Мета, завдання та проблеми викладання курсу «Експериментальна психологія»

«Експериментальна психологія» є однією з найцікавіших і водночас найскладніших дисциплін у навчальній програмі студентів, які спеціалізуються у психології. Володіння нормативами експериментального методу свідчить про фаховий рівень психолога, ставить його на щабель вище за тих колег, чий інструментарій обмежується тестами та опитувальниками. Експеримент, на відміну від усіх інших методів, у тому числі й кореляційного дослідження, дає можливість встановлювати каузальний (причинно-наслідковий) зв’язок між явищами. Лише здійснивши експеримент, можна впевнено формулювати висновки про те, які саме механізми лежать в основі психологічних феноменів, спричиняють їх виникнення та впливають на розвиток.

Проте, сучасні українські психологи рідко звертаються до експерименту. Поширеною є думка, що цей метод вимагає великих затрат і малоефективний. На мій погляд, така ситуація пов’язана не стільки із складністю методу, скільки із втратою експериментальних традицій у психології. Експеримент — фундамент психологічної науки (варто згадати В. Вундта, Е. Крепеліна, Г. І. Челпанова, І. П. Павлова, О. Ф. Лазурського, М. М. Ланге) витіснили описові методи: тести, опитувальники, в кращому випадку — спостереження. Звичайно, можливості психодіагностики захоплюють: відносна простота інтерпретації, чисельність профілів, індексів, коефіцієнтів — все це приваблює, однак чи задовольняє потреби психологічного дослідження?

Відмова від експерименту в психології унеможливлює встановлення причинно-наслідкових залежностей, формування явищ, обмежує можливості дослідження нових та маловивчених феноменів, зменшує ефективність дослідницького прогнозу. Саме тому вивчення теорії та оволодіння практикою експерименту є важливим для майбутніх психологів; завдання ж викладачів — створити сприятливі для цього умови.

Мета та завдання курсу «Експериментальна психологія». Загальною метою курсу «Експериментальна психологія» є ознайомлення студентів із методологією психологічного експерименту. Конкретизують мету та окреслюють шляхи її досягнення завдання курсу:

• надати студентам інформацію про історію розвитку експерименту в психології, місце експериментальної психології у системі наукового знання;

• ознайомити студентів із необхідними та обов’язковими вимогами до знань і вмінь експериментатора, деонтологією дослідницької діяльності;

• ознайомити студентів із теорією та практикою експерименту:

нормативами наукового мислення, структурою експериментального дослідження, його планами та процедурами, методами виміру експериментального ефекту та обробки отриманих результатів;

• озброїти студентів практичними прийомами по плануванню, організації та проведенню експериментів, інтерпретації та представленню результатів;

• ознайомити студентів з класичними експериментальними до

слідженнями, проведеними в різних галузях психологічної науки.

Кожен викладач самостійно обирає спосіб реалізації завдань навчального курсу. Традиційним для вищої освіти є такий спосіб подання матеріалу, коли знання, отримані в лекційному викладі, закріплюються на заняттях практичного курсу: від студентів вимагається як звичайне репродуктивне відтворення, так і відповіді на проблемні питання, розв’язок певних завдань; набули поширення тестові форми роботи на практичних заняттях; використовується гіпотетичне планування експериментальних досліджень та аналіз класичних експериментів.

Здавалося б, все нормально, і студентам залишається вдячно засвоювати запропоновані їм знання. Однак, під час проходження психологічної практики та при написанні курсових і дипломних робіт виявляється, що навіть успішні студенти, які демонстрували достатній рівень на практичних заняттях та іспиті, не можуть спланувати та провести елементарного експерименту, плутають плани, відчувають труднощі при аналізі та інтерпретації. Спробуємо виділити та проаналізувати труднощі, з якими стикаються студенти при вивченні курсу «Експериментальна психологія», накреслити шляхи їх подолання.

Основні проблеми викладання курсу «Експериментальна психологія»:

Проблеми, пов’язані зі специфікою ознайомлення студентів з методами і методологією психологічних досліджень, окреслені у роботах Р. Готтсданкера, Д. Гудвіна, В. М. Дружиніна, Т. В. Корнілової, Д. Мартіна, Р. Солсо та ін. Кожен з цих авторів на основі досвіду викладання спеціальних курсів розробив методичні рекомендації, посібники, підручники. Усі вони сходяться на думці про необхідність вивчення основ експериментального дослідження для здобуття студентами відповідного фахового рівня, виокремлюють ті чи інші проблеми викладання та пропонують шляхи їх вирішення.

Т. В. Корнілова наголошує на тому, що однією з основних проблем, з якою стикаються викладачі та студенти, є проблема розуміння методології експериментального методу, вирішення якої передбачає засвоєння нормативів психологічного дослідження та системи базових понять. Авторка зауважує, що досягнути цієї мети можливо за умови розвитку у студентів логічних схем мислення, шляхом включення їх у наукові дискусії.

Д. Гудвін також на перший план висуває проблему розуміння логіки наукового мислення. Дослідник вважає, що дієвим способом допомоги студентам у засвоєнні методологічних основ науки може стати їх ознайомлення з історією розвитку методів психологічного дослідження, порівняння науки та псевдонауки. Друга важлива проблема, на думку Д. Гудвіна, — орієнтування у методах психологічного дослідження, її вирішення можливе за рахунок порівняльного аналізу базових методів.

Третя проблема — етика регулювання психологічних досліджень — може бути вирішена через ознайомлення студентів з професійними етичними кодексами та державним законодавством. Найскладнішою для розв’язання є проблема незацікавленості в предметі. Тут, на думку автора, допоможе лише спосіб викладу матеріалу — використання яскравих прикладів та відмова від нудного теоретизування.

Р. Готтсданкер, Р. Солсо, Х. Джонсон, К. Біл вважають, що проблему засвоєння складних понять вирішує «висхідний» підхід до викладання, коли загальні принципи планування, обробки та інтерпретації даних експериментів роз’яснюються на конкретних прикладах («від конкретного до загального»).

Д. Мартін наполягає, що основна проблема курсу «Експериментальна психологія» полягає в тому, що по його завершенню студенти не можуть спланувати та провести експеримент, вони знають «що таке експеримент», однак не знають, «як провести експеримент». Дослідник пропонує не лише вивчати нормативи експериментального методу, але й використовувати їх на практиці — планувати та проводити власні експерименти. Цікаво, що забута практика проводити експериментальні дослідження в межах навчального курсу була традиційною, ще Г.І. Челпанов під час викладання в Московському інституті пропонував студентам після прослуховування лекцій з експериментальної психології повторювати класичні дослідження.