Поняття граматичної категорії.

Граматична категорія - це клас граматичних значень, що об'єднує в собі різні протиставлювані формальні одиниці, які становлять елементи (грамеми) цього узагальненого класу значень. До кола граматичних категорій, наприклад, у морфології української і російської мов, входять категорії роду, числа, відмінка, ступенів порівняння, особи, часу, виду, способу, стану. Крім названих граматичних категорій, засвідчуваних в українській мові, в мовах світу виділяються, наприклад, категорія визначеності/ невизначеності в англійській і німецькій мовах, категорія ввічливості в японській і корейській мовах. Іноді терміном “граматична категорія” називають частину мови з усіма належними їх граматичними ознаками.

Морфологічна будова слова. Поняття морфеми.

Форми словозміни і форми словотворення складаються з морфологічних елементів, одні з яких несуть у собі речове значення, інші - служать або для творення видозмін слова, або для формування слів з іншим лексичним значенням. Ці морфологічні компоненти називають морфемами.

Морфема - найменша морфологічна частина слова, що має значення.(школ-а, школ-а\ але школ-яр.морфема -школ- передає речове значення (навчальний заклад), морфеми -а та -и відтворюють граматичні значення: -а - значення називного відмінка однини жіночого роду; -и - значення родового відмінка однини жіночого роду; морфема -яр - служить для називання особи за заняттям, діяльністю.) Морфема - не тільки найменша морфологічна частина слова, вона є найменшою значеннєвою одиницею мови.

Виділення морфем і встановлення їх значення.

Морфема - це морфологічна частина слова, яка в сполуці з іншими морфемами надає слову певного значення. Значить, щоб виділити в слові морфему, необхідно встановити, яка вона є, тобто в якому вигляді вона наявна в слові. Досягається це зіставленням: по-перше, різних форм того самого слова, по-друге, спільнокореневих слів, якщо морфеми піддаються подальшому поділу. Кількість морфем у слові визначається тим, на скільки морфологічних частин поділяється слово. Такі загальні вимоги виділення морфем і встановлення їх значеннєвої функції. Вони розраховані на наявність регулярних, постійно виділюваних складових елементів слів.

Тим часом у деяких словах трапляються нерегулярні, спорадичні (випадкові), одиничні морфеми. Вони виділяються при зіставленні спільноморфемних споріднених за смислом слів, але в різнокореневих словах не повторюються.

Види морфем. Корінь і афікси. Варіанти морфем (аломорфи). Поняття інтерфікса.

Залежно від семантичної і граматичної ролі в слові морфеми поділяються на два види: кореневі й афіксальні, відповідно - корінь і афікси.

Корінь- єдина обов'язкова для кожного слова морфема, яка є носієм речового значення у граматичних формах того ж самого слова і в споріднених (інакше - однокореневих) словах, у яких вона є стрижневою. (зима, зимовий, зимовник, зимувати, корінь-зим).

Афікси - морфеми, що прикріплюються до кореня або вставляються в нього і видозмінюють його. За цією властивістю їх називають формантами. Не будучи самостійними одиницями, вони завжди пов'язані з коренем і виконують словозмінну або словотвірну роль.

За місцем у слові у відношенні до кореня афікси поділяються на префікси - морфеми, що стоять перед коренем інфікси - морфеми, що вставляються в корінь слова постфікси - морфеми, місце яких стояти після кореня; конфікси або циркумфікси морфеми, що складаються з двох частин, одна з яких стоїть перед, друга після кореня. Інтерфікси - морфеми, що служать для сполучення двох основ в одне ціле при утворенні складних слів.

Омонімія морфем.

Морфеми (як і слова) можуть мати синоніми, антоніми і омоніми.

Омоморфеми - морфеми, які збігаються у написанні і вимові, але мають різні граматичні значення. Наприклад, закінчення а в українській мові позначає:

множину іменників другої відміни (місто - міста),

родовий відмінок іменників (трактор - трактора),

жіночий рід дієслів минулого часу (почав - почала).

Омонімія можлива у системі афіксів, коренів, флексіях.