Тема 7. Діяльність та управління в екстремальних умовах конфлікту

Тема 7. Діяльність та управління в екстремальних умовах конфлікту

ПЛАН

1. Складні ситуації професійної діяльності менеджера.

2. Сутність готовності до діяльності в екстремальних умовах конфліктів. Її психологічна структура.

3. Підвищення ефективності діяльності в напружених умовах конфлікту.

4. Формування стресостійкості, оволодіння прийомами самоуправління в екстремальних умовах конфліктів.

5. Відбір та підготовка персоналу до діяльності в екстремальних умовах конфліктів: зміст, форми, методи.

 

Вступ. У попередніх темах було розглянуто законо­мірності виникнення конфліктів, їх окремі типові види, шляхи врегулювання. На сьогоднішній день багатьма дослідниками та практиками декларується необхідність формування у професіоналів готовності до діяльності в умовах конфлікту.

Типи стресостійкості

Соціоніка — наука про переробку інформації людським інтелектом, що дозволяє прогнозувати поведінку людини в найрізноманітніших ситуаціях, у тому числі стресових.

Окремий її блок присвячений теорії стресостійкості, згідно якої всі люди діляться на 4 групи:

«Стресонестійкі» характеризує максимально можлива ригідність по відношенню до зовнішніх подій. Вони не схильні міняти свою поведінку і адаптуватися під зовнішній світ. Їх установки і поняття непорушні. Тому будь-яка несприятлива зовнішня подія або навіть натяк на його можливість в майбутньому для них — стрес. У самій стресовій, критичній ситуації люди стресонестійких ТІМів (типів інформаційного метаболізму) схильні до підвищеної емоційності, украй збудливі і неврівноважені. Від них не варто чекати швидких і конструктивних рішень в напружені моменти.

«Стресотренованих» готові до змін, але лише не глобальних і не миттєвих. Вони прагнуть трансформувати своє життя поступово, невимушено, безболісно, а коли це по об'єктивних причинах неможливо, робляться дратівливими або впадають в депресію. Проте у міру повторення приблизно схожих за змістом напружених ситуацій «стресотерновані» звикаються і починають реагувати на стреси спокійніше. Зрілі, досвідчені представники таких ТІМов сповна здатні бути лідерами в екстремальних ситуаціях.

«Стресозагальмовані» відрізняються жорсткістю своїх життєвих принципів і світоглядних установок, проте до раптових зовнішніх змін відносяться досить спокійний. Вони принципово не готові мінятися поступово, але можуть піти на швидку і однократну зміну тієї або іншої сфери їх життю, наприклад, різко змінити роботу. Люди, що мають ТІМи даної групи, здатні бути лідерами під час «точкових» змін, після яких відразу буде фіксація їх нового статус-кво. Якщо ж стреси слідують один за одним, а особливо мають уповільнений характер, вони поступово втрачають самовладання і контроль над своїми емоціями.

«Стресостійкі» готові відносно спокійно приймати будь-які зміни, який би характер — тривалий або миттєвий — вони не носили. Навпаки, все стабільне і заздалегідь зумовлене їм чуже і викликає іронію унаслідок загальної нестійкості, що настільки гостро відчувається представниками ТІМов цієї групи. Вони зазвичай самі починають процеси перетворень або навіть революцій, очолюють їх, при цьому в найгостріший момент можуть відійти убік, оскільки при всій любові до змін зовсім не в захваті від можливості нанесення збитку собі. Уміють ефективно діяти в нестабільних, кризисних умовах, але погано пристосовані для роботи в організаціях з сталими традиціями. Стресом для них є лише найважчі події, що стосуються їх самих або близьких. Часто «стресостійкі» обирають собі професії та посади, пов'язані з ризиком і постійним знаходженням в екстремальних ситуаціях.

Визначити, до якої з чотирьох груп відноситься претендент, на основі одного резюме неможливо. Для правильної діагностики необхідна зустріч з кандидатом, тобто співбесіда. Зовсім необов'язково, що вона буде стресовою, але і таку можливість виключати не можна. І якщо вже ви заявили в резюме таку якість, як стресостійкість, ви маєте бути морально готові до того, що рекрутер захоче перевірити його наявність, використовуючи метод стресового інтерв'ю.

Конфліктостійкість є одним із різновидів психологічної стійкості. У структурі останньої виділяють різні компоненти. Так, А. Анцупов виділяє емоційний, вольовий, інтелектуальний (пізнавальний), мотиваційний і психомоторний компоненти.

При цьому одні дослідники вважають провідним компонентом пізнавальний, інші – емоційний і вольовий (М. Дьяченко, В. Уласов). Всі погоджуються, що психологічна стійкість – це інтегральне утворення. Як вказує А. Анцупов, “питома вага” структурних компонентів психологічної стійкості у конкретної людини не може бути однаковою. Неможливо бути стійким до всього, тобто психологічна стійкість – це не стійкість узагалі.

Показникомстійкості є не стабільність, а варіативність, яка розглядається як гнучкість, швидкість пристосування до постійно мінливих умов життєдіяльності, висока мобільність психіки при переході від завдання до завдання.

У результаті досліджень встановлена залежність ефективності діяльності у важких ситуаціях від рівня психологічної стійкості та професійної майстерності. Виявилося, що зі зро­станням труднощів у певній ситуації ефективність діяльності все більше починає залежати від психологічної стійкості, а не тільки від професійної майстерності (рис. 7.3).

_______ – професійна майстерність

_ _ _ _ _ – психологічна стійкість

Рис. 7.3. Вплив психологічної стійкості і професійної майстерно­сті на ефективність діяльності у важких ситуаціях

Отже,конфліктостійкість особистості – специфічний прояв психологічної стійкості. Її структура включає емоційний, вольовий, пізнавальний, мотиваційний та психомоторний компоненти.

Емоційний компонент конфліктостійкості відображає емоційний стан особистості в ситуації взаємодії, рівень і характер збудливості психіки та її вплив на успішність спілкування у важкій ситуації. Він полягає у вмінні керувати своїм емоційним станом у конфліктних ситуаціях, у здатності виражати свої емоції без ображання опонента, не переходити в депресивні стани у випадку тривалого конфлікту чи програшу в ньому.

Вольовий компонент передбачає здатність особистості до свідомої мобілізації сил відповідно до ситуації взаємодії, до свідомого контролю і керування собою, своєю поведінкою і психічним станом. Саме вольовий компонент дозволяє регулювати свої емоції. Багато в чому вольовий компонент забезпечує толерантність, терпимість до чужої думки, незгоду з іншими, самовладання і самоконтроль.

Пізнавальний компонент передбачає стійкість функціонування пізнавальних процесів особистості, неприйняття провокаційних дій опонента. Він включає: вміння визначати початок конфліктної ситуації; аналіз причин виникнення конфлікту, вміння зводити до мінімуму конфліктну ситуацію, вміння давати об’єктивну оцінку та прогнозувати розвиток конфлікту і можливі його наслідки, швидко приймати правильні рішення; виділяти головну проблему конфлікту, висувати і реалізовувати альтернативні рішення проблеми; здатність до аргументації та цивілізованої полеміки в умовах суперечки.

Мотиваційний компонент характеризує стан внутрішніх рушійних сил.

Психомоторний компонент забезпечує правильність дій, їх чіткість і відповідність ситуації. Полягає у здатності володіти своїм тілом, керувати жестикуляцією і мімікою, контролювати свої пози, положення рук, ніг, голови, не допускати тремору рук, тремтіння голосу, порушень координації та скутості рухів.

Високий рівень конфліктостійкості передбачає психологічно грамотні дії та поведінку в проблемних і конфліктних ситуаціях, оптимізацію взаємодії з опонентом у конфлікті, недопущення втягування себе в його ескалацію, зосередження зусиль на конструктивному вирішенні конфлікту.

Можна навести модель поведінки психічно стійкої особистості (рис. 8.4):

Мотив діяльності

ß

Мета, завдання

ß

Дії, що ведуть до досягнення мети

ß

Усвідомлення труднощів

ß

Негативна емоційна реакція

ß

Пошук способу подолання труднощів

ß

Зниження сили негативних емоцій

ß

Покращення функціонування

ß

Оптимізація збудження

Рис. 8.4. Модель поведінки психічностійкої особистості

Часом важливо виділити й зворотні ознаки, які характеризують психічну нестійкість особистості правоохоронця:

Ø невпевненість;

Ø скутість;

Ø надмірна сором’язливість;

Ø тривожність;

Ø нетерпіння;

Ø демонстративність;

Ø замкненість;

Ø дратівливість;

Ø агресивність;

Ø метушливість.

Про різнобічність станів та реакцій спеціалістів перед складною ризикованою дією свідчать результати спеціальних досліджень. Вони довели, що у 50% спеціалістів перед на­пруженою небезпечною дією зберігаються нормальні психологічні та фі­зіологічні стани. Близько 10% з них відчувають сильну напруженість та невпевненість, близько 20% відчувають си­льне хвилювання та тривогу, що виявляється в неупорядкованій активності або скутості. Готовність до напружених ситуацій на цьому етапі підготовки до виконання складного завдання може бути досягнута завдяки цілеспрямованому впливу на працівників органів внутрішніх справ.

Такий вплив передбачає діагностування готовності персоналу до діяльності в умовах конфлікту та формування відсутніх необхідних компонентів.

Способи опанування емоціями

Існує декілька способів оволодіння сильними емоціями. До них відносяться такі:

розрядка емоцій — вивільнення надмірних почуттів безпечним шляхом, що не зачіпає інших, наприклад, у спортивних іграх чи під час пробіжки. Як уважають фахівці, велика частина гніву накопичується у м’язах плечей, у верхній частині рук і в пальцях. Тому деякі розряджають свої емоції, вичавлюючи сухий рушник, ламаючи олівці і подібними способами;

можливість поділитися почуттями — іноді потрібно просто виговоритися друзям;

розслаблення і самоконцентрація;

рятування від емоцій за допомогою проектування та знищення їх. Розслабтеся, уявіть, що ви випромінюєте гнів, яким охоплені, і проектуйте його на екрані. Потім уявіть, що ви берете променеву гармату і стріляєте в нього. Це дає вихід прагненню до насильницьких дій. Із кожним влученням ваше роздратування слабшає і, зрештою, зникає;

звільнення від гніву за рахунок зменшення зросту людини, що викликає цей гнів. Уявіть собі, що людина, яка викликає ваш гнів, набагато нижча за вас на зріст. Поговоріть із нею подумки, уявляючи її такою, яка робить щось таке, що вас дратує. Під час такої розмови зменшуйте зріст цієї людини, а голос її нехай стає усе слабкішим. Незабаром вона здасться вам жалюгідною, а себе ви відчуєте набагато сильнішим і спокійнішим.

Стосовно хворобливих емоцій інших необхідно дотримуватися таких рекомендацій.

Із повагою ставтеся до вираження почуттів інших людей. Нерідко люди відчувають сильні труднощі під час вираження своїх почуттів словами. Не перебивайте їх, не робіть передчасних висновків і не давайте передчасних порад.

Наберіться терпіння, коли хтось переживає бурхливу емоційну реакцію. Важливо вміти не ображатися на нього й не піддаватися власним емоціям.

Не піддавайтеся спокусі помститися. Якщо у вас виникає бажання помститися, знайте, що це одна із найнебезпечніших емоцій, із якими вам найважче буде впоратися.

Уникайте докорів — вони анітрохи не допоможуть у вирішенні конфліктних питань.

Асертивна поведінка

Спосіб поведінки, названий асертивним, передбачає, що людина знає, чого вона хоче й чого не хоче (принаймні, у даній конкретній ситуації) і може це чітко сформулювати без страху, непевності, напруги, іронії, сарказму та інших форм агресії. Людина, що поводиться асертивно, не діє на шкоду кому-небудь, поважає права інших людей, але при цьому не дозволяє принижувати свою гідність. Бажаної мети вона досягає, не заподіюючи шкоди іншим. Вона домагається свого, не маніпулюючи опонентами та не викликаючи почуття провини чи яким-небудь іншим способом із розряду прийомів емоційного шантажу. Ця людина вміє схилити інших допомогти їй чи викликати люб’язне ставлення до себе; не замикається в собі, коли їй відмовляють у тому, на що вона і не мала права розраховувати. У разі зіткнення інтересів асертивна людина здатна домовитися і знайти компромісне рішення, яке задовольнить обидві сторони.

Правила асертивної поведінки та їх використання

Виділяють кілька правил асертивної поведінки [9], що полягають у тому, щоб:

чітко уявляти, чого ви хочете. Якщо людина до кінця не розібралася у власних мотивах, то, навіть якщо вона зуміла вербально висловити свою думку, із невербальних каналів протилежна сторона одержить інформацію на зразок: «Я почуваю себе безпорадним. Сам не знаю, чого хочу». У цьому випадку напрошується відповідь: «Якщо не знаєте, чого хочете, ідіть додому й подумайте, а нас не затримуйте»;

вимоги було сформульовано точно, ясно й коротко. Наприклад: «Обміняйте, будь ласка, ці черевики, бо вони тріснули через два дні після того, як я почав їх носити»;

пам’ятати правила мовного етикету, не забувати про такі слова, як «будь ласка», «будьте люб’язні» і т. п.;

уміти наполягати на своєму й домагатися від інших людей виконання справедливих вимог, не використовуючи прийоми маніпулювання.

Техніка «заїждженої платівки» — багаторазове спокійне повторення вимоги приводить до бажаного результату. Варто пам’ятати, що використання цього підходу обмежено такими умовами:

претензії повинні носити характер конкретних вимог, які відносно легко задовольняються;

даною технікою не слід користуватися, якщо для вас небажано, щоб опонент після такого діалогу почував себе переможеним;

якщо після 5—10 повторів результату не буде, не варто повторювати свої вимоги, тому що опонент, очевидно, їх не виконає;

використовувати цю техніку можна тільки у випадку впевненості у своїй правоті.

Потрібно вміти просити про послугу. При цьому невербальні прояви не повинні демонструвати опонентові, що ваше звернення до нього по допомогу — це, по суті, люб’язність із вашого боку;

Варто вміти відмовляти. Це вміння притаманне далеко не всім. У цьому випадку мова йде не про бюрократичну відмову, а про небажання виконати прохання, якщо воно суперечить, наприклад, вашим уявленням про моральність, або ж існують обставини, що не дозволяють його виконати. Можна використовувати такі види техніки відмови:

а) техніка простої асертивності (упевнена відмова без пояснення причин);

б) техніка емпатичної асертивності, коли у разі відмови виражається співчуття, повідомляються причини відмови, пом’якшуються небажані реакції.

Відмова у разі використання такої техніки повинна бути спокійною та чітко сформульованою.

Якщо критика в цілому несправедлива, але в ній є частка правди, використовують техніку «відкритих дверей»: погоджуючись без страху з тією людиною, що критикує нас, ми рано чи пізно змусимо її замовчати.

Помилкові уявлення, здатні спонукати людину до конфліктної поведінки

Перебороти помилкові уявлення, що провокують конфліктну поведінку, може допомогти знання гумористичних принципів, законів і правил, деякі з яких наведено нижче:

закон Мерфі: під тиском усе погіршується;

спостереження Етторе: сусідська черга завжди рухається швидше;

закон котячої безвихідності: як тільки кішка простяглася й почала засипати на ваших колінах, вам терміново знадобилося встати і йти;

закон Пітера: піклуйтеся про мух, а слони самі про себе подбають;

закон добровільної праці Зімергі: люди завжди згодні зробити роботу, коли необхідність у ній уже відпала;

принцип зустрічі знайомих: імовірність зустріти знайомих зростає, якщо ви йдете з персоною, знайомство з якою вам не хотілося б афішувати [65, 68].

Аби стати менш сприйнятливими до стресів, скористайтеся двома корисними порадами. По-перше, зведіть до мінімуму ті чинники, які викликають незадоволення життям. Знайдіть нову, цікаву роботу, розстаньтеся з людиною, яка давить на вас і не дає розвиватися. Ми чомусь звиклися вважати, що якщо робота приносить стабільний високий дохід, більше від неї вимагати нічого. Це не так. Робота повинна радувати, захоплювати. Тоді в мозку вироблятимуться ендорфіни, що допомагають боротися із стресом.

По-друге, спробуйте проаналізувати свою реакцію на стресові чинники. Коли розберетеся, починайте усувати їх поетапно, вирішуючи проблеми по черзі. Якщо проблеми через якісь причини не вирішуються - міняйте своє відношення до них.

Парадоксально, але вилікувати стрес може... інший стрес. Наприклад, захоплення екстремальними видами спорту, походи, купання в ополонці. Той стрес, який змусить вас постійно адаптуватися до нових умов, дозволить вам добитися більшої концентрації, мобілізувати мозок для вирішення будь-яких, найскладніших завдань.

Є багато інших рецептів лікування стресу. Головне, зіткнувшись з ним, не зневірятися і не впадати в смуток, а пам'ятати, що вихід є завжди.

· Пам'ятаєте, що дуже важливі Сон і Відпочинок.

· Знайдіть час для улюбленого заняття.

· Виховайте в собі терминатора.

· Проаналізуйте свої сильні позитивні сторони.

Можете скористатися рекомендаціями по техніці зняття стресу за допомогою масажу акупунктурних точок.

Так в Японії широко поширено використання боксерських груш в офісах компаній для зняття стресу в персоналу.

Дихання в питанні стресостійкості досить важливий аспект і також може сприяти в протистоянні стресу, особливо в тих ситуаціях, коли фізична активність по яких-небудь причинах неможлива. У людей в стресовій ситуації дихання стає поверхневим і збитим, причина цього напруга м'язів живота і м'язів грудної клітки. Тому необхідно в таких ситуаціях контролювати своє дихання, дихати глибоко, повільно, максимально розслабивши живіт.

Також дієвим засобом для підвищення стресостійкості є самомассаж області потилиці і шиї в критичні моменти. Наприклад, для зняття напруги можна зчепивши руки за головою виробляти систематичне натискання на кордон шию і потилиці ззаду, одночасно чинячи опір цьому м'язами шиї. Чергуючи вправу з періодичним розслабленням можна швидко зняти напругу. Розслабитися і в результаті зреагувати на подразник спокійніше. Опустити моменти самобичування і катування самого себе і що оточують і як наслідок зберегти найголовніше, що у нас є – наше здоров'я.

Аби стати менш сприйнятливими до стресів, скористайтеся двома корисними порадами.

По-перше, зведіть до мінімуму ті чинники, які викликають незадоволення життям. Знайдіть нову, цікаву роботу, розлучіться з людиною, яка давить на вас і не дає розвиватися. Ми чомусь звиклися вважати, що якщо робота приносить стабільний високий дохід, більше від неї вимагати нічого. Це не так. Робота повинна радувати, захоплювати. Тоді в мозку вироблятимуться ендорфіни, що допомагають боротися із стресом.

По-друге, спробуйте проаналізувати свою реакцію на стресові чинники. Коли розберетеся, починайте усувати їх поетапно, вирішуючи проблеми по черзі. Якщо проблеми через якісь причини не вирішуються - міняйте своє відношення до них.

Парадоксально, але вилікувати стрес може... інший стрес. Наприклад, захоплення екстремальними видами спорту, походи, купання в ополонці. Той стрес, який змусить вас постійно адаптуватися до нових умов, дозволить вам добитися більшої концентрації, мобілізувати мозок для вирішення будь-яких, найскладніших завдань.

Є багато інших рецептів лікування стресу. Головне, зіткнувшись з ним, не зневірятися і не впадати в смуток, а пам'ятати, що вихід є завжди. Потрібно лише пошукати трохи краще.

· Пам'ятаєте, що дуже важливі Сон і Відпочинок.

· Знайдіть час для улюбленого заняття.

· Виховайте в собі терминатора.
Можете скористатися рекомендаціями по техніці зняття стресу за допомогою масажу аккупунктурных крапок.

Зняти стрес допоможе техніка розслаблення, вона полягає в роботі над всім своїм тілом і повністю знімає фізичну напругу.

Вправи для розслаблення

Роздягнутись і лягти із закритими очима в теплому і зручному місці. Дихай спокійно і глибоко, так аби живіт рухався більше, ніж груди. Потім напружся і розслаб м'язи в наступній послідовності:

· руки – стискуй в куркулі, а потім розтискай;

· передпліччя – одночасно напруж біцепси і нижню частину передпліччя;

· плечі – підніми їх практично до вух;

· ступні – підібгай пальці;

· передня поверхня ніг – відведи ступню від себе так, щоб вона майже утворювала паралельну лінію з ногою;

· задня поверхня ніг – підніми ступні вгору, аби п'яти були внизу;

· стегна – напруж їх за допомогою притиснення колін до підлоги;

· сідниці – стискуй сідниці разом;

· живіт – різко стискуй м'язи живота;

· нижня частина спини – придави поперек до підлоги.

Точковий массаж-антистрес

/	АНТИСТРЕС М'яко натисни великим пальцем лівої руки на середину правої долоні і обертай ним по кругу протягом хвилини. Те ж саме зроби правим великим пальцем на лівій долоні. Це ослабить напругу в районі шиї і перемкне твою увагу.
	ПІДЛИВШИ СИЛ Кінчиками пальців обох рук енергійно постукай один об одного. Потім кінчиками великого і вказівного пальця правої руки стискуй лівий великий палець і проведи ними від підстави до кінчика. Те ж саме зроби з великим пальцем правої руки.
	ЗАПУСК МОЗКУ Легко стискуй великий палець лівої руки вказівним і середнім пальцями правою (як пасатижами) і «угвинтися» їм в цей затиск від кінчика вщент. То ж виконай з правим великим. Такий масаж покращує прилив крові до мозку.

 

 

Тест на стресостійкість

Методика виявлення ступеня схильності стресовим впливам, упорядник якої Є.А. Тарасов. Мета даної методики: виявлення ступеня схильності до стресів та їх шкідливих наслідків.

Піддослідним необхідно відповісти на 20 запитань тесту, даючи один з чотирьох можливих варіантів відповідей:

а) майже ніколи,

б) рідко,

в) часто,

г) майже завжди.

Питання:

1) Вас легко дратують дрібниці, дурниці?

2) Ви нервуєте, коли доводиться когось чекати?

3) Ви здатні образити кого-небудь, коли сердитесь?

4) Ви не переносите критики, виходите з себе?

5) Ви червонієте, потрапивши в незручне становище?

6) Якщо вас хтось штовхає в транспорті, то чи відповідаєте ви тим же або говорите що-небудь грубе?

7) Ви завжди приходите на зустріч заздалегідь або запізнюєтеся на неї?

8) Ви заповнюєте завжди чим-небудь весь свій вільний час?

9) Ви не вмієте терпляче вислуховувати інших, вставляючи репліки?

10) Ви неважливо відчуваєте себе по ранках?

11) Ви страждаєте відсутністю апетиту?

12) Ви буваєте неспокійні без видимої причини?

13) Ви постійно відчуваєте себе втомленим, не можете відключитися від переживань?

14) Після тривалого сну ви почуваєте себе не важливо?

15) У вас бувають болі в спині і шиї?

16) Вам здається, що у вас не в порядку серце?

17) Ви часто барабанить пальцями по столу, а коли сидите - похитує ногою?

18) Ви мрієте про визнання, хочете, щоб вас хвалили за те, що ви робите?

19) Ви вважаєте себе багато в чому краще за інших, хоча цього ніхто не визнає?

20) Ви не дотримуєтеся дієти, ваш харчовий раціон вкрай не постійний?

Критерії оцінки: а) - 1 бал; б) - 2, в) - 3; г) - 4.

Тепер необхідно підрахувати набрані бали і оцінити стан кожного випробуваного.

Якщо у вас до 30 балів, то це може означати, що ви живете спокійно і розмірено, розумно і прагматично, встигаючи справлятися з проблемами, які виникають. Ви не страждаєте ні від помилкового честолюбства, ні від надмірної скромності. Було б непогано перевірити ваш відповіді з людиною, яка вас добре знає - люди з такою маленькою сумою балів, швидше за все, бачать себе в рожевому кольорі.

Якщо ви набрали від 31 до 46 балів, то ваше життя, напевно, наповнена діяльністю і напругою. Часом ви страждаєте від стресів (в першу чергу через прагнення чогось ще досягти). По всій видимості, ви не зміните свого способу життя, але спробуйте залишити трохи часу і для себе, для зміцнення своєї психологічного захисту.

Якщо ви набрали від 47 до 60 балів, то це може означати, що ваше життя - це неупереджена боротьба. Ви честолюбні і мрієте про солідну кар'єрі. Для вас думку інших надзвичайно важливо, і це тримає вас у постійній напрузі. Якщо ви будете продовжувати в тому ж дусі, то багато чого можете добитися, але навряд чи вам це принесе радість, постарайтеся уникати зайвих суперечок, утихомирювати свій гнів, викликаний дрібницями, не намагайтеся добиватися максимального результату.

Якщо ви набрали від 61 бали і більше, то ви схоже живете як водій машини, який одночасно тисне на газ і на гальма. Поміняйте спосіб життя. Стреси, яким ви вельми схильні, загрожують вашому здоров'ю, всьому вашого майбутнього. Можливо, вам вже пора звертатися за лікувальною допомогою до відповідних фахівців.

 

Цей тест служить для оцінки міри дратівливості, нервозності, запальності і здатності контролювати ці якості. Хочете перевірити, як Ви реагуєте на стреси?

Тоді на запропонований список питань відповідайте одним з трьох способів:

· "так, безусловно"- 3 бали;

· "так, але не дуже" - 1;

· "ні, ні в якому разі" - 0.

Бали підсумовуються. Максимально можлива кількість - 48.

 

Чи дратує Вас:

1. Зім'ята сторінка газети, яку Ви хочете прочитати?

2. Жінка "в літах", одягнена як молоденька дівчина?

3. Надмірна близькість співбесідника при розмові?

4. Жінка, що палить на вулиці або в суспільному місці?

5. Людина, що кашляє у Вашу сторону?

6. Коли хтось гризе нігті на Ваших очах?

7. Коли хтось сміється невлад?

8. Коли хтось намагається учити Вас, що і як робити?

9. Коли улюблена дівчина (хлопець) постійно спізнюється?

10. Коли в кінотеатрі той, хто сидить перед Вами, весь час крутиться і обговорює фільм?

11. Коли Вам переказують сюжет цікавого романа, який Ви лише збираєтеся прочитати?

12. Коли Вам дарили непотрібних речей?

13. Гучна розмова в суспільному транспорті?

14. Дуже сильний запах духів?

15. Людина, що жестикулює під час розмови?

16. Колега, що часто вживає іноземні слова?

 

Результати

Більше 36. Вас не віднесеш до терплячих і спокійних людей. Вас дратує майже все, навіть саме незначне. Ви запальні і легко виходите з себе. Це розхитує Вашу нервову систему, підсилюючи тертя з тими, що оточують.

Випробування чеканням

Тести, анкетування

Випробування грубістю

4. Особисті питання, навіть найтактовніше питання.

Стакан води в обличчя

Тема 7. Діяльність та управління в екстремальних умовах конфлікту

ПЛАН

1. Складні ситуації професійної діяльності менеджера.

2. Сутність готовності до діяльності в екстремальних умовах конфліктів. Її психологічна структура.

3. Підвищення ефективності діяльності в напружених умовах конфлікту.

4. Формування стресостійкості, оволодіння прийомами самоуправління в екстремальних умовах конфліктів.

5. Відбір та підготовка персоналу до діяльності в екстремальних умовах конфліктів: зміст, форми, методи.

 

Вступ. У попередніх темах було розглянуто законо­мірності виникнення конфліктів, їх окремі типові види, шляхи врегулювання. На сьогоднішній день багатьма дослідниками та практиками декларується необхідність формування у професіоналів готовності до діяльності в умовах конфлікту.