Оцінка рівня безпеки праці за організаційним чинником на об’єкті господарювання

Організаційний чинник забезпечення безпеки праці на виробництві потребує такого рівня організації праці на об’єкті господарювання й такі технічні рішення з охорони праці, які б унеможливлювали вплив на працівників небезпечних та шкідливих чинників.

Рівень професійного ризику за організаційним чинником розраховують за формулою

де M 0– сумарний нормативний бал для об’єкта господарювання,

M1 – сумарний фактичний бал для об’єкта господарювання,

M2– сумарний бал штрафних санкцій.

 

Сумарний нормативний бал

де n – кількість нормативів, які повинні діяти на об’єкті господарювання;

S i – кількісна оцінка i-го нормативу в балах;

N i – необхідна (нормативна) кількість i-го нормативу на об’єкті господарювання.

Сумарний фактичний бал

де L i – фактична кількість i-го нормативу на об’єкті господарювання.

Сумарний бал штрафних санкцій

де R j – кількісна оцінка j -тої штрафної санкції у балах,

G j – фактична кількість j –тої штрафної санкції за календарний рік,

m – кількість штрафних санкцій.

 

P £ ризик вважають незначним

допустимий ризик

Якщо

неприпустимий.

 

Основні функції політики підприємства в галузі охорони праці, до яких належать:

· облік, аналіз та оцінка ризиків на об’єкті господарювання;

· планування показників стану умов і безпеки праці та контроль за їхнім виконанням;

· організація та координація робіт з питань поліпшення умов, безпеки праці та

виробничого середовища;

· заохочення працівників за активну участь у здійсненні заходів щодо підвищення рівня

безпеки.

 

Ергономіка – наука, яка вивчає проблеми в системі “середовище – людина – машина” з метою оптимізації трудової діяльності, підвищення продуктивності праці та створення комфортних та безпечних умов праці, збереження здоров’я та працездатності працівників.

Економічні вимоги ергономіки передбачають підвищення технічного оснащення праці, вибір оптимальної технології, найповніше використання технологічного обладнання, обґрунтування оптимального ритму і темпу праці та раціональну організацію робочого місця.

Психофізіологічні вимоги ергономіки передбачають встановлення відповідності між енергетичними, швидкісними, зоровими та іншими фізіологічними особливостями людини та елементами технологічного процесу виробництва, зниження нервово-емоційних напружень та фізичних навантажень, обґрунтування оптимальних режимів праці та

відпочинку.

Психологічні вимоги ергономіки передбачають встановлення відповідності між спадковими і набутими рефлексами, можливостями пам’яті і мислення та елементами технологічного процесу виробництва.

Антропометричні та біомеханічні вимоги ергономіки передбачають встановлення відповідності між знаряддями праці, розмірами та масою тіла людини, силою і напрямком рухів.

Гігієнічні вимоги ергономіки передбачають забезпечення комфортних метеорологічних умов середовища, оптимального фізико-хімічного складу повітря, належних рівнів освітленості, виробничого випромінювання, шуму та вібрації.

Естетичні вимоги ергономіки передбачають встановлення відповідності між естетичними потребами людини та художньо-конструкторським оформленням робочих місць та виробничого середовища.

Соціальні вимоги ергономіки передбачають підвищення змісту праці, творчої активності працівника, ефективності управління виробничими процесами та персоналом.

 

Робоче місце – це зона трудових дій працівника, обладнана для виконання певних операцій виробничого процесу. На одному робочому місці можуть працювати два або кілька працівників, які виконують спільне завдання.

Робоча зона – це площа, де безпосередньо розміщені всі засоби виробництва, які використовує працівник або група працівників для здійснення трудового процесу, і сам працівник, який виконує виробничу операцію.

Ефект Сєченова полягає в тому, що відновлення працездатності втомлених м’язів різко пришвидшується,

якщо в період їхнього відпочинку навантажувати інші м’язи. Розгальмовування диференціювання подразників полягає у відновленні умовних рефлексів, які не підкріплюються безумовними подразниками. Суть парадоксальних реакцій полягає в тому, що співвідношення величини умовного подразника і величини умовного рефлексу

спотворене, тобто більшій величині умовного подразника відповідає менша величина умовного рефлексу.

Чинники, які визначають умови праці, поділені на дві групи:

санітарно-гігієнічні чинники:

· температура повітря на робочому місці в теплий і холодний період року в приміщенні

або надворі;

· відносна вологість повітря;

· швидкість руху повітря в теплий і холодний період року;

· шкідливі речовини (кожна речовина як окремий чинник);

· виробничий пил;

· шум;

· вібрація;

· освітленість;

психофізіологічні чинники:

· фізичне навантаження (загальне, місцеве та робоча поза);

· нервово-психічне напруження (тривалість зосередженого спостереження, кількість

об’єктів спостереження, кількість опрацьованих сигналів за годину);

· напруження зору;

· монотонність праці (кількість операцій чи елементів, що виконуються, тривалість

повторювальних операцій).

 

Психологія безпеки праці вивчає психологічні особливості поведінки працівників та психологічні аспекти нещасних випадків, які виникають на виробництві. Психологічні причини виробничого травматизму розглядають на трьох рівнях:

· на рівні особистості за спадковими та набутими психофізіологічними особливостями працівника;

· на рівні найближчого оточення за взаємовідносинами у колективі, відносинами з керівництвом, рівнем вимог до результатів праці, наявністю санітарно-побутових умов та потребами культурного і фізичного відпочинку;

· на рівні суспільства за наявністю безпечних технологій, загальним рівнем медичного, матеріального та соціального забезпечення, рівнем інформованості про небезпечність виробництва, стан травматизму в різних галузях господарювання, професійний ризик та вимоги щодо збереження життя та здоров’я працівників, які законодавчо закріплені в нормативних актах з питань охорони праці.

До головних психофізіологічних чинників, які найчастіше призводять до нещасних випадків, належать: втома, хвороба, недоліки освіти та відсутність професійних навиків,відсутність належного рівня безпечності праці та погані психологічні відносини в колективі,матеріально-фінансові проблеми, невідповідність психічних та психофізіологічних

характеристик умовам праці, стрес, пониження професійної здатності в екстремальних умовах після попереднього емоційного шоку, вживання наркотиків, алкоголю, ліків.

Гігієна праці спрямована на вивчення впливу на організм людини виробничих чинників з метою наукового обґрунтування гігієнічних нормативів і засобів профілактики професійних захворювань та інших несприятливих наслідків впливу трудового процесу та умов праці на працівників.

Виробнича санітарія – це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних заходів та засобів, яка спрямована на запобігання виробничій небезпеці, зумовленій шкідливими чинниками.

Відповідно до закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” громадяни мають право на:

· безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання,виховання, побут, відпочинок та навколишнє природне середовище;

· участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів, програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

· відшкодування шкоди, завданої їхньому здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства підприємствами, установами, організаціями та іншими громадянами;

· достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні і можливі чинники ризику для здоров’я.

Відповідно до цього закону громадяни зобов’язані:

· піклуватись про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;

· брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;

· проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

· виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Підприємства, установи й організації мають право на:

· одержання від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів і закладів охорони здоров’я інформації про стан здоров’я населення, санітарну та епідемічну ситуацію, нормативно-правові акти з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя та санітарні норми;

· відшкодування збитків, завданих їм через порушення санітарного законодавства іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Підприємства, установи та організації зобов’язані:

· за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;

· на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатно зразки сировини і матеріалів, продукції для проведення санітарно-епідеміологічної експертизи;

· забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог санітарних норм щодо безпеки використання шкідливих для здоров’я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їхньої діяльності викидів, скидів, відходів, а також готової продукції;

· виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби під час здійснення ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

· за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби негайно усувати від роботи, навчання осіб, які є носіями інфекційних захворювань, хворих на інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими;

· негайно інформувати органи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;

· відшкодувати працівникам та громадянам шкоду, завдану їхньому здоров’ю через

порушення санітарного законодавства.

Санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:

· визначення рівня безпеки господарської діяльності, умов праці, навчання чи побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров’я населення;

· встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарних норм;

· оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних заходів та можливого негативного впливу небезпечних чинників, пов’язаних з діяльністю об’єктів експертизи, визначення рівня ризику для здоров’я населення.

Державній санітарно-гігієнічній експертизі підлягають:

· проекти міждержавних, національних, регіональних, місцевих і галузевих программ соціально-економічного розвитку;

· інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством;

· схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

· проектна документація на відведення земельних ділянок, техніко-економічні обґрунтування, проекти будівництва, розширення, реконструкції об’єктів будь-якого призначення;

· проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосуються здоров’я та середовища життєдіяльності людини;

· продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні чинники, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров’ю людини;

· документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо;

· об’єкти, які сьогодні уже функуцінують, у тому числі військового та оборонного призначення.