваної величини з мірою-одиницею фізичної величини. Аналогом фізичних величин у кваліметрії служать показники якості. Отже, щоб оцінити якість, необхідно порівняти показники якості продукції з показниками якості однорідної продукції, прийнятої за зразок. На основі порівняння можна зробити заключення про те, показники якості якого з об’єктів порівняння вище, а це вже результат оцінювання за шкалою порядку. Якщо вдається визначити, на скільки вище чи нижче, чи у скільки разів вище чи нижче, то якість буде оцінено за шкалою інтервалів або за шкалою відношень. Звідси слідує, що у кваліметрії на перший план виступає проблема оцінювання показників якості.

Якість – це складна багатомірна властивість продукції. Якість складається з певних компонент. У залежності від потреб і умов оцінювання якості, кількість цих компонент змінюється. Чим більше показників (компонент) якості, тим повніше можна охарактеризувати якість продукції чи окремого виробу.

Розглянемо властивості і правила формування показників якості.

Відразу визначимося з одиницями вимірювання показників якості. Вони можуть вимірюватися в одиницях фізичних величин (якщо вони мають фізичний характер – маса. Габарити і т.ін.) і в одиницях, що приймаються за згодою (якщо вони мають нефізичний характер – бали за бальною шкалою).

Показники якості поділяють на одиничні і комплексні. Одиничні показники відносяться до однієї з властивостей, що визначають якість; комплексні формуються з кількох одиничних показників.

Комплексні показники якості можуть бути сформовані з одиничних на підставі відомих функціональних залежностей між ними, а можуть являти собою комбінацію з одиничних, яка приймається за згодою. Так, наприклад, одиничні показники радіоапаратури напруга живлення U та струм I, через їх функціональну залежність P=U*I можна одержати комплексний показник – вживану потужність.

Прикладом комплексного показника якості, прийнятою за згодою, є коефіцієнт готовності К_Г апаратури, що визначається за формулою:

,

де Т – напрацювання виробу на відмову;

Т_В – середній час відновлення.

Для кожного виду виробів існує “своя” номенклатура показників якості. На всі види виробів серійного виробництва згідно ДСТУ 180 8402-86 встановлена номенклатура показників якості, де передбачено 10 груп показників:

1) призначення;

2) надійності;

3) технологічності;

4) уніфікації;

5) потентно-правові;

6) ергономічні;

7) естетичні;

8) транспортабельності;

9) безпеки;

10) екологічні.

Показники призначення призначені для оцінки корисного ефекту, який може бути отриманий при використанні виробу за призначенням. Група показників призначення ділиться на дві групи:

1. показники функціональної та технічної ефективності;

2. конструктивні показники.

Перша підгрупа характеризує корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і прогресивність технічних рішень, що закладаються у продукцію. До таких показників можна віднести:

– метрологічні характеристики за ГОСТ6.009-84;

– діапазон вимірювань;

– умови експлуатації засобів вимірювань.

Конструктивні показники залежать від сфери застосування. Підвищення вимог і метрологічних характеристик приводить до ускладнення конструкції приладів, збільшення розмірів, маси приладів та обладнання у стаціонарних умовах.

Надійність – це властивість об’єкта зберігати в часі (у встановлених системах) значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування технічного обслуговування, зберігання і транспортування. Показники надійності встановлені і відповідності з ГОСТ 27.002-89.

Показники надійності мають властивості:

1. безвідмовність;

2. довговічність;

3. ремонтоздатність;

4. зберігаємість.

Безвідмовність характеризує властивість об’єкта зберігати працездатність протягом деякого напрацювання, яка визначається часом.

Довговічність – це властивість об’єкта зберігати працездатність до наступання граничного стану. До показників довговічності відносяться середній ресурс та середній термін служби.

Ремонтоздатність – це властивість об’єкта, що полягає у придатності до підтримки і відновлення працездатного стану шляхом технічного обслуговування і ремонту. До показників ремонтоздатності відносяться:

– імовірність відновлення;

– середній час відновлення.

Зберігаємість – це властивість об’єкта зберігати у заданих межах значення параметрів, що характеризують здатність об’єкта виконувати необхідні функції протягом зберігання та після нього, а також при транспортування і після нього.

Показники економічного використання сировини, палива, енергії і трудових ресурсів характеризують властивості виробів, що відображають його технічну досконалість по рівню або мірі споживання ним сировини, матеріалів, енергії та трудових ресурсів при експлуатації.

Ергономічні показники характеризують систему людина-машина і враховують комплекс гігієнічних, антропологічних, фізичних та психологічних властивостей людини, що виявляються у виробничих і побутових умовах.

Гігієнічні показники включають в себе:

· рівень шуму;

· рівень освітлення;

· напруженість електричних та магнітних полів;

· радіаційні випромінювання і т.д.

Антропологічні показники характеризують відповідність конструкції виробу формі людського тіла та його окремим частинам, що входять у контакт з виробом.

Фізіологічні та психологічні показники характеризують відповідність конструкції виробу (розмір, форма, яскравість, контраст, просторове положення) зоровим психологічним можливостям людини і його швидкісним можливостям.

Естетичні показники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції і досконалість виробничого виконання.

Інформаційна здатність показує відповідність моди. Досконалість виробничого виконання характеризує товарний вид виробу.

Показники технологічності включають в себе коефіцієнт використання матеріалів та показник трудомісткості.

Коефіцієнт використання матеріалів: відношення маси матеріалу у виробі до загальної маси матеріалів у виробі

.

Трудомісткість , де П – продуктивність, кількість виготовленої продукції в одиницю часу, g – трудомісткість.

Показник транспортабельності характеризує пристосованість продукції до переміщення в транспорті без її використання і споживання в момент переміщення.

Показники стандартизації та уніфікації характеризують насиченість виробу стандартними, уніфікованими, запозиченими складовими частинами. Такими показниками є коефіцієнти:

· повторюваності;

· застосовності.

Коефіцієнт повторюваності характеризує рівень уніфікації складових частин, що застосовуються у виробі:

,

де N – загальна кількість складових частин виробу;

n – кількість типорозмірів складових частин, що застосовуються у виробі.

Коефіцієнт застосовності складових частин визначається за формулою:

,

де N – загальна кількість типорозмірів складових частин у виробі;

n – кількість оригінальних частин виробу.

Патентно-правові показники характеризують міру оновлення технічних рішень, що використовуються в продукції, їх патентний захист, а також можливість реалізації продукції в країні та за рубежем. Офіційним документом у патентоспроможності виробу є його патентний формуляр, в якому вказується що і яким патентом захищено, яка вагомість винаходів, що використовуються у ворині і скільки складових частин виробу захищено патентами.

Екологічні показники характеризує рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, виникаючих при експлуатації або споживанні продукції.

Показники безпеки характеризують властивості виробу, що гарантують безпеку обслуговуючого персоналу та інших об’єктів при його експлуатації, транспортуванні і зберіганні. До показників безпеки відноситься:

– імовірність безпечної роботи;

– середній час безпечної роботи захисних пристроїв;

– мінімальну електричну міцність струмоведучих частин.

Значущість показників кожної групи для певного типу продукції виражають ваговими показниками. Сума числових значень всіх показників повинна дорівнювати одиниці: