Тема 6. Фізіологічні особливості дітей дошкільного віку

План

1. Морфологічні та функціональні особливості нервової системи дітей дошкільного віку.

2. Особливості процесів вищої нервової діяльності.

3. Морфофункціональні особливості кісткової системи дітей дошкільного віку.

4. Морфологічні та функціональні особливості м’язів. Рухова активність дітей дошкільного віку.

5. Особливості рухових якостей дітей дошкільного віку.

№ 1

Переддошкільний та дошкільний вік (відповідно, 1–3 та 4–6 років) є одним із важливих етапів розвитку дитини. Саме на цей період припадає ряд критичних періодів розвитку людини. Цей період можна вважати сенситивним відносно становлення процесів вищої нервової діяльності дитини.

Морфофункціональні зміни у ЦНС. На момент народження сформовані рефлекторні центри довгастого середнього і проміжного мозку, які забезпечують життєво важливі функції (дихання, жування, ковтання й ін.). Досить значної зрілості досягають первинні проекційні поля аналізаторів. Проте асоціативні структури, особливо кори головного мозку, розвинуті слабко. Кількість нейронів у структурах ЦНС новонародженого відповідає їх кількості в дорослому організмі, проте після народження відбувається ряд процесів, що забезпечують вдосконалення функціонування ЦНС:

• інтенсивний ріст та галуження відростків нейронів;

• дозрівання нейронів;

• зростання кількості синаптичних контактів;

• ріст та збільшення діаметра аксонів;

• проходять процеси мієлінізації як у ЦНС, так і на периферії.

З другого місяця життя починається стрімке зростання кількості синапсів у корі великих півкуль, особливо у зоні зорового аналізатора. Уже з третього місяця у зоровій корі реєструється незрілий варіант альфа–ритму дорослого організму. З’являється здатність сприймати кольори, розмір предметів, відстань до них, виявляти відмінності між предметами. З розвитком асоціативних ділянок кори пов’язаний розвиток мовних центрів.

Показано, що найбільш інтенсивне збільшення ширини кори відбувається протягом першого року життя, припиняючись у проекційних зонах у три роки, а у асоціативних – у сім років. Першими диференціюються аферентні та еферентні пірамідні нейрони кори. Диференціювання вставних нейронів, яке розпочинається у перші місяці після народження, найбільш інтенсивно відбувається у період від трьох до шести років. У передньоасоціативних зонах кори їхня диференціація триває до 14 років.

Для процесів мієлінізації характерною є така послідовність: периферичні нерви, волокна спинного мозку, стовбур головного мозку, мозочок, волокна великих півкуль головного мозку. При цьому рухові волокна мієлінізовані уже до народження, а чутливі покриваються мієліновою оболонкою в перші місяці постнатального розвитку.

Незрілість коркових нейронів і роз’єднаність коркових структур виявляються у домінуванні на ЕЕГ дітей раннього віку низькочастотних коливань. Так, у віці одного року переважають коливання з частотою 2–4 Гц, а домінування дорослого ритму (9–10 Гц), за даними різних авторів, спостерігається у 7–10 років.

Для діяльності головного мозку дітей дошкільного віку характерний ряд особливостей:

• генералізація активації нервових структур;

• переважна активність підкоркових утворень;

• перебудова та вдосконалення взаємодії різних функціональних зон кори та підкоркових структур.

У новонароджених швидкість проведення нервових імпульсів у два рази нижча, ніж у дорослих. Протягом першого місяця постнатального розвитку вона зростає на 25%. Рівня дорослого цей показник досягає у 5 років. Головну роль у цьому відіграють такі фактори:

• збільшення діаметра аксону;

• утворення мієлінових оболонок і перехід на сальтаторне проведення нервових імпульсів;

• збільшення амплітуди потенціалів дії.

Аналізатори, органи чуття. У дошкільному періоді відбуваються інтенсивні процеси росту і розвитку як очного яблука, так і провідних шляхів та центральної частині зорового аналізатора. Так, від моменту народження і до досягнення дорослого стану довжина очного яблука зростає від 16 до 23 мм, його вага – від 3 до 8 г, змінюється колір очей. З віком міняється еластичність кришталика, акомодація у дітей виражена більшою мірою, ніж у дорослих. Слід зазначити, що гострота зору досягає рівня дорослого лише у 3–5 років.

Повноцінне функціонування колбочок розпочинається лише з третього року розвитку і досягає свого максимального рівня лише у 30 років. Дитина першим починає сприймати жовтий і зелений колір, найпізніше – синій. При ознайомленні з предметом у дошкільному віці першу реакцію викликає його форма, потім – розміри, і в останню чергу коліроківНеузгодженість рухів очей зникає протягом двох тижнів, а з другого місяця з’являється здатність фіксувати погляд на блискучих предметах.

Більш складні рухи очей розвиваються пізніше – в період раннього та першого дитинства. У дітей дошкільного віку низькою є частота злиття спалахів, слабко розвинута здатність зорових аналізаторів до адаптації, поле зору вужче, ніж у дорослих.

На сьомому році величина поля зору досягає 80% від рівня дорослого організму. Мієлінізація провідних шляхів зорового аналізатора закінчується лише через 3–4 місяці після народження, а остаточне диференціювання структур центрального відділу зорового аналізатора відбувається у 6–7 років.

Вдосконалення структур обробки зорової інформації дає змогу у два рази зменшити кількість невиявлених змін у об’єктах у період від 3–4 до 5–6 років. Руховий аналізатороків Слід зазначити, що вже у віці 6–7 років обсяг підкоркового відділу рухового аналізатора фактично досягає об’єму дорослого (94–98%), а обсяг коркових зон – близький до нього (74–84%).

Проте формування пропріорецепторів, розміщених у суглобах і зв’язках, морфологічно та функціонально триває і завершується лише у 13–14 років, а пропріорецепторів м’язів – у 12–15 років.

Вікові зміни організації рухової активності визначаються гетерохронністю дозрівання структур ЦНС. На момент народження достатньо розвинені підкоркові структури, спинний мозок, пропріорецептори, тактильні та вестибулярні рецептори. Саме вони забезпечують найпростіші захисні, рухові, харчові рефлекси. Проте координація рухів при цьому недосконала, часто вони генералізовані, тонус мускулатур підвищений.

Протягом перших трьох-чотирьох місяців життя відбувається посилення ролі вищих центрів у регуляції рухової активності. Дозрівання структур мозочка, смугастого тіла, супроводжуються зниженням тонічного напруженя м’язів, встановленням балансу активності м’язів верхніх і нижніх кінцівок.

Дозрівання кори супроводжується встановленням взаємозв’язку різних аналізаторів у організації рухів. Так, у другому півріччі виявляється здатність до цілеспрямованого руху руки до предмета, його захоплення, утримання. Випадкові хаотичні рухи перетворюються на чітко спрямовані до предмета. З першого року життя виявляються ознаки “задуму дії”, коли розташування пальців руки пристосовується до захоплення предметів різної форми. З 10-го місяця дитина може за підтримки здійснювати крокуючі рухи по тредбану, що вимагає складної координації рухів.

Поте структура таких рухів недосконала, оскільки не сформований баланс м’язів–антагоністів, недостатньо розвинені механізми підтримання пози тіла. Незважаючи на те, що дитина починає ходити з 9–15 місяців, структура цих рухів формується до 4 років. До цього часу рухи неритмічні, нестабільні, кожен крок коректується при його виконанні.

Покращення рухової діяльності у віці 4–7 років пов’язане із вдосконаленням взаємодії кори із мозочком та рядом підкоркових центрів, зокрема червоним ядром.

№ 2

Морфологічні та функціональні особливості ЦНС дітей дошкільного віку відображаються в особливостях їхньої вищої нервової діяльності, тобто рефлекторних реакцій, уваги, пам’яті, емоцій, аналітико–синтетичної активності кори головного мозку.

У кінці дошкільного періоду відбувається значна перебудова взаємодії процесів збудження і гальмування у ЦНС. Паралельно з розвитком кори великих півкуль головного мозку відбувається посилення гальмівних процесів, зменшується генералізація збудження. Легше виробляється диференціювання, довшими стають періоди утримання гальмування. Це забезпечує більш вибіркове й адекватне реагування дитини на зовнішні подразники. У цьому віці можливе словесне узагальнення не лише окремих предметів, а й категорій предметів (машина, лялька – іграшки). У 6–7 років відбувається зміна характеру взаємодії першої та другої сигнальних систем.

Якщо у 3–4 роки переважає перша сигнальна система над другою, то в 6–7 років друга сигнальна система здійснює активний гальмівний вплив на першу. Саме розвиток другої сигнальної системи вказує на готовність дитини до навчання. Перші ознаки розвитку другої сигнальної системи виявляється у дитини виявляються після шести місяців. При цьому сенсорні механізми мови, тобто сприйняття слів, формуються раніше за моторні, тобто вміння говорити.

Особливо активно мова дитини розвивається у період від одного до трьох років. У цей час відбувається активний розвиток мови, засвоєння її граматики та розширення словникового запасу. Так, у півтора року дитина засвоює 100 слів, а у три – вже до 1500. Оскільки у цьому процесі важливу роль відіграє наслідування, то важливим дотримання батьками під час спілкування з дитиною вимог граматики та правильної вимови слів.

У цей період поведінка дитини характеризується активною дослідницькою діяльністю. Саме ця дослідна та ігрова діяльність мають велике значення в розвитку дитини. Починаючи з 7–8-ми місяців ігрова діяльність набуває навчального та імітуючого характеру. Вона сприяє розвитку мови, удосконаленню емоційної сфери, збагаченню уявлень дитини про дійсність.

Рефлекс наслідування важливий не лише для формування мовних навичок дитини, а також для формування звичок, навичок, манери поведінки. Саме завдяки маніпулюванню з предметами на другому місяці життя із загального недиференційованого оточуючого світу починають виділятись окремі предмети як комплекси подразників. Широке користування предметами розвиває у дітей руховий аналізатор.

Ще раз слід наголосити, що система умовних рефлексів, вироблена до 5

років надзвичайно стійка і зберігає своє значення протягом усього життя. Слід зазначити також, що якщо у дітей до трьох років для утворення умовних рефлексів провідне значення має харчове підкріплення, то у дітей 5–6 років будь–який рефлекс можна виробити з допомогою подразників другої сигнальної системи. До трьох років значно посилюється прагнення самостійної діяльності.

У психології цей період визначають як кризу трирічного віку. Ознаки мимовільної уваги виявляються ще в новонародженого у формі орієнтувального рефлексу на подразнення. У 2–3 місяці формування мимовільної уваги відбувається у формі рефлексу дослідження. У молодшому шкільному віці увагу дитини в основному приваблюють емоційні подразники. Формується і соціальна форма уваги, опосередкована словесними інструкціями.

Проте до 5 років ці форми уваги легко витісняються мимовільною увагою на привабливі подразники. У 6–7 років уже виявляється зріла форма активації, значно зростає роль словесної інструкції у формуванні довільної уваги. Проте в цьому віці емоційний фактор має велике значення.

Емоції дітей нестійкі та надзвичайно сильні у своїх проявах, що зумовлено відсутністю достатнього контролю з боку вищих відділів ЦНС. Дитина у цьому віці може легко та швидко заплакати чи засміятись, переходити від плачу до сміху. В міру дозрівання вищих структур емоційність зменшується.

Вікові особливості наявні і в процесах пам’яті. Так, на ранніх етапах розвитку, у тому числі в дошкільному віці, особливе значення має сенсорна пам’ять, тобто просте запам’ятовування подразників. Далі більш суттєву роль починає відігравати образна пам’ять, яка уже пов’язана з певною обробкою інформації – створенням образів. Утворення рухових навичок базується на виробленні умовних рефлексів – особливого виду пам’яті. Оскільки всі ці механізми прості, то стійкість запам’ятовування дуже велика. Тільки у процесі дозрівання великих півкуль формується словесно–логічна пам’ять, в основі якої лежить аналіз та запам’ятовування основних положень.

Сон. Тривалість сну дорослої людини становить в середньому 7–8 год. Діти для відпочинку потребують більшої тривалості сну, а до 5–6 років необхідним залишається денний сон:

Новонароджений — 20–21 год;

•1–3 роки 13–14 год4

•3–7 років 12 год.

Лише у 5–6 років відбувається відмова від денного сну та чіткий поділ доби на два періоди – сну та активної діяльності.

№ 3

Кісткова система. Кісткова тканина в цей період характеризується такими особливостями:

• відмінність у будові та хімічному складі;

• наявність інтенсивних ростових процесів;

• проходження осифікації кісток.

Для кісткової тканини дітей дошкільного віку характерна будова, що нагадує волокнисту кісткову тканину дорослих. У їхній кістковій тканині більше органічних речовин. Така кістка характеризується меншою твердістю, більшою пластичністю, ніж кістка дорослих, вона легше зазнає деформацій.

Найбільш інтенсивний ріст черепа спостерігається протягом перщого року розвитку, за цей час товщина стінок черепа зростає у 3 рази. При цьому об’єм черепа у 6 місяців становить ½ дорослого, а у 2 роки – 2/3 дорослого. Тім’ячка, наявні у черепі новонародженого, закриваються і заміщуються кістковою тканиною до 1–2 років. Зрощення швів черепа триває до 4–х років. Друга хвиля прискореного росту черепа спостерігається у 3–4 роки, а потім – від 6 до 8 років. Протягом першого року життя відбувається поява молочних зубів – перші різці (6–8 міс.) та другі різці (9–12 міс.).

Уже у 3–4 роки хребет набуває всіх чотирьох вигинів. Проте до 12 років хребет залишається еластичним і вигини хребта слабко фіксовані. Таким чином, можливе порушення форми хребта за несприятливих умов. Ріст хребта у довжину інтенсивно проходить у 1–2 роки, після чого відбувається сповільнення росту. Другий період прискореного росту спостерігається у 7–9 років.

Форма грудної клітки змінюється з віком. До 2,5–3 років вона росте паралельно з ростом тіла. Потім ріст тіла більш виражений. У віці 7–8 років вона набуває форми, характерної для дорослих. У дітей при тривалій діяльності, яка вимагає стискання грудної клітки, можлива її деформація.

Окостеніння кісток зап’ястя розпочинається у різні періоди протягом 1–7 років життя, а деяких – у 15 років (горохоподібна). Так, осифікація головчастої і гачкуватої кісток відбувається на першому році життя, тригранноої – у три роки, півмісяцевої – у 4 роки тощо). Сесамоподібні кістки формуються у 12–15 років.

Окостеніння фаланг пальців відбувається на третьому році. Кістки таза інтенсивно ростуть у перші 3 роки життя. Їх зростання розпочинається у 5–6 років, до 7 років зростаються лобкова і сіднична кістки. М’язово–зв’язковий апарат у цьому віці слабкий, характеризується високою здатністю до розтягування. Це зумовлює значну гнучкість, проте не забезпечує надійної фіксації кісток. Тому можливі є деформації скелета, розвиток асиметрії тіла і кінцівок, виникнення плоскостопості.

№ 4

У м’язовій тканині дітей дошкільного віку відбуваються не лише процеси збільшення маси м’язів, їх морфологічної перебудови, а також диференціювання волокон різних типів. На відміну від багатьох інших тканин нашого тіла найбільші темпи росту і розвитку м'язової тканини спостерігаються у період після народження. Наприклад, відносна маса мозку від народження до дорослого стану зменшується з 10 до 2%, а маса м’язів зростає від 22 до 45%, при цьому до 7–8 років вона зростає до 27% маси тіла. В міру розвитку відбувається збільшення сухожилкової та зменшення м’язової частини м’язу.

Розвиток м’язів різних ділянок тіла відбувається нерівномірно. Спочатку дозрівають м’язи шиї (2,5–3 міс.), потім – м’язи тулуба і рук (5–6 міс.), і, нарешті – м’язи таза та ніг (11–12 міс.). Під час першого року життя найбільшим розвитком характеризуються м’язи плечового пояса і рук.

Розвиток м’язів тісно пов’язаний із руховою діяльністю дитини. Зокрема, м’язи передпліччя та кисті інтенсивно розвиваються у 6–7 років, коли дитина вчиться писати, малювати, виконувати різноманітну роботу. У свою чергу, можливість здійснювати ту чи іншу рухову діяльність залежить від розвитку м’язів. На момент народження диференціювання м’язових волокон не закінчено.

У складі м’язів переважають волокна повільного типу. Інтенсивне диференціювання відбувається в 1–2 роки, після чого співвідношення волокон залишається незмінним від 5 до 10 років. Із розвитком м’язів та рухових центрів змінюється рухова активність дитини.