Державний архів Івано-Франківської області: якісний та кількісний склад фондів, діяльність архіву

Державний архів Івано-Франківської області (далі – ДАІФО) – складова частина НАФ України. Наукова цінність та історична значимість документів ДАІФО визначається передусім унікальністю західноукраїнських земель – споконвічних етнічних земель українців, які в певні історичні періоди входили до складу різних держав, і на території яких традиційно проживали представники багатьох національностей. Архів зберігає документи з історії західноукраїнських земель у складі Речі Посполитої (1752–1772), Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) імперії (1772–1918), ЗУНР (1918–1919), Польщі (1919–1939), періодів їх тимчасових окупацій Росією у Першій та Німеччиною у Другій світових війнах, а також з історії Станіславської (з 1962 р. – Івано-Франківської) області після возз’єднання Західної України з УРСР і введення її до складу СРСР (17.09.1939–24.08.1991).

Структура архіву складається з таких відділів та секторів:

1) керівництво (директор, заступники директора);

2) відділ формування НАФ, діловодства, обліку та довідкового апарату;

3) відділ інформації та використання документів;

4) відділ зберігання;

5) фінансовий відділ;

6) сектор фізичної схоронності документів;

7) кадрова служба.

Архів створено в грудні 1939 р.; відтоді він неодноразово змінював назву:

1) Станіславський обласний історичний архів (1939–1941);

2) Державний архів Станіславської області (1941–1958);

3) Станіславський обласний державний архів (1958–1962);

4) Івано-Франківський обласний державний архів (1962–1980);

5) Державний архів Івано-Франківської області (з 1980 р.).

До 1939 р. на Станіславщині державного архіву не було, документи зберігалися безпосередньо в установах і організаціях. У листопаді 1939 р. розпочав роботу Архівний відділ УНКВС у Станіславській області, діяльність якого була спрямована на організацію обласного архіву. Проводилась робота з виявлення, взяття на облік документів ліквідованих установ та організацій. Багато зусиль у цій справі доклали перші начальники Архівного відділу УНКВС – Ф. Е. Безуглий, М. Я. Вощиков, перші директори архіву – О.В. Іванов, М. Д. Руженцева, співробітники В.С. Коновалова, І. Л. Гакер та ін. Двадцять п’ять фондів, які були своєчасно виявлені і взяті на облік, стали основою створення архіву – зараз це найцінніші фонди ДАІФО. Станом на 01.01.1941 в архіві вже зберігалося 670 534 од. зб. (227 фондів) та 12 478 видань.

Війна перервала роботу архівістів. Основні документи не були евакуйовані, а вивезені таємні фонди та документація архіву, в т. ч. облікова, потрапили під бомбардування неподалік станції Жмеринка. Згідно з актами від 12.08. та 10.11.1944 про збитки, завдані нацистською окупаційною владою архівним органам м. Станіслава, 167 550 од. зб. та 1200 видань було знищено і вивезено за межі України. Після війни, коли архів відновив свою роботу, на обліку в ньому залишилося 460 494 од. зб. (278 фондів).

У повоєнні роки архівісти Д. М. Месінг, В. С. Кучна, С. М. Галазика, П. Т. Осадча, Л. А. Кирилюк, І. І. Строумова, Т.А. Дюкова та ін. під керівництвом П. В. Супруна, Г.М.Педашенко, В. В. Фірсова, І. Л. Гакера, С. А. Шмирьова, Л. А. Підгайчук, М. П. Кухтара провели роботу з упорядкування та науково-технічного опрацювання документів архіву, які надійшли в основному в розсипу або в фасцикулах (великих зв’язках непідшитих документів). За свою працю колектив архіву першим серед інших архівів України в 1949 р. був нагороджений перехідним Червоним Прапором МВС УРСР.

З перших днів існування архіву його працівники розпочали також невтомну пошукову роботу. В 40-60-х роках ними були каталогізовані документи про стан промисловості, сільського господарства, освіти, культури, охорони здоров’я, про страйковий рух на західноукраїнських землях. Роботу з каталогізації проводили архівісти Д. М. Месінг, Л. М. Правдива, С. М. Галазика, Р.Т. Тайтлер та ін. Виявлені архівістами документи були використані господарсько-економічними установами під час відбудови області після війни.

У 1960 р. був опублікований “Путівник по Державному архіву Станіславської області”, який вперше ознайомив широку громадськість зі змістом документів, які перебували на загальному зберіганні. Роботу з підготовки путівника здійснили архівісти Л. А. Кудрява, Д. М. Месінг, С.А. Шмирьов, Н. Л. Родинка. У 1983 р. вийшло друге, доповнене і перероблене, видання путівника. Крім того, на цей час архівісти підготували численні публікації у пресі, наукових виданнях, дев’ять збірників документів. Збірник документів “Німецько-фашистські окупанти на Станіславщині та боротьба з ними за вигнання з області (1941–1944)” та “Хронологічний довідник про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Станіславської області і звільнення їх Радянською Армією (1941–1944)”, підготовлені архівістами в 1948–1950 рр., хоча й не були з невідомих причин опубліковані, стали дуже цінними для дослідників і популярними серед них посібниками з історії краю в період Другої світової війни.

Працівники архіву брали участь у підготовці відповідного тому “Історії міст і сіл Української РСР” (1971), присвяченого Івано-Франківській області, членами його редколегії були Г. М. Педашенко та Л. М. Правдива. Частково на основі документів ДАІФО велась підготовка до публікації томів, які стосуються Івано-Франківської області, таких вагомих видань як “Реабілітовані історією” (2000-2003), “Книга Пам’яті України” (1998-2003). Світлини з фондів ДАІФО стали окрасою ілюстрованої історії краю “Прикарпаття: спадщина віків” (2006).

У 2008 р. в рамках серії архівних довідників, які видаються за галузевою програмою “Архівні зібрання України”, було видано перший том путівника «Державний архів Івано-Франківської області». У ньому подано джерела з історії західноукраїнських земель у складі Речі Посполитої (1752–1772), Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) імперії (1772–1918), ЗУНР (1918–1919), Польщі (1919–1939) та періоду Першої світової війни. У путівнику проанотовано 578 фондів періоду до 1939 року, в т. ч. подано інформацію про розсекречені матеріали, описано унікальні й особливо цінні документи. Путівник побудовано за галузево-тематичною схемою, оснащено сучасним науково-довідковим апаратом, який містить довідку про адміністративно-територіальний поділ області (1752–1939), покажчики (іменний; географічний; установ, підприємств, організацій), перелік фондів та ін.

До квітня 1940 р. архів не мав свого приміщення, тому Архівний відділ НКВС орендував невеликі приміщення у приватних осіб. Для створення належних умов зберігання документів наданих у березні 1940 р. площ було недостатньо. У виділеній в 1947 р. будівлі єзуїтського костелу (на вул. Грюнвальдській, 3) архів перебував до 1998 р. У червні 1998 р. архів переїхав у приміщення колишньої галантерейної бази на вул. Сагайдачного, 42а.

Станом на 01.01.2011 в ДАІФО на зберіганні знаходилось:

- 3577 фонди, 735 600 од. зб. за 1752–2008 рр.;

- 44 од. зб. науково-технічної документації за 1960–1976 рр.;

- 34 915 од. зб. фотодокументів за 1945–1990 рр.;

- 83 од. зб. фонодокументів за 1947, 1960–1990 рр.

У ДАІФО функціонує науково-довідкова бібліотека, у якій станом на 01.01.2008 зберігаються 18 242 примірники книг та брошур XV–ХХІ ст., 26 924 номери журналів, 1945 річних підшивок газет. На даний час у бібліотеці архіву є дві рукописні книги, написані старослов’янською мовою: “Трефолог” [1431] і “Трефологіон”, які містять щомісячні євангельські читання, молитви; стародруки ХVІ–ХVІІ ст.; політична, історична, законодавча, довідкова, краєзнавча, природнича, фі­лософська, релігійна література; вісники законів Австро-Угорщини, Гали­чини, Польщі; енциклопедії, словники та ін. Цінним надбанням архіву є “Атляс України і суміжних країв”, виданий у 1937 р. у Львові під загальною редакцією Володимира Кубійовича. Бібліотека також зберігає колекцію місцевих газет і журналів, особливо цінними серед яких є газети періоду ЗУНР (“Републи­ка”, “Републиканець”), “Діло”, “Нова зоря”, “Новий час”, “Громадські вісті” та преса періоду німецької окупації (“Українське слово”, “Станиславівське слово”, “Самостійна Україна”, “Рогатинське слово”, “Краківські вісті” та ін.). Архів також має власний веб-сайт – http://daifo.if.gov.ua/

 

Отже, з культурологічного боку, Національний архівний фонд України – це невід'ємна і важлива складова частина національної і загальносвітової культурної спадщини, сукупність належних Україні як державі цінних архівних документів. Її найціннішими компонентами є унікальні документи, що вносяться до Державного реєстру національного культурного надбання. З архівознавчого погляду НАФ – не лише комплекс матеріальних носіїв із зафіксованою на них різними способами цінної ретроспективної документної інформації, а й найвища класифікаційна категорія. Водночас НАФ є правовою категорією, тому що вона в цілому або будь-якими своїми частинами вступає в певні правовідносини, породжує конкретні права, обов'язки і відповідальність юридичних і фізичних осіб. Крім того, НАФ – це глобальна, складно структурована інформаційна система, складова світових і вітчизняних інформаційних ресурсів.