Граматична форма слова. Поняття словоформи і форманта.

Граматична форма слова - це варіант видозміни слова, який з допомогою елементів його будови (наприклад, укр. парт-а, парт-и) або інших способів мови (зокрема, нім. der Fisch - ‘риба') стає граматичною одиницею: виражає комплекс граматичних значень і вказує на синтаксичні відношення з іншими формами слів у реченні. Саме завдяки граматичним формам стає можливим оформлення висловлень у мовленні.

Вияв слова в тій чи іншій граматичній формі, тобто у відповідній видозміні, прийнято називати словоформою. Наприклад, слово парта як граматична одиниця реалізується в словоформах як морфологічних видозмінах, а саме: парта - парти - парті та ін. Кожна з цих словоформ означає той самий предмет, але разом з цим виражає певне граматичне значення (парта - наз. відмінок; парти – род. відмінок, парті - див. відмінок та ін.).

Форми змінюваних слів (словоформи) мають певну морфологічну структуру: вони членуються на основну і формальну частини, наприклад: школ-а, учн-і, пиш-у, пиш-еш. Основна частина слова становить основу слова. Формальна частина представлена передусім закінченнями, а також формотворчими префіксами, інфіксами, суфіксами, постфіксами. Ці формальні частини називаються формантами. Так, у словоформах груша, груши, груші розрізнення відмінків (називного, родового, давального) визначають форманти -а, -и, -і. а протиставлення недоконаного виду дієслова робити і доконаного виду зробити досягнуто завдяки форманту з-.

Форми словозміни і форми словотворення. Поняття деривації.
Видозміни слова бувають двох типів: (1) не пов’язані зі зміною семантики слова (ліс, лісу лісом та ін.), (2) пов’язані з утворенням семантично нових мовних одиниць (ліс, лісний, лісівник, лісистий). Відповідно до цього розрізняють (1) форми словозміни і (2) форми словотворення.

При всій несхожості зовнішнього оформлення форми словозміни є лише формами одного слова.

Форми словотворення мають своїм результатом творення слів з новим лексичним значенням або з своєрідним семантичним відтінком.

Деривація - процес створення одних мовних одиниць на базі інших - вихідних.

Форми синтаксичні і несинтаксичні. Синтетичні й аналітичні форми слів.

Синтаксичними вважаються такі форми слів, утворення яких залежить від синтаксичних відношень членів речення. Синтаксичними виступають лише словозмінні форми, формальний елемент (формант) яких вказує на відношення між формами того ж самого слова. (беру (що?) сокиру)

Несинтаксичними визнаються граматичні форми, утворення яких не залежать від синтаксичних відношень між членами речення. Несинтаксичними виступають передусім форми словотворення їх виникнення не зумовлене залежністю від інших слів у словосполученні чи в реченні.(ліс, лісний, лісник, узлісся, перелісок.)

Форми слова бувають синтетичними й аналітичними.

Синтетичними вважаються форми, граматичні показники (форманти) яких містяться в межах слова.(голова, голови, голові, голову, головою, (у/на) голові, голово)

Аналітичні становлять собою поєднання слів повнозначного (же передає лексичне значення) і службового (що виражає граматичне значення), які сприймаються й функціонують як одна морфологічна одиниця (одна форма слова)(буду читати)

Граматичне значення слова

Граматичне значення - це узагальнене, абстрактне значення чи їх сукупність, що супроводжує (супроводжують) лексичні значення семантично відмінних розрядів слів у кожному окремому випадку їх уживання. Вони виражаються формантами слова, тобто зовнішніми чи внутрішніми у відношенні до кореня елементами або службовими словами, які створюють граматичну форму слова.

Граматична форма сама для себе не існує. Вона втілює в собі значенння. У граматиці розглядаються дві сторони граматичних явищ: внутрішня, тобто те, що виражено, і зовнішня, тобто те, чим воно виражене.