Системи освітлення та сигналізації тракторів і автомобілів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Системи освітлення та сигналізації тракторів і автомобілів



 

1. Система освітлення і світлової сигналізації.

2. Контрольно вимірювальні прилади.

 

1. Трактори і автомобілі обладнали наступними обов'язковими освітлювальними і світлосигнальними приладами: фарами з дальнім і ближнім світлом; ліхтарями покажчиків поворотів оранжевого світла; сигналами гальмування червоного світла; передніми габаритними вогнями білого світла, задніми червоного світла; ліхтарями освітлення номерного знака; задніми світловідбиваючими (катафотами) червоного світла, передніми (тільки для причепів) білого світла, бічними (для транспортних засобів, що мають довжину більше 6 м) оранжевого світла; пізнавальними знаками автопоїзда – жовтий трикутник або три ліхтарі оранжевого світла, встановлені над кабіною в лінію. Окрім вказаних приладів, для полегшення управління в скрутних метеорологічних умовах, інформації учасників руху про присутність, габаритах і стані автомобіля застосовуються додаткові прилади: противотуманні фари і противотуманні задні ліхтарі, стояночні вогні, контурні вогні, сигнали аварійного стану транспортного засобу.

На транспортному засобі, швидкість руху якого більше 20 км/год, для освітлення шляху руху повинно бути встановлено дві або чотири фари з дальнім і ближнім світлом (білим або жовтим, але обов’язково однаковим). Дальнє світло повинне освітлювати шлях на відстані більше 100 м, а ближній – не менш 30 м.

Фари головного освітлення. Сучасні трактори і автомобілі комплектують фарами з європейським і американським асиметричним розподілом ближнього світла. Обидві ці системи мають як двухфарне, так і чотирьохфарне виконання.

Вітчизняні колісні тракторы і автомобілі в основному комплектуються фарами з європейським світлорозподіленням ближнього світла цих фар, направлене на вертикальний екран, має різку межу між світлом і тінню (рис. 114, б). Лівіше вертикальної площини, що проходить через вісь фари, ця межа горизонтальна, а правіше – направлена вгору під кутом 15о. Таке світлорозподілення забезпечується за рахунок конструкції лампи і розсіювача. Спіраль ближнього світла (рис. 114, а) розташована перед ниткою дальнього світла, а остання поміщена у фокусі параболічного відбивача. Під спіраллю знаходиться екран (рис. 114, а і в). Передня кромка екрану заломлена вгору, щоб пряме світло не потрапляло в очі водіїв. З правої сторони екран доведений до горизонтальної площини, що проходить через вісь фари, а зліва він не доходить до площини на кут 15о. Таким чином, проміння із спіралі ближнього світла потрапляє тільки на верхню половину відбивача в секторі 15о – на ліву нижню частину відбивача. Відображене проміння прямує з нахилом вниз і вправо вгору під кутом 15о.

 

Рис. 114. Хід проміння ближнього світла (суцільні лінії)і дальнього (штрихові лінії) у фарах: а – європейського світорозподілення; б – форма освітлюваної поверхні ближнім світлом на екрані європейською фарою; в – екран європейської лампи; г – американського світорозподілення; д – форма освітлюваної поверхні ближнім світлом американської фари

 

Нитки дальнього світла як європейської, так і американської ламп перебувають у фокусі відбивача і проміння з поверхні відбивача прямує до розсіювача паралельним пучком. Останній розподіляє їх так, що на вертикальному екрані створюється освітлена поверхня еліптичної форми.

Спіраль ближнього світла американської лампи розташована над ниткою дальнього світла з невеликим зсувом вліво (рис. 114, г). В результаті проміння, відображене від поверхні лівої фокальної площини х-х, прямує із зсувом вниз-управо (рис. 114, д). Хід іншого проміння від відбивача, направленого дещо Вверх, змінює розсіювач.

Лампи А12-45+40, А24-55+50, А12-35+35 призначені для фар європейського асиметричного ближнього світла. В маркуванні перше число після букви означає напругу, друге і третє, – потужність у ватах, споживану нитками відповідно дальнього і ближнього світла. Для фар старого зразка (американського світлорозподілення) випускаються лампи А12-50+21, А12-60+40, А24-60+40 і ін. Для них у маркуванні після риски приведена сила світла в канделах.

Фари двухфарної системи випускають круглими з діаметром світлового отвору 170 мм і прямокутними з розмірами по горизонталі 210 мм. Прямокутні фари мають світловий потік з великим кутом розсіяння в горизонтальній площині і мало у вертикальній при кращій освітленості дороги.

Фари чотирьохфарної системи діаметром світлового отвору 136 мм дозволяють збільшити дальність і якість освітлення як при дальньому, так і при ближньому світлі. Зовнішні фари (або верхні) в чотирьохфарній системі забезпечені двухнитковими лампами, а внутрішні (або нижні) – однонитковими. Сумарна потужність ниток ближнього світла – 90 Вт, дальнього – 170 Вт.

Прямокутна фара складається з корпусу 7 (рис. 115, а), оптичного елемента, регулювального пристрою і обода 2. Оптичний елемент складається з відбивача 11 (рефлектора), розсіювача 5 і лампи 4. Розсіювач (переднє скло) за допомогою лінз і призм, розташованих на внутрішній стороні, розподіляє проміння в потрібному напрямі для освітлення необхідної ділянки шляху. Кут розсіювання в горизонтальній площині складає від 18 до 24о в обидві сторони від осі, а у вертикальній площині 5...9о (залежно від типу фари). Асиметричне ближнє світло фар освітлює ліву частину дороги до 30 м, а праву до 70 м. Фари з асиметричним ближнім світлом застосовують на тракторах МТЗ-80 і К-701, автомобілях ГАЗ 53А, КамАЗ і ін.

 

Рис. 115. Фари: а – прямокутна фара європейського світлорозподілення: 1 – регулювальні гвинти; 2 – обод; 3 – лампа габаритного світла; 4 – основна лампа; 5 – розсіювач; 6 – прокладка ущільнювача; 7 – корпус; 8 – пружина, що кріпить фланець основної лампи в патроні; 9 – фланець лампи; 10 – з’єднувальна колодка; 11 – відбивач; б – оптичний елемент круглої фари американського світлорозподілення: 1 – розсіювач; 2 – гумова прокладка; 3 – відбивач; 4 – лампа; 5 – втулка відбивача; 6 – зубці відбивача; 7 – патрон; 8 – фланець; 9 – цоколь; 10 – колодка; 11 – дроти; 12 – контактні виводи патрона; 13 – пружинчасті контакти

 

В круглій фарі ФГ 122-Б асиметричного ближнього світла застосовують лампи А12-50+40 з екраном 4 (рис. 116), що відображає сліпуче проміння спіралі ближнього світла. Призми і лінзи розсіювача таких фар змінюють хід проміння ближнього світла, відображеного в вгору-вліво і направляють їх вниз-вправо. Але розрахунок розсіювача тільки на поліпшення світлорозподілення ближнього світла погіршує розподіл дальнього світла. Лампу вставляють всередину рефлектора фари з тильної сторони.

Протитуманні фари призначені для освітлення дороги при русі в тумані, в дощ або в сильнозапиленій атмосфері з одночасним позначенням габаритів автомобіля. Протитуманні фари (жовтого або білого світла) дають вузький світловий пучок у вертикальній і широкий (до 70о) в горизонтальній площинах. Це досягається завдяки особливому пристрою розсіювача фар і установці перед лампою металевого відбивача світла. Протитуманні фари доцільно застосовувати в місті і на гірських дорогах для освітлення крутих поворотів.

 

Рис. 116. Автомобільні лампи: а – для фар “Європейське асиметричне світло” з цоколем Р45 t /41; б – для фар з європейським симетричним світлом; в і г – з цоколем 2ФД-42 для американського світлорозподілення; д, е, ж і з – галогенові лампи Н4, НЗ, Н2 і H1 (для противотуманних фар); лампи, вживані в ліхтарях: и – штифтова двохниткова; к – штифтова однониткова; л – пальчикова; м – софітна: 1 – колба; 2 – нитка дальнього світла; 3 – нитка ближнього світла; 4 – екран; 5 – фіксуючий фланець; 6 – цоколь; 7 – виводи

 

Ліхтарі заднього ходу (біле світло) служать для освітлення шляху при маневруванні і русі заднім ходом. Ліхтарі заднього ходу легкових автомобілів запалюються автоматично вмикачем ВК403 при включенні задньої швидкості в коробці передач.

Фари робочого освітлення на тракторах і комбайнах призначені для освітлення робочих органів лісогосподарських та сільськогосподарських машин і оброблюваних ділянок лісу чи поля.

Галогенові лампи. Вітчизняна промисловість випускає галогенові лампи типів H1 (АКГ12-55, AKГ24-70) для противотуманных фар і прожекторів (рис. 116, з); Н3 (АКГ12-50-1, AKГ24-70-1); двониткові (рис. 116, д) лампи Н4 (АКГ12-60+55, АКГ24-75+70) для головних фар з європейським світлорозподілом. Їх світлова віддача – 22...25 лм/Вт, тоді як в звичайних автомобільних ламп вона складає 14...18 лм/Вт. Такого збільшення світлової віддачі вдалося досягти завдяки підвищенню робочої температури нитки накала до 2700...2900 оС (тобто приблизно на 500 оС) і галогеновому циклу, що повертає вольфрам, який випарувався, назад на нитку. Колба галогенової лампи малого розміру виготовлена з тугоплавкого кварцового скла і заповнена сумішшю інертних газів з деякою кількістю парів йоду або брому. В процесі работи колба нагрівається до температури не менш 327...427 оС. За цієї температури галогени утворюють з випаруваним і осівшим на стіни колби вольфрамом газоподібне з’єднання, яке в районі тіла накалу при температурі 2700...2900 оС розпадається, і вольфрам осідає на розжареній нитці. В результаті колба зберігає свою прозорість, а нитка – свою масу. Але внаслідок нерівномірності зворотного осаду частинок вольфраму на нитці утворюються витончені місця і вона працює не довше за звичайну лампу.

Крім того, промисловість випускає противотуманні фари з галогеновими лампами ФГ 152 для КамАЗів і інших вантажних автомобілів і 11.3743 – для легкових автомобілів. Протівотуманні фари з галогеновими лампами дозволяють підвищити безпечні швидкості руху в тумані на 10...20 %. Вони також полегшують рух на поворотах завдяки розширеній зоні освітлення і збільшеному світловому потоку.

Застосування галогенових ламп (Н4) у фарах головного світла і (H1) у фарах-прожекторах вантажних автомобілів збільшує дальність їх дії на 30... 40 % порівняно з фарами і фарами-прожекторами із звичайними лампами. В той же час ближнє світло галогенових ламп викликає підвищений порівняно зі звичайними лампами ступінь засліплення.

Не можна встановлювати галогенові лампи в звичайні фари: це викликає підвищену засліплюючу дію на водіїв зустрічного транспорту. При заміні ламп потрібно стежити за їх чистотою: сліди масла і бруду, залишені на колбі, запікаються і ослабляють світлову віддачу.

Сигналізатор аварійного стану автомобіля (рис. 117) оповіщає про пригоду, що трапилася, миготливим світлом покажчиків поворотів обох бортів.

 

Рис. 117. Схема системи освітлення і сигналізації автомобіля ГАЗ-53А.

 

2. Контрольно-вимірювальні пристрої забезпечують водіям можливість стежити за станом і роботою механізмів, систем і агрегатів машин.

За характером передаваної інформації всі пристрої можна розділити на вказуючі (покажчики) і сигналізуючі (сигналізатори).

Вказуючі пристрої забезпечені шкалою і стрілкою, що приблизно показує значення параметра, що виміряється. Сигналізатори попереджають водіїв звуком і (або) світлом про аварійний стан контрольованої системи, резерв палива, що залишився або конкретний стан механізму (включений або вимкнений).

На старих моделях тракторів і автомобілів застосовувалися електромагнітні, електротеплові імпульсні пристрої. На сучасних моделях використовуються магнітоелектричні пристрої, що не мають рухомих контактів і пружин для повернення стрілок в початковий стан. Вони не створюють радіоперешкод і забезпечують повишену точність вимірювання.

Контрольно-вимірювальний пристрій складається з датчика, встановленого в контрольованому середовищі, і сполученого з ним покажчика або сигналізатора (лампи, звукового сигналу), поміщеного на щиті в кабіні водія.

Датчики покажчиків перетворять зміну параметра (тиск, температури, частоти обертання і др.), що виміряється, у пропорційні їм електричні сигнали, які дротами передаються в приймальний пристрій покажчика і відхиляють стрілку на кут, відповідний сигналам, що поступають.

Датчики сигналізаторів при певному стані контрольованого середовища замикають ланцюги контрольної лампи або звукового сигналу.

Покажчики сили струму. На автомобілях і тракторах для контролю зарядного режиму акумуляторної батареї застосовують покажчики сили струму з рухомими і нерухомими магнітами (рис. 118).

 

Рис. 118. Показники струмів: а – з рухомим магнітом; б – з нерухомим магнітом  

 

Покажчики напруги – магнітоелектричного типу, випускаються для 14- і систем електропостачання 28-вольтів. Їх встановлюють на автомобілі МАЗ-6422, ВАЗ-2105 і ін. Покажчики відрізняються шкалами і значенням опору резисторів (рис. 119). Шкала покажчика 28-вольта розбита на три зони: червону, зелену і жовту, а шкала покажчика 14-вольтів – на чотири зони: дві червоних (ліва 8...11 В і права 15...16 В), біла (11...12 В), відповідно несталий режим заряду-розряду батареї, і зелену (12...15 В). Стрілка в лівій червоній і правих червоній або жовтій зонах вказує відповідно на низький і високий рівні регульованої напруги (розряд або перезаряд батареї). Стрілка в зеленій зоні шкали свідчить про справність генераторної установки.

Сигналізатори аварійної температури охолоджуючої рідини попереджають водіїв про неприпустиме підвищення температури в системі охолоджування. Сигналізатор складається з датчика, встановленого у верхньому бачку радіатора (рис. 120, а), і контрольної лампи 5, розташованій на щиті приладів. На корпусі датчика 3 ізольованого від “маси” розташована біметалічна пластина 2, закрита латунним патроном 1. Закріплений кінець пластини сполучений з вивідною клемою, а до рухомого збоку неактивного шару прикріплений контакт. Нерухомий контакт припаяний до регулювального гвинта 4, сполученому з корпусом (“масою”). Поки температура охолоджуючої рідини в радіаторі залишається нижче встановленої межі, контакти сигналізатора розімкнені і лампа не горить. З підвищенням температури біметалічна пластина, деформуючись, зближує контакти. За температури, на яку відрегульований датчик, контакти замикаються і включають сигнальну лампу.

 

Рис. 119. Схема включення показника напруги і контрольної лампи заряду акумуляторної батареї до генератора змінного струму з нульовим виводом

 

 

    а б
Рис. 120. Сигналізатор аварійної температури охолоджуючої рідини: а – схема включення; д – датчик ТМ111; 1 – вивід; 2 – ізолятор; 3 – регулювальний гвинт; 4 і 6 – контакти; 5 – корпус; 7 – притискна шайба; 8 – біметалічна пластина; 9 – штекерний вивід

 

Датчики ТМ104-Т (на автомобілі ГАЗ-53А), ТМ29 (ЗИЛ-130) включають лампу відповідно при 105... 108, 112...118 оС, а ММ7, ТМ111 (КамАЗ) і ММ7-Т – при 92...98 і 1О4...1О7 оС. Датчик РС403, встановлюваний в четвертій головці циліндра двигуна Д-37М повітряного охолоджування, включає сигнальну лампу при температурі 16О...175 оС. Якщо при перевірці виявиться, що температура включення не відповідає вказаній, датчик розбирають і регулюють зазор.

Магнітоелектричні покажчики тиску мастила і повітря складаються з реостатного давача ММ350 або ММ352 і логометричного приймача УК110 (для покажчика тиску мастила в змащувальній системі) або УК111 (для покажчика тиску повітря в. пневматичному приводі гальм). В корпусі давача покажчика тиску (рис. 121, а) знаходиться діафрагма 1 і механізм важеля. Під дією тиску масла (або повітря) діафрагма прогинається і через механізм важеля переміщає повзунки по обметуванню реостата 2, змінюючи його опір.

 

 
Рис. 121. Покажчики і сигналізатори тиску: а – схема покажчика тиску мастила: 1 – діафрагма давача; 2 – перемінний резистор; 3 – термокомпенсаційний резистор; 4 – постійний магніт; 5, 6, 7 і 9 – обмотки катушок; 8 – стрілка; 10 – запобіжник; 11 – вимикач запалювання; б – сигналізатор аварійного тиску мастила; 1 – давач; 2 – контрольна лампа; 3 – запобіжник; 4 – вимикач запалювання;5 – показник струму; 6 – акумуляторна батарея; 7 – контакти; в – давач ММ124-Б сигналізатора тиску повітря гальмівної системи автомобіля КамАЗ: 1 і 7 – рухомий і нерухомий контакти; 2 – штекерний вивід; 3 – фільтр; 4 – ізолятор; 5 – пружина; 6 – штовхач; 8 – діафрагма; 9 – корпус

 

Будова приймачів і робота покажчиків тиску мастила і повітря подібні будовою і роботою покажчика температури і рівня палива. Шкали приймачів вказівників тиск мастила має напис “Масло”, а покажчиків тиску повітря –“Повітря”. Струм, що протікає через приймач в комплекті з давачом, не перевищує 0,2 А. Покази приладів при необхідності звіряють по контрольному манометру. Погрішність не повинна перевищувати ± 0,02 МПа.

Сигналізатор аварійного тиску мастила попереджає водія про неприпустиме пониження його в змащувальній системі двигуна. Давач 1 (рис. 121, б) сигналізатора встановлюють на корпусі двигуна (або масляному фільтрі), а сигнальну лампу 2 з написом “Масло” розташовують на щиті приладів. При нормальному тиску в системі мастило, діючи на діафрагму, розмикає контакти 7 давача, і сигнальна лампа не горить. З пониженням тиску в двигунах автомобілів ГАЗ нижче 0,04...0,08 МПа або за відсутності його контакти давача замикаються і лампа спалахує.

Датчики сигналізаторів в дизелях відрегульовані на тиск 0,13... 0,28 МПа. Заданий тиск включення сигнальної лампи встановлюють підгином пластини нижнього контакту. Інші давачі мають спеціальний гвинт для регулювання моменту включення сигнальної лампи на заданий тиск в змащувальній системі.

Сигналізатор тиску повітря в гальмівній системі автомобілів КамАЗ містить давач ММ124-Б (рис. 121, в) і сигнальну лампу. Між корпусом 9 давача й ізолятором 4 затиснені нерухомий контакт 7 і еластична (з полиефірної плівки) діафрагма 8. Повітря, проходячи через свердлення корпусу тисне на діафрагму, а через неї штовхач 6 і рухомий контакт 1 стискають таровану пружину 5. Контакти розмикаються. В порожнині над діафрагмою через фільтр 3 підтримується атмосферний тиск.

При зниженні тиску нижче норми пружина відтискає діафрагму і замикає рухомий і нерухомий контакти, сигнальна лампа включається через штекерний вивід 2, пружину 5, контакти 1 і 7 і “масу”. До водія надходить інформація про критичний стан контрольованого середовища.

Рівень палива в баку контролюють за допомогою електромагнітних або магнітоелектричних покажчиків. Останнім типом покажчиків забезпечено більшість сучасних автомобілів.

Покажчик рівня палива складається з реостатного давача, закріпленого в баку, і покажчика, поміщеного на щиті приладів. Давач БМ158-Б магнітоелектричного покажчика автомобіля КамАЗ (рис. 122, а) складається з пластмасового корпусу 12, зміцненого на металевій основі 11 з обмежувальними упорами 3 і 6, важеля з поплавком 4 і реостата 1 з ніхромового дроту, намотаного на пластмасовий ізолятор. При зміні рівня палива по обмотці реостата ковзає контакт повзунка 2, переміщуваний поплавком через важіль і втулку. Давач підвішений на кронштейні 10 до штепсельного роз’єму 8. Реостати давачів різних магнітоелектричних покажчиків мають однаковий опір (90 Ом), але різні важелі і поплавки.

 

Рис. 122. Схеми магнітоелектричних покажчиків рівнів палива а – для 24-вольтної системи: 1 – реостат давача; 2 – повзун реостата; 3 і 6 – упори ричага поплавка; 5 – втулка рычага; 7 – контактні пластини; 8 – штекерні виводи; 9 – струмоведучі пластини; 10 – кронштейн підвіски давача; б – для 12 вольтної системи  

 

Покажчик рівня палива влаштований аналогічно покажчику температури. Але котушки і резистори сполучені тут інакше. Схема з’єднань покажчика для системи електропостачання 24-вольта приведена на рис. 122, а. Покажчик складається з трьох котушок. Магнітні потоки котушок К1 і К2 направлені назустріч один до іншого, а котушка КЗ – перпендикулярно їм. Сумарний магнітний потік котушок К1 і К2 залежить від сили струму в котушці К1.

Якщо паливний бак заповнений повністю, то весь реостат введений в електричний ланцюг покажчика, при цьому струм і магнітний потік котушки К1 будуть максимальні і результуючий магнітний потік трьох котушок оберне рухомий магніт із стрілкою щодо шкали в положення П. у міру пониження рівня палива поплавець давача опускається і, переміщаючи повзунок, виводить опір реостата давача, чим закорочує котушку К1. Струм і магнітний потік цієї котушки зменшуються, а результуюче магнітне поле трьох котушок переміщає рухомий магніт із стрілкою у бік цифри 0 на шкалі. Коли рівень палива в баку знизиться до 1/8 повного об’єму, контакти 7 замкнуться і включать на щиті сигнальну лампу резерву палива.

Схема включення обмоток і резисторів покажчика рівня палива 12-вольтна наведена на рис. 122, б.

Швидкість руху визначають за спідометром, пройдений шлях – за лічильником, розміщеним в одному корпусі зі спідометром.

Тахометр вказує частоту обертання колінчастого валу двигуна. Застосовують спідометри з механічним і електричним приводами.

Спідометри з механічним приводом поширені на легкових і вантажних автомобілях невеликої вантажопідйомності. Обертання від коліс автомобіля до приводного валу 1 (рис. 123) приладу передається через гнучкий вал і пару черв’ячних шестерень, розміщених в коробці передач. На валу 1 закріплений кільцевий постійний магніт 5. До осі стрілки 9 прикріплена алюмінієва котушка 6. Спіральна пружина (волосок) 8, закріплена одним кінцем на втулці, а другим на важелі 10, при нерухомому приводному валу, встановлює стрілку на нульову відмітку шкали. При обертанні валу магнітний потік постійного магніта пронизує котушку і створює в ній вихрові струми. Магнітне поле вихрових струмів, взаємодіючи з магнітом, що обертається, повертає котушку разом із стрілкою у бік обертання магніта на кут, пропорційний частоті обертання постійного магніта.

Магнітний шунт 4 зменшує погрішність приладу, що викликається зміною температури. Зі збільшенням температури опір котушки зростає, і вихрові струми зменшуються, в той же час магнітний опір шунта збільшується, і велика частина магнітного потоку замикається через котушку, чим компенсується зменшення вихрових струмів і показів приладу.

Кільцевий екран 7, виконаний з м’якої сталі, зменшує розсіювання магнітного потоку. Лічильник пройденого шляху приводиться через черв’ячні передачі на валах 1, 11 і 12, що мають загальне передавальне відношення (1: 624). Приводний вал спідометра мастять вазеліновим мастилом, яким просочують гніт 2, встановлений в отвір корпусу, закритий заглушкою 3.

 

Рис. 123. Схема спідометра з механічним приводом: 1, 11 і 12 – вали; 2 – гніт; 3 – заглушка; 4 – магнітний шунт; 5 – постійний магніт; 6 – котушка; 7 – кільцевий екран; 8 – спіральна пружина; 9 – стрілка; 10 – важіль  

 

Автомобілі МАЗ, КамАЗ, ЗІЛ з дизелем і інші оснащують спідометрами і тахометрами з електричним приводом.

 

 

ЛЕКЦІЯ № 23



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 281; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.169.91 (0.111 с.)