Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.

Права громадян на охорону праці під час укладення трудового договору

Під час укладення трудового договору роботодавець має проінформувати громадянина про:

· умови праці на об’єкті господарювання;

· наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих чинників та їхній вплив на здоров’я людини;

· пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах відповідно до чинного законодавства та колективного договору.

Роботодавець не може укласти трудовий договір з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Громадянин має право на навчання з питань охорони праці і роботодавець зобов’язаний провести таке навчання у вигляді двох інструктажів з питань охорони праці:

· вступного, який проводять працівники служби охорони праці об’єкта господарювання з усіма працівниками, яких приймають на роботу, незалежно від їхньої освіти та стажу роботи за програмою, в якій подають загальні питання охорони праці із врахуванням її особливостей на об’єкті господарювання;

· первинного, який проводять керівники структурних підрозділів на робочому місці з кожним працівником до початку їхньої роботи на цьому робочому місці.

Участь працівників в управлінні охороною праці

Щоб забезпечити належний рівень безпеки праці працівник зобов’язаний: дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я інших працівників під час виконання будь-яких робіт на підприємстві; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила експлуатації обладнання, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту та проходити необхідні медичні огляди.

Для ефективного вирішення питань з охорони праці на підприємстві може створюватись комісія з питань охорони праці, яку формують на засадах рівного представництва від роботодавця та трудового колективу. Положення про комісію, її кількісний і персональний склад та термін повноважень затверджуються загальними зборами (конференцією) трудового колективу. Комісія є консультативно-дорадчим органом трудового колективу та

роботодавця, який сприяє залученню представників роботодавця та трудового колективу до управління охороною праці на підприємстві.

Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти виконання вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, результати якої доводять до відома роботодавця.

 

Тести

42. Закон України “Про охорону праці” належать до: а) загальних законів України, що визначають основні положення про охорону праці;

43. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” належать до:а ) загальних законів України, що визначають основні положення про охорону праці;

44. Положення про комісію з питань охорони праці на підприємстві належать до: в) нормативних документів про охорону праці, що діють тільки в межах об’єкта господарювання.

45. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів належать до: б)спеціальних законодавчих актів, що визначають основні положення про охорону праці;

46. Положення про службу охорони праці на підприємстві належать до: в) нормативних документів про охорону праці, що діють тільки в межах об’єкта господарювання.

47. Санітарні норми належать до: б)спеціальних законодавчих актів, що визначають основні положення про охорону праці;

48. Кодекс законів про працю України належить до: а) загальних законів України, що визначають основні положення про охорону праці;

49. Перелік посадових осіб підприємства, що повинні проходити попередню та періодичну перевірку знань з охорони праці, належить до: в) нормативних документів про охорону праці, що діють тільки в межах об’єкта

Господарювання.

50. Будівельні норми і правила належать до: б)спеціальних законодавчих актів, що визначають основні положення про охорону праці;

51. Інструкції з питань охорони праці для працівників належать до: в) нормативних документів про охорону праці, що діють тільки в межах об’єкта господарювання.

52. Положення про порядок атестації робочих місць на підприємстві щодо їхньої відповідності нормативним актам належать до: в) нормативних документів про охорону праці, що діють тільки в межах об’єкта господарювання.

53. Вступний інструктаж з питань охорони праці проводить: в ) керівник структурного підрозділу.

54. Первинний інструктаж з питань охорони праці проводять: а) з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу;

55. Первинний інструктаж з питань охорони праці проводить: б ) спеціалісти служби охорони праці;

56. Повторний інструктаж з питань охорони праці проводять: б) з працівниками, лише за наявності шкідливих і небезпечних чинників;

57. Повторний інструктаж з питань охорони праці проводить: в) керівник структурного підрозділу.

58. Вступний інструктаж з питань охорони праці проводять: а) з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу

59. Проходження вступного інструктажу підтверджується підписами: в) особи, що проходила інструктаж, та керівника структурного підрозділу.

60. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці буває: а) адміністративна; б) матеріальна; г) дисциплінарна; д) кримінальна.

61. Дія закону України “Про охорону праці” поширюється на: а) державні підприємства; б) приватні підприємства; в) відкриті акціонерні товариства; г) закриті акціонерні товариства.

78. Ступінь втрати працездатності потерпілим встановлює: а) медико-соціально-експертна комісія;

79. Чинниками трудового процесу є: а) важкість праці; б) напруженість праці;

80. За результатами атестації робочі місця належать до одного з видів умов праці: г) з допустимими умовами праці;

81. Державний нагляд за охороною праці здійснюють: а) територіальний орган Держгірпромнагляду;

4. Дія закону України “Про охорону праці” поширюється на: д) немає правильної відповіді.

5. Трудову діяльність людини з огляду на безпеку праці вивчають такі науки: а) охорона праці; б) гігієна праці; в) ергономіка;

6. Під час атестації робочих місць за умовами праці визначають: а) нормативні значення (ГДК, ГДР) виробничих чинників; в) фактичні значення чинників виробничого середовища і трудового процесу;

7. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: а) пріоритету життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства; б) повної відповідальності роботодавця за створення здорових та безпечних умов праці; в) комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм та досягнень науки і техніки;

8. Міжнародне співробітництво України в галузі охорони праці передбачає а) використання світового досвіду з організації роботи на виробництві;е) експертизу МОП у галузі вдосконалення трудового законодавства з охорони праці.

9. Під час укладання трудового договору громадянин повинен бути поінформований власником: а) про умови праці на підприємстві;б) про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих чинників та їхній вплив на здоров’я людини;

10. За порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці винних працівників притягають до відповідальності: в) кримінальної;

14. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці буває: а) адміністративна;б) матеріальна; г) дисциплінарна;д) кримінальна;

15. Найчастіше нещасні випадки на виробництві трапляються через:; в) організаційний чинник.

16. Працівники, які працюють у важких і шкідливих умовах праці можуть мати такі пільги та компенсації: г) скорочення тривалості робочого часу; д) оплату праці в підвищеному розмірі; е) пільгову пенсію.

19. Умови праці під час укладання трудового договору повинні бути обумовлені: а) в самому трудовому договорі;

20. Лікувально-профілактичне харчування спрямоване на: а ) підвищення опірності організму людини що до впливу шкідливих виробничих чинників;б) зниження захворюваності працівників;г) підвищення продуктивності праці;

 

Задачі

Визначити коефіцієнт частоти травматизму на об’єкті господарювання, де протягом року працювало в середньому 100 працівників N 0, і стався 1 нещасний випадок n, в якому потерпіли 2 особи P, які тимчасово втратили працездатність відповідно на 12 і 16 днів. K1=1000*P:N=1000*2:100=20

12. Визначити коефіцієнт частоти травматизму на об’єкті господарювання, де протягом року працювало в середньому 100 працівників і сталися 2 нещасні випадки, в кожному з яких потерпіли по 2 особи, які тимчасово втратили працездатність відповідно на 16, 32, 8 і 4 дні. K1= 1000*4:100=40

3. Оцініть рівень професійного ризику виробництва (Р=9· (М0–М1+М2+0,1) за організаційним чинником забезпечення безпеки праці на об’єкті господарювання, де сумарний нормативний бал М0=20098, сумарний фактичний бал М1=11274, сумарний бал штрафних санкцій М2= 126: P=0,08055 > 0,0005 г) не прийнятний

13. Оцініть рівень професійного ризику виробництва (Р=9· (М0–М1+М2+0,1) за організаційним чинником забезпечення безпеки праці на об’єкті господарювання, де сумарний нормативний бал М0=20098, сумарний фактичний бал М1=19869, сумарний бал штрафних санкцій М2=255: P=0,000435 < 0,0005 б) прийнятний

Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.

Спеціальні законодавчі акти з питань охорони праці охоплюють:

· Державні стандарти безпеки праці;

· Міжгалузеві та галузеві нормативні акти з питань охорони праці (Будівельні норми і правила, Санітарні норми, Правила безпечної експлуатації електроустановокспоживачів, Правила пожежної безпеки та ін.);

· Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (Положення про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання, Положення про службу охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про роботу уповноваженого трудового

колективу з питань охорони праці, Положення про навчання і перевірку знань з охорони праці, Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам з питань охорони праці та ін.).

 

Сфера дії спеціальних законодавчих актів поширюється на окремі галузі виробництва,окремі види господарсько-економічної діяльності та окремі об’єкти господарювання.

Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють:

· обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань;

· пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці.

Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.

Державну політику в галузі охорони праці проводять, використовуючи такі головні принципи:

· пріоритет життя і здоров’я працівників над результатами виробничої діяльності об’єкта господарювання;

· повну відповідальність власника (роботодавця) за створення безпечних та нешкідливих умов праці;

· соціальний захист працівників, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві;

· встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх об’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності;

· використання економічних методів управління охороною праці;

· проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· комплексне розв’язання завдань охорони праці та координації діяльності державних органів влади, об’єктів господарювання та об’єднань громадян у вирішенні питань охорони праці;

Міжнародної організації праці – міжурядової організації, головною метою якої є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості та поліпшення умов праці та життяпрацівників усіх країн. Особливістю цієї міжнародної інституції є її тристороння структура, яка передбачає участь в її діяльності представників урядів, організацій найманих працівників та організацій роботодавців усіх країн світу. Міжнародна організація праці розробляє і приймає конвенції та рекомендації з різних соціально-трудових проблем, що стосуються основоположних прав людини.

Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів з питаньохорони праці відповідно до Закону України “Про охорону праці” буває дисциплінарна,адміністративна, матеріальна та кримінальна.

· Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень: догана,звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган,який приймає на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

· Адміністративну відповідальність накладають на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про охорону праці, у вигляді штрафу. Право накладати адміністративні стягнення мають службові особи спеціально уповноваженого державного органу нагляду за охороною праці – Держгірпромнагляду, а також представники інших державних наглядових органів. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку.

· Матеріальна відповідальність охоплює відповідальність як працівника, так і власника об’єкта господарювання. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду,заподіяну об’єкту господарювання через порушення ними покладених на них обов’язків, в тому числі і порушення правил безпеки праці. Матеріальну відповідальність встановлюють лише за пряму дійсну шкоду і за умови, що така шкода заподіяна об’єкту господарювання протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Цю відповідальність, зазвичай, обмежують певною частиною заробітку працівника і вона не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до інших видів відповідальності.

· Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров’я громадян. Суб’єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа об’єкта господарювання незалежно від форм власності, а також громадянин – власник об’єкта господарювання чи уповноважена ним особа. Кримінальну відповідальність визначають у судовому порядку.

 

Нещасні випадки на виробництві займають третє місце (19%) серед причин передчасної смерті людей у світі після ракових (32%) і серцево-судинних захворювань (23%).

Аналіз стану травматизму в Україні проводять на макро- та мікрорівні. Щоб проаналізувати стан травматизму на макрорівні, на рівні країни (регіону), використовують два показники:

· кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками виробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн працездатного населення:

де W – кількість нещасних випадків з летальними наслідками виробничого характеру за календарний рік,

A – кількість населення в мільйонах,

b – частка працездатного населення;

· кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками невиробничого характеру за календарний рік, які припадають на 1 млн населення:

 

де V – кількість нещасних випадків з летальними наслідками невиробничого характеру за календарний рік.

 

Необхідність використання поряд з показниками виробничого травматизму показників невиробничого травматизму зумовлена тим, що частину нещасних випадків виробничого характеру формально відносять до нещасних випадків невиробничого характеру у разі відсутності юридично оформлених взаємовідносин між роботодавцем та найманим

працівником.

З метою оцінки стану загального травматизму на мікрорівні на об’єкті господарювання сьогодні використовують три показники:

· коефіцієнт частоти, K 1 – кількість потерпілих від нещасних випадків за календарний рік, які припадають на 1 000 працівників:

 

де n – кількість нещасних випадків на об’єкті господарювання за календарний рік;

P i – кількість потерпілих в і-му нещасному випадку;

N 0 – середня кількість працівників у календарному році;

m – загальна кількість потерпілих від нещасних випадків за календарний рік;

· коефіцієнт важкості, K 2 – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на одного потерпілого:

де S i – кількість днів непрацездатності в і-го потерпілого;

S 0 – загальна кількість днів непрацездатності за календарний рік на об’єкті господарювання;

· коефіцієнт непрацездатності, K 3 – кількість днів непрацездатності за календарний рік, що припадає на 1 000 працівників