Проектування технологічної лінії видалення гною (4 год.) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Проектування технологічної лінії видалення гною (4 год.)



Мета роботи: Засвоїти методику проектування технологічної лінії видалення і використання гною на тваринницьких підприємствах

1 Загальні положення

 

Своєчасне та якісне видалення і використання гною забезпечує захист навколишнього середовища від забруднення, зменшує імовірність захворювання тварин та птиці, підвищує якість тваринницької продукції забезпечує землеробство високоякісним органічним добривом. Крім того, маються спроби з використання гною та посліду для виробництва кормових домішок.

Залежно від способу утримання тварин та птиці гній може бути без підстилки або з підстилкою, а за відносною вологістю розрізняють гній твердий (W ≤ 81%), напіврідкий (W = 82…88%), рідкий (W = 88… 93%, для свиней – W = 88…97%), гнойові стоки W ≥ 98%. На вологість як і на щільність значно впливає наявність підстилки. Щільність гною коливається в межах ρ = (400…1070) кг/м3, причому верхні значення відносяться до гною без підстилки.

На тваринницьких підприємствах необхідно механізувати наступні роботи з гноєм та послідом: прибирання в тваринницьких приміщеннях та видалення за його межі, транспортування до місця обробки або зберігання, обробка, зберігання, використання (найпоширеніше – це внесення на поля).

Проектування технології і вибір засобів її механізації здійснюють з застосуванням вимог Відомчих норм технологічного проектування ВНТП – СГіП – 46 – 9.94 «Системи видалення, обробки, підготовки та використання гною». Згідно цих норм основні умови і вимоги до проектування наступні:

- високий рівень механізації і автоматизації виробничих процесів;

- виконання зооветеринарних і санітарно-гігієнічних вимог експлуатації тваринницьких підприємств при мінімальних витратах води;

- повне використання всіх видів гною та його складових як органічного добрива або сировини для інших потреб;

- виконання законодавства щодо охорони навколишнього середовища.

 

2 Вибір технології видалення та утилізації гною

Технологія видалення та утилізації гною зумовлюється насамперед його вологістю, яка залежить від способу утри­мання тварин у приміщеннях, а також кількості та варіанту використання підстилки [10].

На фермах великої рогатої худоби (при утриманні тварин на прив'язі) стійла прибирають 2-5 разів на добу. Гній видаляють за межі приміщення і транспортують у гноєсхо­вище або на місце приготування компосту. При безприв'язному утриманні тварин на глибокому шарі підстилки гній вида­ляють один – три рази на рік, а з вигульних майданчиків – раз на 1-2 тижні залежно від пори року. З приміщень, обладнаних боксами, гній прибирають залежно від технології утримання і засобів механізації безперервно, до 1 разу на 1-2 тижні, якщо тваринницькі приміщення мають щілинну підлогу, гній нагромаджується в каналах або сховищах під такою підлогою, звідки його видаляють періодично (з каналів у міру їх заповнення, зі сховищ – у міжсезоння).

Структура технологічного процесу прибирання тварин­ницьких приміщень та використання гною включає комплекс операцій: доставка і розподіл підстилки в місцях утримання тварин; прибирання й видалення гною з приміщень; транс­портування його в гноєсховища або до місця приготування компосту; знешкодження і переробка гною або приготування компосту; доставка органічних добрив на поле та внесення їх в грунт. Ефективнішими є технології, що забезпечують мінімальну вологу і максимальну збереженість цінних для добрива речовин.

Залежно від конкретних умов утримання тварин та кон­систенції гною набули поширення різні технологічні схеми його видалення і використання.

При прив'язному утриманні підстилковий гній (рис. 1,) із стійл прибирають вручну й завантажують на скребкові або скреперні установки. Останні видаляють гній за межі приміщення і завантажують у мобільні транспортні засоби. Складують гній у траншеї чи бурти. Після зберігання та самознезараження його використовують як органічне добриво.

Напіврідкий гній (рис. 2,) транспортером завантажується в приймальник насоса, який трубопроводом подає його в гноєзбірник. Після карантинної витримки гній використо­вують для приготування компосту як органічного добрива.

Рідкий гній (рис. 3,) крізь щілинну підлогу потрапляє в канали гідравлічної системи і надходить у гноєзбірник. Далі проходить переробку за однією із схем, яка полягає у відокремленні грубодисперсних включень, розділенні на тверду та рідку фракції, гомогенізації, знезараженні, розділь­ному використанні фракцій як добрива чи для приготування компосту.

На тваринницьких і птахівничих підприємствах гній можна переробляти на біогаз (рис. 4,), при цьому одержують також надійно знезаражене органічне добриво, яке зразу можна вносити на поле.

Застосування транспортерних установок для видалення гною полегшує ручну працю робітників ферми, але не усуває її, оскільки робітникам вручну доводиться очищати стійла від гною і скидати його у гнойовий канал (завантажувати на транспортер). З метою подальшого зниження затрат ручної праці застосовують варіанти утримання тварин на щілинній підлозі, яка в поєднанні з механічними засобами, гідравліч­ними або гідропневматичними системами дає змогу повністю механізувати роботи, пов'язані з очищенням приміщень від гною, видаленням його й транспортуванням у гноєсховища.

Надійне функціонування щілинної підлоги можливе при виключенні або обмеженні використання дрібної підстилки (не більше 0,5-1 кг на одну голову великої рогатої худоби), що погіршує умови утримання тварин щодо сухості і теплоти підлоги. Для послаблення цього недоліку в корівниках з прив'язним утриманням щілинну підлогу влаштовують тільки у кінці стійл, тобто там, де нагромаджується найбільше калу й сечі тварин. У свинарниках щілинну підлогу облад­нують теж тільки на певній площі підлоги свинарника (в зоні годівля-напування), де найбільше нагромадження гною. Зони відпочинку тварин (лігва) мають суцільну підлогу. Але зараз з’явились технології утримання свиней на повністю щілинній підлозі. Недоліком гідравлічних систем видалення і транспортування гною є значні витрати води, випаровування якої збільшує вологість повітря у тваринницькому примі­щенні, що, в свою чергу, вимагає застосування інтенсивнішої вентиляції. Розрідження гною водою збільшує вихід його маси, утруднює зберігання, транспортування і подальше ви­користання, особливо в зимовий період.

 

 

Рис. 1. Технологічна схема прибирання та утилізації підстилкового гною:

1 – склад підстилки; 2 – навантажувач; 3 – розкидач підстилки; 4 –тваринницьке приміщення; 5 – транспортер для видалення гною; 6 – транспортер-навантажувач; 7 – транспортний засіб; 8 – карантинно-компостний майданчик; 9 – гноєсховище; 10 – роз­кидач гною

 

 

 

Рис. 2. Технологічна схема прибирання та утилізації напіврідкого гною: 1 – тваринницьке приміщення; 2 – транспортер для видалення гною; 3 – насосна установка; 4 – приямок; 5 – гноєпровід; 6 – гноєзбірник; 7 – кран; 8 – склад для зберігання торфу; 9 – карантинна секція гноєсховища; 10 – секція приготування суміші; 11 – майданчик компостування; 12 – транспортний засіб; 13 – навантажувач; 14 – сховище для компосту; 15 – розкидач органічних добрив

 

Рис. 3. Структурна схема переробки і використання рідкого гною: 1 – тваринницьке підприємство; 2 – станція перекачування гною; 3 – метантенк; 4 – цех компостування; 5 – майданчик для складування твердої фракції; 6 – цех розділення гною на фракції; 7 – секційні сховища; 8 – станція перекачування рідкої фракції на зрошування; 9 – станція перекачування освітленої фракції; 10 – біоставок; 11 – аеротенк; 12 – знезараження гною у випадках епізоотії

Рис. 4. Технологічна схема метанового зброджування гною:

1 – трубопровід подавання гною з ферми; 2 – приймальний резервуар; 3 – метантенк; 4 – котел-теплообмінник; 5 – газгольдер; 6 – котельня; 7 – дугове сито; 8 – прес; 9 – склад твердої фракції; 10 – ставок-накопичувач рідкої фракції; 11 – освітлювач

 

При виборі систем видалення і підготовки до використання гною та посліду слід користуватися такими рекомендаціями норм технологічного проектування [5]:

- механічні способи видалення і транспортування гною та посліду слід проектувати для скотарських, вівчарських, птахівничих, а також свинарських підприємств потужністю до 24 тисяч голів на рік, які використовують корми власного виробництва та харчові відходи;

- самотічну систему гноєвидалення безперервної дії слід застосовувати в свинарниках при годівлі тварин рідкими і сухими кормами без застосування силосу і зеленої маси. При цьому цю систему не рекомендовано застосовувати в свинарниках-маточниках;

- самотічна система гноєвидалення періодичної дії може бути застосована на всіх тваринницьких підприємствах при утриманні тварин без підстилки;

- гідрозмивну систему видалення і транспортування гною дозволяється застосовувати в виключних випадках і тільки при реконструкції і розширенні діючих крупних свинарських підприємств на 54 і більше тис. свиней на рік, якщо неможливо використати інші способи і технічні засоби для видалення гною.

Вибір та розрахунок потреби в засобах механізації потокової технологічної лінії видалення та використання гною виконаємо за методикою та рекомендаціями, викладеними в [9, 10].



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-06; просмотров: 294; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.196.27.171 (0.018 с.)