Аналіз складної вольової дії

Вольові дії людини визначаються свідомо поставленою ме­тою. Діючи, людина ставить перед собою завдання, планує їх ви­конання, добирає засоби, за допомогою яких вони здійснюються. Щоб успішно навчатися, учень повинен усвідомлювати мету на­вчання, свої шкільні завдання, вміти організовувати їх виконан­ня, бути наполегливим.

Кожна вольова дія чимось мотивується. Мотив — це рушійна сила, яка спонукає людину до дії, до боротьби за досягнення по­ставленої мети. Мотивами дій є людські потреби, почуття, інтере­си, усвідомлення необхідності діяти.

Чіткість мети, розуміння справи, усвідомлення завдання, йо­го важливість завжди породжують силу, енергію і рішучість дій. Чим більшого суспільного значення набуває завдання, тим більшої енергії та завзяття люди докладуть у боротьбі за його здійснення. Пристрасна любов до своєї справи спонукає людей до творчої праці.

Вольові дії бувають прості та складні.

Простою вольовою є така дія, яка не потребує особливого на­пруження сил і спеціальної організації дії. Вона характеризується безпосереднім переходом бажання в рішення та у здійснення цьо­го рішення. Наприклад, захотівши пити, людина одразу наливає води у склянку і п'є; якщо їй холодно, вона вдягає пальто тощо. Ці дії не потребують складних засобів для їх виконання.

Складна вольова дія потребує значного напруження сил, терплячості, наполегливості, вміння організувати себе на вико­нання дії. Так, учень, розв'язуючи математичні завдання, щоб до­сягти бажаного успіху, повинен здійснювати низку вольових дій. Складність вольової дії залежить від складності завдання, на ви­конання якого вона спрямована.

Воля людини виявляється в переборенні не тільки зовнішніх труднощів, що характерні для різних видів діяльності, а й внут­рішніх, породжуваних, наприклад, бажаннями, які суперечать по­ставленим завданням, утомою тощо. Переборення внутрішніх труднощів потребує усвідомлення необхідності виконати те чи інше завдання та самовладання.

Прагнення людини, що є засадовими стосовно її дії, іноді ви­являється у формі потягів. Як правило, потяги бувають невираз­ними, малоусвідомлюваними. Людина кудись поривається, але чого саме їй забажалося, вона виразно не усвідомлює. Прагнення, що виявляються лише у формі потягів, не ведуть до цілеспрямо­ваної вольової дії.

Усвідомлюючи свої потяги, людина тим самим перетворює їх на бажання. Бажаючи чогось, людина вже більш-менш виразно бачить мету свого прагнення, напрямок своєї діяльності.

Проте, усвідомивши мету своєї діяльності, людина може ще й не бачити шляху, яким треба йти, щоб успішно її здійснити, не мати в руках засобів для її досягнення. Добираючи потрібні шляхи та засоби, людина в цьому процесі глибше усвідомлює свої прагнення. Глибоко усвідомлене прагнення, при якому в лю­дини виразно вимальовуються не тільки мета діяльності, а й шля­хи та засоби її здійснення, зумовлює воління, активне бажання.

За водінням часто-густо йде сама дія, якою завершується во­льовий акт. Однак це буває не завжди. Іноді людина вагається: чи то діяти, чи то ні. У цьому разі спостерігається той особливий, проміжний стан у розвитку вольового акту, який називається бо­ротьбою мотивів. Це трапляється тоді, коли у людини є супереч­ливі бажання, з яких одні спонукають її до певної дії, а інші відвертають від неї. Наприклад, в учня може відбуватися бороть­ба між бажанням взятися за виконання домашнього завдання та бажанням піти в кінотеатр з приятелями. У результаті цієї бо­ротьби мотивів людина приймає певне рішення. Воно вияв­ляється як намір діяти або як намір відмовитися від дії.

Рішення, як глибоко усвідомлене, переходить у дію. Спочатку дія планується, вибираються необхідні для цього засоби, потім ви­конується завдання і, нарешті, завершується. Так, учень, вирішив­ши сконструювати радіоприймач, ознайомлюється із системами радіоприймачів, креслить схему, дістає потрібні для радіоприймача деталі й, нарешті, монтує його. Так закінчується прийняте рішення.

Успішність вольового акту залежить від вольових якостей лю­дини, глибини усвідомлення завдання, інтересу, а також від знань, умінь і навичок діяти, без яких успішне досягнення мети немож­ливе. Вміння, звичні дії роблять вольові дії чіткішими та організо-ванішими, сприяють швидкому та успішному їх виконанню.

Будь-яка дія відбувається успішніше, якщо стає звичною. На­вички та звички сприяють легшому подоланню труднощів та успішному завершенню дії.

Основні якості волі

Однією з найважливіших вольових якостей особистості є ціле­спрямованість. Вона визначається принциповістю та переконан­ням людини і виявляється у глибокому усвідомленні нею своїх за­вдань і необхідності їх здійснювати. Цілеспрямованість вияв­ляється в умінні людини керуватись у своїх діях не випадковими прагненнями, а стійкими переконаннями, принципами. Цілеспря­мованість і принциповість особистості — підґрунтя її сильної волі.

Люди без чіткої цілеспрямованості, твердих переконань, принципів, якими б вони керувалися у своїй діяльності, часто пе­ребувають під впливом випадкових бажань, підпадають під вплив інших. Поведінка нецілеспрямованих і безпринципних людей ха­рактеризується слабкою волею. Без твердого переконання та принципової спрямованості поведінки у людини не може бути й сильної волі. Важлива вольова якість людини — ініціативність, тобто здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагаду­вань і спонукань інших виконувати їх.

Ініціативність людини характеризується дійовою активніс­тю. Мало, виявивши ініціативу, поставити перед собою завдання, треба його здійснити, довести до кінця. Це можливо лише за на­лежної активності в діях.

Істотними якостями волі людини є також рішучість, витри­маність і наполегливість. Ці якості виявляються в умінні своєчасно та обдумано приймати рішення, особливо у складних обставинах, у гальмуванні негативних прагнень і дій, у здатності людини долати труднощі, що виникають на шляху до досягнення мети. Ці якості людини допомагають їй доводити до кінця кожну розпочату справу, долаючи всі перешкоди, які зустрічаються на шляху до її виконання. Великі справи, визначні наукові винахо­ди можливі лише за наявності цих якостей.

Наполегливість людини слід відрізняти від такої її якості, як упертість. Упертість — це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, незважаючи на обставини. Упертість є проявом не сили, а швидше слабкості волі. Приймаючи рішення, вперта людина заперечує розумні докази, не зважає на інтереси інших, суспільні інтереси і своїми діями часто завдає їм шкоди. Упертість — негативна якість людини, тому треба намагатися її позбутися.

Важливою вольовою якістю людини є самостійність. Са­мостійність волі виявляється у здатності людини критично ста­витись як до власних вчинків і дій, так і до вчинків інших людей, не піддаватися негативним впливам інших. Самостійність — це результат високої принциповості людини, її ідейності та мораль­ної витримки.

Протилежною до самостійності якістю людини є навіюваність. Навіюваність виявляється в тому, що людина легко піддається впливу інших. Навіюваність буває у тих людей, які не мають стійких переконань, твердих принципів, які некритично насліду­ють інших, вагаються між протилежними поглядами, не маючи власної думки. Перша-ліпша думка, яку почує така людина, стає її думкою, але згодом цю саму думку вона замінює на іншу.

Ті, хто легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, — це люди з нестійкою волею. Важливою вольовою якістю людини є самовладання. Воно ви­являється у здатності людини володіти собою, керувати власною по­ведінкою та діяльністю. Самовладання — важливий компонент такої якості особистості, як мужність. Володіючи собою, людина сміливо береться за відповідальне завдання, хоча й знає, що його виконання пов'язане з небезпекою для неї, навіть загрожує її життю. Само­владання — одна з невід'ємних якостей дисциплінованої людини.

Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпульсивною. Люди, які не володіють собою, легко піддаються впливу почуттів, часто порушують дисципліну, відступають пе­ред труднощами, впадають у розпач.

Своєрідним проявом безвілля особистості є конформність. Суть її виявляється в тому, що людина, хоча і має свою думку, але піддається впливу, тиску групи у своїх діях і вчинках, не виявляє незалежності, не обстоює свої позиції. Як показали дослідження, конформним особам властиві негнучкість психічних процесів, бідність ідей, знижена здатність володіти собою, поверхове уяв­лення про себе, не вистачає віри в себе, вони виявляють більшу пасивність, навіюваність і залежність від інших.

Сукупність позитивних якостей волі, властивих людині, зу­мовлює її силу волі. Як позитивні, так і негативні якості волі не є природженими. Вони розвиваються у процесі життя та діяльності.

Динамічна активізація волі еквівалентна розкриттю здібно­стей. Хто хоче чогось досягти в житті, повинен знати або усві­домлювати коріння сили волі.

Сухарев ВЛ. Психология жизненного успеха. — Симферополь: Бизнес-Информ, 1999. — 432 с.

Перший корінь сили волі — бажання. Вони завжди вказу­ють нам на шлях; вони — співтворці нашого майбутнього. Роз­пізнаючи свої бажання, ми можемо пізнати самого себе. Вони відображають багатство нашого внутрішнього світу. Як в зерні, яке прагне сформуватися в рослину, в ньому живе магічна сила виконання.

Сила волі обумовлює концентрацію бажань. Чим менше бажань, тим сильніша можливість проведення їх у життя, тим більше гарантій щодо їх реалізації, тим більша енергія, спря­мована на їх здійснення. Великі бажання діють як такі, що визначають долю.

Другий корінь сили волі — сміливість. Не володіючи сміли­вістю, ми не змогли б прийняти жодного важливого рішення. Як тільки відшліфувалися найцінніші і найбільш значимі ба­жання, людина готова до прийняття рішення. І якщо ми не навчимося добровільно відмовлятися від другорядних бажань (не істинних), то рано чи пізно нас примусить до цього доля через невдачі. Так само, як лінза здатна концентрувати про­мені сонця, так і наші бажання здатні зосереджувати в собі нашу енергію.

Третій корінь сили волі — віра, віра в те, що ми можемо добитися своїх цілей. Але нам потрібні не які-небудь цілі, а тільки наші власні, які відповідають нашій індивідуальності. Людина, як правило, вірить тільки в те, що відповідає її на­сущним потребам. Як шлунок не може функціонувати без хар­чування, так і наша підсвідомість не здатна працювати на нас, не маючи певних цілей.

Четвертий корінь сили волі — життєва сила. Вирішальним є питання, по яких каналах спрямовується ця сила. Ми повинні слідкувати, щоб наш організм був так натренований, аби вироб­ляв життєву силу, яка б'є через край, інакше навіть сокровенні наші цілі залишаться тільки пустопорожніми мріями. Питання стоїть так: спочатку сили, потім пріоритетні цілі.

П'ятий корінь сили волі — терпіння. За наявності сміли­вості відстоювати свої бажання і віри в можливість їх здійснен­ня не останню роль в успіху справи грає терпіння. Воно допо­магає зберігати вірність своїм цілям навіть при невдачах. По­чати задумане може кожен, але переможцем стає тільки той, хто не відступає при невдачах. Життя переповнене приклада­ми, коли людина здібніша і талановитіша за інших, але не ви­тримала труднощів і не змогла добитися реалізації бажаних цілей.

Щоб стати вищим, кращим, нам потрібна витримка, тре­нування, повторення. Завдяки повторенню набуті знання пе­ретворюються в уміння. Постійне повторення однієї ідеї пере­творюється спочатку у віру, а потім в переконання, а переко­нання веде до реалізації в дії.

У мене є дар допомагати людям звеличувати себе.

Н.Хілл

Підсумовуючи сказане, можна зробити такий висновок.

Загальні уявлення про психічні функції пов'язані з такими поняттями, як почуття, розум і воля. Стосовно кожного з них можна сказати, що якщо почуття вказує на спрямованість дії, а розум досліджує шляхи реалізації дії, то завдяки волі людині вдається пройти цим шляхом попри всі перешкоди. Воля вінчає вершину трикутника, який складають названі процеси.