Гра; 11) використання знаряддя; 12) біологічні ритми.

Автор відзначає, що такий розподіл умовний. Більшість розмежувань

дещо довільні, а деякі з них є неоднозначними. Наприклад, по-

шуки укриття можуть мати велике значення для того, щоб уникнути

хижаків; дослідницька поведінка може складати частину гри; спожи-

вання їжі впливає на терморегуляцію. Практично всі ці типи поведінки

(наприклад, пошуки вкриття, сон, полювання) іноді можуть мати яскра-

во виражений суспільний характер. Навіть акти виділення можуть мати

велике соціальне значення, наприклад, використовування сечі для того,

щоб помітити зайняту територію. Таким чином, функціональний роз-

поділ проводиться тут тільки для зручності викладу, і його не слід при-

ймати як безумовний.

О. Хайдт пропонує класифікувати критерії типів поведінки таким

чином: за безпосередніми причинами, за функціями та за походженням

виникнення. Наприклад, за причинами всі види активності автор про-

понує об’єднати в одну групу, виділяючи «статеву поведінку самця»,

«агоністичну поведінку» та інші. Види активності, на думку О. Хайдта,

можна також класифікувати за їх адаптивним значенням (за функція-

ми). До категорій цього типу належать: «погроза», «залицяння», «по-

Лювання», «статева поведінка», «батьківська поведінка», «територіаль-

на поведінка», «міграційна поведінка». У класифікації за походженням

учений відокремлює дві системи, виділяючи класифікацію за єдиними

пращурними формами (об’єднують форми поведінки, що мають загаль-

не походження) та класифікацію за способом придбання (у результаті

навчання, ритуалізована поведінка).

 

У даному розділі ми спробуємо лише дати деяке уявлення про різ-

номанітність форм поведінки в межах класифікації Д. Дьюсбері.

Рухова активність

Під спонтанною руховою активністю розуміються такі форми ді-

яльності, які не викликаються безпосередньо чинниками зовнішнього

середовища, а великою мірою визначаються кількісно й якісно видо-

вими особливостями організму, закономірно повторюються впродовж

різних періодів життєвого циклу (індивідуального розвитку, добового

періоду, сезонів року і т. д.) і займають значне місце в загальній енерге-

тичній витраті організму.

Дослідження А. Д. Слоніма та його школи дозволили встановити,

що обсяг рухової активності протягом доби є постійною величиною,

яка має виражені видові й індивідуальні особливості. Він зумовлюється

генетично, але може моделюватися чинниками середовища, у тому чис-

лі і соціальними. Постійність рухової активності підтримується завдяки

спонтанній активності, що входить разом з облігатною в загальну рухо-

ву активність. В основі спонтанної активності лежать метаболічні про-

цеси переважно в центральній нервовій і м’язовій системах, пов’язані

з енергетикою організму і концентрацією певних біологічно активних

сполук. Всі ці чинники об’єднуються в механізм саморегуляції рухової

активності, що базується, вірогідно, на потребі в рухах.__

 

Живлення та дихання

Споживання їжі та води, а також дихання мають вирішальне зна-

чення для виживання найрізноманітніших тварин.

Тварин можна поділити за їх головною стратегією живлення на

п’ять основних груп: ті, що фільтрують воду, паразити, рослиноїдні,

м’ясоїдні та всеїдні. Усі організми-фільтратори живуть у воді та здо-

бувають собі їжу, відціджуючи її з води. Паразити, як правило, живуть

цілком за рахунок організму-господаря. Паразитичні організми постій-

но чи тимчасово використовують організм хазяїна як середовище свого

існування. Деякі з них (наприклад, стьожкові) живуть протягом довгого

часу, не вбиваючи свого господаря, а інші досить швидко викликають

його загибель. Рослиноїдні організми іноді можуть мати особливу бу-

дову травної системи. Наприклад, у жуйних є чотирикамерний шлунок,

що забезпечує повніше перетравлення їжі. Деякі з рослиноїдних є висо-

коспеціалізованими. Наприклад, коала, що живе в Австралії, харчуєть-

ся тільки листям евкаліпта.

М’ясоїдні харчуються головним чином іншими тваринами. Але

більшість тварин як серед безхребетних, так і серед хребетних, – всеїд-

ні. У таких тварин стратегії живлення якнайменше спеціалізовані. На-

приклад, бродячі мурашки знищують майже все, що трапляється на їх

шляху. Вельми різноманітні форми всеїдності можна зустріти у гризу-

нів. Навіть шимпанзе, скоріш за все, всеїдні, причому для них характер-

ний досить високий рівень організації полювання.

Серед форм поведінки, пов’язаних із живленням, ми розглянемо хи-