Психотерапія емоційних травм за допомогою руху око (дпро)

Техніка десенсибілізації й переробки травмуючи переживань за допомогою руху око (ДПДГ) – це метод, запропонований Ф. Шапіро в 1987 р. У цей час даний метод викликає досить велику кількість суперечок. Відомі випадки, коли в терапії травми двадцятилітньої давнини поліпшення стану досягався протягом однієї сесії. Вважається, що метод придатний в основному для лікування випадків одиничної травматизації, таких, наприклад, як травма, отримана в результаті автокатастрофи, однак є досвід застосування терапії й для лікування агорафобії й депресії, панічних симптомів. Сама ж Шапіро застерігає від того, щоб приписувати цьому методу занадто високу ефективність.

Проте існують дані про те, що ДПРО із успіхом застосовується для лікування посттравматичного стресового розладу в учасників бойових дій, жертв насильства, катастроф і стихійних лих, а також при фобіях, панічних і дисоціативних розладах. З перших років свого використання ДПРО показав високу ефективність у ветеранів військових конфліктів, які в ході терапії змогли звільнитися від тяжких нав'язливих думок і спогадів, кошмарних сновидінь і інших проявів ПТСР (Ромек і ін., 2004).

В основі методу лежить вистава про існування у всіх людей особливого психофізіологічного механізму – адаптивної інформаційно-переробної системи.

ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЯ

Гештальт-Терапія (ньому. Gestalt – форма, образ, структура) традиційно розглядається як один з ефективних методів терапії тривожних, фобічних і депресивних розладів. Вона також з успіхом застосовується при терапії багатьох психосоматичних розладів і в роботі із широким спектром інтрапсихічних і міжособистісних конфліктів. Це дає можливість використовувати гештальт-терапію при роботі з учасниками воєнних дій і інших екстремальних ситуацій із ПТСР.

Метою терапевтичної роботи є зняття блокування й стимулювання процесу розвитку, реалізація можливостей і устремлінь особистості за рахунок створення внутрішнього джерела опори й оптимізації процесів саморегуляції. Основним теоретичним принципом гештальт-терапії є переконання, що здатність до саморегуляції нічим неможливо замінити. Тому особлива увага приділяється готовності ухвалювати розв'язки й робити вибір. Ключовим аспектом терапевтичного процесу є усвідомлення контакту із самим собою й оточенням. Багато уваги приділяється осознаванию різних установок і способів поведінки й мислення, які закріпилися в минулому, і розкриттю їх значення й функції в цей час.

Традиційно гештальт-терапія використовується в групових методах роботи, однак, за даними закордонних авторів, при роботі з особами, що страждають ПТСР, більш ефективна індивідуальна терапія. У гештальт-терапії невротичний стан індивіда розцінюється як нездатність повністю контактувати (завершувати цикл контакту) із собою й навколишнім середовищем, наслідком чого є незавершена ситуація. Один із симптомів ПТСР – нездатність орієнтуватися в тривалій життєвій перспективі, тобто людина не планує кар'єру, одруження, народження дітей. Таким чином, мова йде про нездатність виділяти потреби (фігури) із тла. Переривання контакту відбувається вже на першій стадії. У випадку, коли дійсні потреби залишаються за гранню усвідомлення, вони можуть замінятися потребами інших людей.

Виділяють п'ять основних механізмів порушення контакту, при яких енергія, необхідна для задоволення потреб і для розвитку, розсіяна або спрямована не туди, куди потрібно. Це проекція, конфлюенція, ретрофлексія, дефлексія й інтроекція. Метою терапії є відновлення природнього протікання контакту й, отже, робота з механізмами його переривання.

При конфлюенции (або злитті) границі між людиною й світом стираються, почуття відмінності зникає. У такому стані перебуває дитина, ще не здатна відокремити себе від світу. У момент екстазу, медитації людей також може відчувати себе злитими зі світом воєдино. Однак якщо таке злиття й стирання границь між собою й оточенням відбувається постійно, людина перестає розуміти, хто ж він є, чи існує він взагалі, і втрачає здатність до реального контакту зі світом і із самим собою.

Таким чином, гештальт-терапія може застосовуватися при наступних розладах, характерних для ПТСР:

• психосоматичні розлади;

• фобії й страхи;

• невротичні розлади;

• сексуальні розлади психогенного характеру;

• депресивні прояви, суїцидальні тенденції, порушення сну (нічні кошмари);

• дезадаптуючі особливості особистості (підвищена тривожність, агресивність, дратівливість).