Вибір типу і розрахунок потреби в

Допоміжних будівлях та спорудах (2 год.)

Мета роботи: Засвоїти методику вибору типу допоміжних будівель і споруд та розрахунку потреби в них

 

Вихідні дані

 

Основне завдання – виходячи з виду і кількості поголів’я, яке утримуємо на тваринницькому підприємстві, визначити вид і потрібну кількість складських споруд (для кормів, води, гною) та допоміжних, підсобних і адміністративно-господарчих будівель і споруд.

Усі об’єкти тваринницьких підприємств за функціональною ознакою поділяють на основні виробничі, підсобні виробничі, складські і допоміжні. До основних виробничих об’єктів відносять будівлі і споруди пов’язані з виконанням основного виробничого процесу, тобто з утриманням тварин (корівники, свинарники, пташники, вівчарні, вигульні майданчики та вигульно-кормові двори, молочні, родильні відділення, пункти штучного запліднення тощо). Вибір приміщень для утримання тварин і птиці ми виконували в практичних роботах № 2 – 4.

Підсобні виробничі, складські, допоміжні об’єкти ­– це будівлі і споруди обслуговуючого призначення. Тип і потрібну кількість складських об’єктів (сховища для кормів, гною (посліду), підстилки, води) виконують за розрахунками.

Розглянемо методики розрахунку потреби тваринницького підприємства у кормах, підстилці, воді та вихід гною для нього, а також вибору типу сховищ для них і розрахунку їх потрібної кількості. В загальному вигляді розрахунок складається з наступних етапів:

- визначаємо вид матеріалів (корми, гній, підстилка, вода), які підлягають зберіганню на території ферми;

- розраховуємо кількість матеріалу, яка підлягає зберіганню;

- обґрунтовано вибираємо тип складського приміщення для кожного виду матеріалу, який підлягає зберіганню;

- визначаємо необхідну кількість типових сховищ.

Для нагромадження та зберігання в умовах ферми кормів, підстилкових матеріалів та гною передбачають відповідні складські споруди. Концентровані корми зберігають у закри­тих складських приміщеннях, які доцільно розміщувати поряд із кормоцехом або блокувати з ним. Коренеплоди зберігають у буртах, траншеях або спеціальних сховищах, які також можуть бути зблокованими з кормоцехом. Силос та сінаж закладають у бетонні наземні чи заглиблені траншеї або башти. Грубі корми (сіно, солома, в тому числі і для підстилки) в розсипному чи пресованому стані зберігають у скиртах або спеціальних критих сховищах (сараї, навіси). Для зберігання гною використовують відкриті наземні, напівзаглиблені та заглиблені гноєсховища. Вони можуть бути на території ферми, недалеко за її межами і польові.

2 Сховища для кормів

 

Постановка завдання. Дано: вид тваринницького (птахівничого) підприємства; чисельність утримуваного поголів'я за віком та фізіологічною ознакою (за структурою стада); раціон годівлі кожної з груп тварин; термін зберігання кожного виду кормів у складських приміщеннях на фермі.

Визначити: кількість кожного виду корму, яка підлягає зберіганню на території підприємства; вибрати тип складської споруди кожного виду корму; розрахувати потрібну їх кількість.

Місткість та кількість кормосховищ, які розміщують безпо­середньо на території ферми, визначають залежно від по­точних потреб, а також величини резервного запасу того чи іншого корму. Величину запасу будь-якого виду корму розраховують за формулою:

 

(1)

 

де G _i – величина запасу i-го виду корму, т;

k_в – коефіцієнт, що враховує втрати корму. Залежить від виду корму, спо­собів його зберігання та транспортування. Рекомендують для концентрова­них кормів k_в = 1,01, коренебульбоплодів k_в = 1,03, силосу і сінажу в траншеях k_в = 1,1, в баштах k_в = 1,03, зеленої маси k_в = 1,05);

D – кількість днів, на які розраховують запас корму;

q_ij – добова норма видачі i-го виду корму на одну голову j-i групи тварин, кг. Приймається відповідно до вибраного кормового раціону, з [1-3,4,6-9,12-17];

т_j – поголів'я тварин j-i групи;

n – кількість j-х статево-вікових груп тварин, що утримуються

на фермі.

Стосовно окремих видів кормів (наприклад, силос, сінаж, коренебульбоплоди) на фермі створюють запас на весь стійловий період D, днів, тривалість якого залежить від зональних умов господарства [1, 3, 4, 6, 9, 18]. Для нашої зони D = 210 днів. Для комбікорму запас на фермі зменшують до 30 добових потреб тварин, для соломи запас можуть зменшують до 15 - 25% від річної потреби або взагалі її зберігають за територією ферми.

Вид сховищ для кожного виду кормів можна прийняти за рекомендаціями [9, 10] або з таблиці чи з інших джерел. Кількість відповідних сховищ N_схі визначають за формулою:

 

(2)

 

де V_зi - об'єм і-го виду корму, який підлягає зберіганню, м³, V_зi = G_і·ρ_і, м³, де ρ_і – щільність і-го виду корму, т/м³;

G_схі та V_схi– місткість та об'єм одного типового сховища, приймають відповідно до рекомендацій [9, 10] та інших, відповідно в т і м³;

Деякі білкові мінеральні домішки (патока, карбамід, сіль тощо) зберігають у резервуарах, ящиках, бункерах, місткість яких розраховують за виразом

 

(3)

 

де ψ – коефіцієнт запасу місткості, ψ = 1-1,8;

φ – коефіцієнт заповнення місткості, φ = 0,8-0,9

 

Сховища для гною

 

Постановка завдання. Дано: вид тваринницького (птахівничого) підприємства; m_i - чисельність утримуваного поголів'я і-ї групи за віком та фізіологічною ознакою (за структурою стада); q_гні та q_сі – добовий вихід відповідно калу (посліду) та сечі від однієї тварини (птаха) і-го виду, кг/гол.; q_пі – добова норма внесення підстилки на одну тварину (птаха) і-ої групи, кг/гол. Визначити: кількість гною (посліду) G_гн, яка підлягає зберіганню; вибрати тип гноє- чи послідосховища; розрахувати потрібну їх кількість N_сх.

Загальну місткість сховищ визначають за виразом

 

т, (4)

 

де D – планова тривалість зберігання гною, діб. За рекомендаціями

[9] місткість гноєсховища повинна забезпечити зберігання

гною протягом зимового періоду, тобто D = 120-200 діб.

n – кількість і-х груп тварин, що утримуються на фермі.

Значення q_гні, q_сі та q_пі приймати за рекомендаціями [1, 3, 4, 6, 9, 12 –17].

Визначившись із видом типового сховища за їх характеристикою з [9,10] або таблиці, за його місткістю в тонах чи об’ємом в м³ визначаємо потрібну їх кількість N_гн за формулою

 

(5)

 

де V_зi - об'єм гною (посліду), який підлягає зберіганню, м³, V_зi =

G_гн·ρ_гн,м³, де ρ_і – щільність гною (посліду), т/м³;

G_сх та V_сх– місткість та об'єм одного типового сховища, відповідно в

т і м³. Приймають згідно рекомендацій [9, 10] або таблиці

та інших.

Потребу в підстилці, яку можуть вносити цілорічно, тобто D = 365 діб визначаємо як

т. (6)

 

За звичай підстилку зберігають у скиртах за територією ферми. Кількість скирт N_ск для її зберігання визначимо з виразу

 

N_ск = , (7)

 

де V_с - об'єм однієї скирти, м³, значення якого рекомендують визначати за

формулою:

- для кругловерхої

 

V_с = (0,52h + 0,46 b)bl, м³, (8)

 

- для плосковерхої

 

V_с = (0,56h + 0,55 b)bl, м³, (9)

 

де h, b, l - відповідно, висота, ширина і довжина скирти, м, значення яких згідно

нормативів приймають h = 4... 5 м, b = 6... 7 м, l - не більше 60 м.

 

4 Водонапірні споруди

 

Необхідний запас води на фермі зберігають або в водонапірних баштах, або в гідропневматичних установках. [9, 12 – 17].

Місткість резервуара водонапірної башти визначають за виразом

(9)

де V_б – місткість резервуара водонапірної башти, м³;

V_р – робочий або регулюючий об’єм резервуара, м³.

V_ав – аварійний запас води, м³;

V_п – протипожежний запас води, м³;

Регулюючий запас води V_р наближено можна розрахувати за виразом

[9, 16]

 

, (10)

 

де (0,15 – 0,3) – коефіцієнт, що враховує тривалість роботи насосної

станції. Значення 0,3 приймають при однозмінній роботі,

0,15 – при двозмінній;

Q_доб – середньодобові витрати води на фермі, м³. Їх визначають з

виразу

; (11)

g_i – середньодобова норма витрати води однією твариною і-ої групи, л/гол. Значення g_i приймати за рекомендаціями [1, 3, 6, 9, 12 – 17].

Величина аварійного запасу води V_ав визначають тривалістю ліквідації можливої аварії t_ав, год. За пропозицією [9] тривалість ліквідації аварії приймають t_ав = 2 год., тоді

 

, (12)

 

де Q_год.max – максимальне споживання води на фермі за годину,

м³/год. і розраховують його за формулою

 

, (13)

 

де α_д і α_г – коефіцієнти нерівномірності відповідно добового та

годинного споживання води. Для розрахунків приймають

[9, 16] α_д = 1,3, α_г = 2-2,5.

Протипожежний запас води V_п становить

 

. (14)

 

Тут Q_п – норма витрат води на гасіння пожежі, л/с. За нормативами Q_п = 10 л/с.;

t_п – тривалість гасіння пожежі, год. Приймають t_п = 2 - 3 год.

За звичай у водонапірній башті рекомендують зберігати протипожежний запас води на 10 хв. гасіння пожежі, тобто V_п = 6 м³, а решту цього запасу зберігати в гідроізольованих наземних резервуарах, об’єм яких приймають 50, 100 і 150 м³.

Розрахований за формулою (9) загальний об’єм резервуара водонапірної башти округлюємо до найближчого за стандартом (об’єм баків за стандартом 15, 25, і 50 м³) і вибираємо [9] необхідну марку башти (БР – 15, БР – 25, БР – 50) та розраховуємо потрібну їх кількість.

На малих фермах інколи недоцільно, а на мініфермах недоцільно зберігати необхідний запас води в водонапірних баштах. Для цього застосовують пневматичні безбаштові водокачки, обладнані пневмогідроакумулятором, і працюють вони в автоматичному режимі. Вміст гідропневматичного бака автоматичної безбаштової водокачки розраховують з формули

 

(15)

 

де V_г – місткість резервуара гідропневмокотла безбаштової водокачки, м³, за технічною характеристикою;

V_р – робочий або регулюючий об’єм резервуара за формулою

(10), м³.

β – коефіцієнт запасу місткості бака, β = 1,1-1,3;

μ – відношення абсолютних значень мінімального тиску в баці

до максимального. Для системи з напором до 75 м μ = 0,6.

За об’ємом гідропневматичного бака V_г з (15) і необхідним максимальним тиском у ньому вибираємо марку автоматичної безбаштової установки, характеристики якої є в [9] та інших джерелах.

 

5 Вибір решти допоміжних будівель і споруд

 

Вибір решти об'єктів допоміжного, підсобного, адміністративного, господарського та побутового призначення тваринницького підприємства виконують за рекомендованою [1, 3, 4, 6, 12, 13, 15 – 17] номенклатурою. Їх номенклатура, орієнтовна місткість або потужність, приблизний склад та приналежність до того чи іншого виду тваринницьких підприємств за видом тварин і птахів також наведено в таблиці 1. Зауважимо, що номенклатура дана у самому загальному вигляді і, залежно від потужності підприємства, наприклад, в селянських, сімейних, фермерських господарствах, більша частина з них може бути відсутня.

З аналізу колонки 2 таблиці 1 виходить, що місткість чи потужність обслуговуючих об’єктів визначають або розміром тваринницького підприємства, або його генеральним планом, або розрахунком, або цей об’єкт повинен бути один на підприємство.

 

 

Таблиця 1

Номенклатура будівель і споруд обслуговуючого призначення для всіх видів підприємств

Найменування будівель і споруд	Місткість або потужність будівель	Приблизний склад приміщень	Вид тваринницьких підприємств
1. Підсобні виробничі 1.1. Будівлі і споруди для приготування кормів 1.2. Будівлі і споруди ветеринарного призначення 1.2.1. Ветеринарний пункт, лабораторія	За розмірами підприємства   Один на підприємство	За завданням на проектування	ВРХ, Св, В, Пт
а) амбулаторія		Кімната спеціаліста, Манеж-приймальня Аптека Кімната для біопрепаратів Приміщення для розтину Комора для деззасобів
б) стаціонар		Приміщення для тварин Інвентарна Фуражна
1.2.2. Ветеринарно-санітарний пропускник з дезінфекційним блоком для транспорту	Один на підприємство	За завданням на проектування	ВРХ, Св, В, Пт
1.2.3. Дезбар’єр в'їзний	Кількість за генпланом	Заглиблення з дезсумішшю	ВРХ, Св, В, Пт
1.2.4. Дезбар’єр для тари	Один на підприємство	За завданням на проектування	Пт
1.2.5. Забійно-санітарний пункт	Один на підприємство	Приміщення для забою Приміщення-холодильник	ВРХ, Св, В, Пт
1.3. Пункт стрижки овець	За розмірами підприємства	Приміщення для стрижки овець Лабораторна Загін для нестрижених і стрижених овець	В
1.4. Пункт зооветеринарної обробки овець, купочні установки	Те ж	Загони для необроблених і оброблених овець Накопичувальний майданчик Установка для обробки	В
1.5. Пункт первинної обробки каракулю	Те ж		В
1.6. Пункт первинної обробки ембріонів	Те ж		В
1.7. Цех забою птахів	Один на підприємство	Забійний цех Консервний цех Цех з обробки відходів	Пт
1.8. Яйцесклад	За розмірами підприємства	Цех обробки Тимчасовий яйцесклад	Пт
1.9. Цех з виробництва яєчного порошку	За розмірами підприємства	Приміщення сушки і розмелу Склад порошку	Пт
1.10. Споруди водопостачання, каналізації, очисні, електро- та теплопостачання	За розрахунком	За завданням на проектування	ВРХ, Св., В, Пт
1.11. Споруди для завантаження вивантаження тварин, птахів, тощо	Те ж саме	Те ж саме	ВРХ, Св., В, Пт
1.12. Автоваги	-	-	ВРХ, Св., В, Пт
1.13. Пункт технічного обслуговування	-	-	ВРХ, Св., В, Пт
1.14. Пожежний пост	-	-	ВРХ, Св., В, Пт
1.15. Установка активного моціону	-	-	ВРХ, Св
1.16. Внутрішні проїзди (з твердим покриттям) з виходом до доріг загального користування	За генеральним планом	-	ВРХ, Св, В, Пт
1.17. Огорожа	Те ж	-	ВРХ, Св, В, Пт
2. Складські будівлі і споруди 2.1. Сховища кормів 2.2 Сховища підстилки 2.3. Склад тари 2.4. Матеріально-технічний склад 2.5. Споруди для зберігання та обробки гною 2.6. Майданчики та навіси для техніки	Згідно розрахунків	За завданням на проектування	ВРХ, Св, В, Пт
3. Допоміжні будови та споруди 3.1. Приміщення адміністративно-господарські, громадського харчування, оздоровчі, культурного обслуговування, кабінет з техніки безпеки 3.2. Побутові приміщення	Те ж	Те ж	ВРХ, Св, В, Пт

Примітка: у колонці 4 застосована наступна абревіатура: ВРХ – підприємства великої рогатої худоби; Св – свинарські; В – вівчарські; Пт – птахівничі.

 

Зміст звіту

вибрати типи і розрахувати потрібну кількість допоміжних приміщень, будівель і споруд згідно індивідуального завдання (увага! Завдання взяте з практичної роботи № 2).