Когнітивно-поведінкова психотерапія

В основі деяких сучасних підходів до вивчення посттравматичних розладів лежить «оцінна теорія стресу», що акцентує увагу на ролі каузальної атрибуції й атрибутивних стилів. Залежно від того, яким чином пояснюються причини стресу, його подолання являє собою або фокусування на проблемі (спробу змінити ситуацію), або концентрацію на емоційній стороні переживаного події (спробу змінити почуття, що з'явилися результатом стресу).

Традиційно вважається, що поведінкова психотерапія найбільш ефективна при корекції ПТСР. Згідно із принципом, на якім ґрунтується цей вид терапії, для зміни поведінки необов'язково розуміти визначальні його психологічні причини. Ціль її, головним чином, – формувати й зміцнювати здатність до адекватних дій, до набуття навичок, що дозволяють поліпшити самоконтроль.

Методи поведінкової психотерапії включають позитивне й негативне підкріплення, покарання, систематичну десенсибілізацію, градуйовану уяву й самоконтроль.

Поведінкова психотерапія прагне замінити неприйнятні дії прийнятними й використовує деякі методи, що ведуть до зменшення або припинення небажаної поведінки. Наприклад, при одній з технік клієнта навчають діафрагмального дихання для зняття занепокоєння. Терапія може проводитися з використанням систематичної десенсибілізації (поступового, поетапного звикання до страхаючої ситуації) або методом нагнітання факторів тривоги, або «повені» (клієнтів ставлять у страхаючу ситуацію й допомагають із нею впоратися). Метод нагнітання вважається більш діючим.

Систематична десенсибілізація – метод, спрямований на те, щоб клієнт із ПТСР, схильний до поведінки уникнення, створив у своїй уяві ієрархію тривожних образів (від найменш до найбільш страхаючих). Він повинен залишатися на кожному рівні ієрархії доти, поки тривога не зникне. Коли процедура проводиться в умовах реальної, а не уявлюваного життя, такий метод називається градуйованою експозицією. Ця техніка, у комбінації з позитивним підкріпленням, впливає на тривогу й ліквідує дезадаптивну поведінку, крім негативних наслідків. Ієрархічна конструкція часто використовується в комбінації, з методиками релаксації, оскільки встановлено, що тривога й релаксація виключають один одного: так образ відділяється від відчуття тривоги (взаємне гальмування).

Когнітивна терапія заснована на теорії, відповідно до якої поведінка людини визначається її думками про саму себе і її ролі в суспільстві.

СИМВОЛ-ДРАМА (МЕТОД КАТАТИМНОГО ПЕРЕЖИВАННЯ ОБРАЗІВ)

Кататимно-імагинативна психотерапія (символ-драма) – широко розповсюджена за кордоном (у Німеччині, Австрії, Швейцарії й інших країнах), але дотепер мало відомий у нас метод психотерапії, називаний також «методом сновидінь наяву». Він розроблений відомим німецьким психотерапевтом Гансом Лейнером. Основу методу становить вільне фантазування у формі образів-«картин» на задану психотерапевтом тему. Психотерапевт при цьому контролює, супроводжує, направляє клієнта. Перевагою даної системи є її добре продумана теоретична основа й детальна розробка всього комплексу психотерапевтичних дій.

Метод кататимного переживання образів (КПО) виявився ефективним при короткостроковому лікуванні неврозів і психосоматичних захворювань, а також при психотерапії порушень, пов'язаних з невротичним розвитком особистості.

За даними численних досліджень, серед нервово-психічних розладів, відмічуваних в учасників воєнних дій положення, що домінує, займають прикордонні розлади (в 52,8% це невротичні стани). Причому у ветеранів, що мають ознаки ПТСР, невротичні синдроми відзначаються в кілька раз частіше, чим у ветеранів без ПТСР. Також у людей, що ухвалювали участь у воєнних діях, виразність психосоматичного компонента в скаргах збільшується в 1, 5 рази в порівнянні з людьми, що ніколи не участвовавшими у воєнних діях. При наявності ПТСР у ветеранів психосоматичний компонент зростає ще в 1, 5 рази. Усе це свідчить про показання до застосування методу КПО при психотерапії й психокорекції нервово-психічних і психосоматичних розладів в учасників воєнних дій.

З технічної точки зору метод- заснований на тому, що лежачий у розслабленому стані на кушетці або зручно сидячий у кріслі клієнт викликає в себе за допомогою психотерапевта схоже на сновидіння наяву образи – імагінації. Якщо попередньо задати якийсь мотив для уяви, це виходить значно легше. Клієнта просять відразу ж говорити сидячому поруч психотерапевтові про зміст образів. Психотерапевт може виявити на них вплив і структурувати сновидіння наяву у відповідності зі спеціально розробленими правилами.

Уся система розділена на три щаблі: основну, середню й вищу. Найчастіше, поряд із втручанням у кризових ситуаціях, робота проводиться у форматі короткої терапії, що не перевищує 30 сеансів.

Можна виділити наступні показання для застосування КПО (основному щабля) при роботі із ПТСР:

1. Нейровегетативні порушення й психосоматичні симптоми.

2. Тривожно-фобічні розлади.

3. Депресії непсихотичного рівня.

4. Комунікативні порушення й розладу адаптації.

5. Сексуальні порушення психогенного характеру.