Проектування технологічної лінії стрижки овець та первинної обробки вовни (2 год. )

Мета роботи: Засвоїти методику проектування технологічної лінії стрижки овець та первинної обробки вовни

 

1 Загальні відомості

 

Стрижка овець — досить трудомісткий і найвідповідальніший процес загальної технології виробництва продукції вівчарства. Завдяки механізації стрижки значно полегшується й у 3—5 разів підвищується продуктивність праці стригалів (скорочується тривалість стрижки); за рахунок рівного і низького зрізання зменшується наявність "січки" в руні, покращується якість, на 8—13 % збільшується вихід вовни; зменшується кількість порізів шкіри тварин.

Стрижку овець рекомендують проводити в теплу, суху й безвітряну погоду. Календарні терміни залежать від природно-кліматичних умов. Загальна тривалість стрижки — 10—12 днів.

Овець тонкорунних і напівтонкорунних порід з однорідною вовною стрижуть один раз на рік — весною, з грубою і напівгрубою неоднорідною вовною — весною та восени, а овець романівської породи — в міру підростання вовни через кожні 100 днів. Весняну стрижку слід проводити перед по­чатком природного линяння тварин, а восени з таким розрахунком, щоб до настання холодів з'явився вовняний покрив, здатний захистити тварин.

Відгодівельне поголів'я овець стрижуть за 1,5—2 місяці до забою, а овець, хворих на коросту, бруцельоз тощо,— після здорового поголів'я, дотримуючись всіх ветеринарно-санітар­них правил. Після стрижки приміщення, обладнання, а та­кож одяг стригалів дезінфікують

Незвичне положення тварин під час стрижки може призвести до порушення функцій органів травлення і спричинити захворювання, а інколи й падіж овець. З метою профілактики вказаних явищ овець не годують і не напувають протягом 12—15 год. перед стрижкою. Крім того, це сприяє одержанню якісної вовни, оскільки нагодовані і напоєні вівці виділяють більше сечі, поту і фекалій. Не слід також стригти овець із вогкою вовною, яка буде самозігріватися і пріти в паках, втрачати міцність і колір.

У процесі стрижки необхідно дотримувати таких основних правил:

- дбайливо поводитися з тваринами, не травмувати їх;

- вовну зрізати якомога нижче і рівніше, не залишати ділянок із високою вовною, забезпечувати цілісність руна, одержаного при якісній стрижці. Від цього, у першу чергу, — залежить вихід вовни, а від довжини волокон — її якість;

- не робити повторних зрізів (перестригання), оскільки це є причиною утворення "січки", яка значно погіршує якість вовни, знижує міцність одержаної з неї пряжі;

- не допускати порізів, а при їх появі обов'язково оброб­ляти рани дезрозчином креоліну або спеціальною маззю для попередження заражень личинками мух.

 

2 Організація стрижки

 

Стрижка овець — складний виробничий процес, який включає такі операції: підгін отари до пункту стрижки, підготовка тварин, власне стрижка овець, класирування вовни та її пакування. Оскільки стрижку необхідно проводити у стислі терміни, весь комплекс робіт потребує раціонального планування і чіткої організації. Слід скорегувати терміни стрижки залежно від поголів'я овець та їх розміщення на пасовищах, визначити кількість стригальних бригад чи ла­нок, вибрати місця їх розташування, перевірити стан транспортних засобів і доріг, наявність стригалів та іншого пер­соналу, їх кваліфікацію тощо. Розробляють план-маршрут підгону отар до стригальних пунктів, уточнюють норми виробітку й оплати праці, організація робіт, методи стрижки. У господарствах України застосовують два методи стриж­ки овець: індивідуальний і потоковий.

При застосуванні індивідуального методу овець заганя­ють у бази, розташовані біля робочих місць стригалів. Стригаль або робітник-подавальник підводить вівцю до робочого місця і кладуть її на стелаж або спеціальний стіл. Залежно від кваліфікації стригаль під час стрижки один або два рази перевертає вівцю, інколи попередньо виключаючи машинку. Далі робітник-подавальник або стригаль випускають її у баз для обстрижених овець. Вовну (руно) після стрижки кожної вівці стригаль відносить на зважування і класирування, потім повертається на робоче місце.

При затупленні різальної пари стригаль міняє ніж, регулює гребінку і змащує машинку. Заточування й доводку ножів та гребінок (різальних пар) виконують точильник або майстер-наладчик, який обслуговує комплект обладнання під час стрижки.

Потоковий метод стрижки овець здійснюють на спеціальних конвеєрах або карусельних установках. Робітник-подавальник підводить вівцю до конвеєра або карусельної установки, кладе на робоче місце стригаля (рухомий стіл) і кріпить до стола спеціальними пасками. Рухомий стіл із вівцями переміщується від одного стригаля до іншого, кожний обстригає певні ділянки тіла тварини. Потім інший підсобний робітник вівцю розв'язує і випускає у баз для обстрижених овець, а руно кладе на транспортер, по якому його подають на зважування і класирування.

До складу обладнання для стрижки овець залежно від комплектації входять спеціальні столи зі стригальними агрегатами, транспортер рун ТШ – 0,5 (для 12 і більше стригальних місць), ваги для рун, стіл класирувальний СКШ – 200, гідравлічний прес ПГШ – 16, точильний апарат ТА – 1, доводочний агрегат ДАС – 350.

Пропускна здатність стригального пункту залежить від раціональної організації праці, якості роботи обладнання і кваліфікації стригалів. Кращі стригалі протягом зміни можуть обстригти 70—80 тонкорунних і 100 —110 овець із грубою вовною. Середня продуктивність одного стригаля ста­новить 30—40 голів за зміну.

 

3 Вибір обладнання стригального пункту

 

Постановка завдання. Дано: m – поголів’я овець на підприємстві,гол., порода овець і структура стада. Вибрати обладнання стригального пункту.

Спершу орієнтовно вибираємо кількість z_с стригальних місць (стригалів, стригальних машинок) обладнання стригального пункту за виразом

z_с ≥ , (1)

 

де m_о - середнє навантаження на одного стригаля (стригальну машинку) за

період стрижки всього поголів’я, гол. за рекомендаціями [1] m_о =

= 800…1000 гол. (одна отара).

За кількістю стригальних машинок випускають стригальні агрегати ЭСА – 1Д – на одну стригальну машинку, ЭСА – 6Г/200 – на шість стригальних машинок, ЭСА – 12Д/200 – на 12 стригальних машинок; виносний стригальний пункт ВСЦ – 24/200 – на 24 стригальні машинки, комплект технологічного обладнання КТО – 24 – на 24 стригальні машинки. Застосовують стригальні машинки МСО – 77Б з гнучким валом, та більш сучаснівисокочастотні МСУ – 200 (в разі їх застосування в знаменнику марки обладнання ставлять цифру 200, наприклад, ЭСА – 6Г/200).

Далі уточнюємо наш вибір, враховуючи конкретні умови виконання стрижки, з умови

 

Q_л ≤ Q_оі, гол./год. (2)

 

де Q_л - продуктивність лінії стрижки, гол./год.;

Q_о – продуктивність обладнання стригального пункту, гол./год.

Продуктивність лінії стрижки визначимо за формулою

 

Q_л = , гол./год., (3)

 

де D – тривалість стрижки всього поголів’я, днів. За зоотехнічними вимогами

D ≤ 25…30 днів;

t_зм – тривалість стрижки на протязі доби, год.

Продуктивність обладнання стригального пункту розрахуємо за формулою

Q_о = Q_с z_с = , гол./год., (4)

 

де Q_с = - продуктивність стригаля в даних реальних умовах, гол./год.;

t_ц – тривалість циклу стрижки однієї вівці, с.

Тривалість циклу стрижки однієї вівці залежить від конкретних умов і вираховують її за формулою

 

t_ц = t_с + t_д + αt_т.о, (5)

 

де t_с – тривалість безпосередньої стрижки однієї вівці. с;

t_д – Тривалість виконання допоміжних операцій, с, t_д = 44 – 67 с;

α – коефіцієнт, що враховує періодичність заміни різальної пари,

α = 0,4 – 0,7;

t_т.о –тривалість технічного обслуговування стригальної машинки, с,

t_т.о = 55 – 77 с.

Тривалість безпосередньої стрижки однієї вівці визначають з а виразом

 

t_с = , (6)

 

де F – середня площа вовняного покриву однієї вівці, м². Для вівцематок вона

становить F = 1 – 1.8 м², дя баранів F = 2 – 2.6 м^2;

Q₁ = Bvβη – продуктивність безпосередньої стрижки однієї вівці, гол./с;

B – ширина захвату машинки,м, дорівнює ширині гребінки машинки і для

широкозахватних B = 0,0768 м, для вузькозахватних B = 0,0578м;

v – швидкість подачі стригалем стригальної машинки, м/с. Значення її

залежить від кваліфікації стригаля та від стану різальної пари і

коливається в межах v = 0,7 – 1,1 с;;

β – коефіцієнт використання ширини гребінки, β = 0,5 – 0,9;

η – коефіцієнт використання робочих ходів, η = 0,6 – 0,8.

Кількість n обладнання для первинної обробки вовни (транспортер вовни ТШ – 05, стіл класирувальний СКШ – 200) узгоджують із продуктивністю стригального пункту (формула(4)), тобто

 

n = , (7)

 

де Q_п – паспортна продуктивність обладнання. Для транспортера вовни

ТШ – 05 Q_п = 500 рун/год., для стола класирувального

СКШ – 200 при обслуговуванні двома працівниками

Q_п = 200 рун/год.

Кількість пресів для пакування вовни розраховують за таким виразом

 

n_п = , (8)

 

де g – середній настриг вовни з однієї вівці, кг/гол. за рекомендаціями

[10] за середній настриг слід приймати g = 2,8 – 3,2 кг/гол. для

тонкорунних і напівтонкорунних овець та g = 1,8 – 2,8 кг/гол. для

овець з грубою і напівгрубою вовною;

П – продуктивність гідравлічного преса ПГШ – 1 В, П = 400 – 650

кг/год.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 15