Зародження, становлення й розвиток вітчизняних форм місцевого самоврядування.

Основні етапи розвитку місцевого самоврядування в Україні:

1) зародження, становлення й розвиток вітчизняних форм місцевого самоврядування – період, який сягає часів зародження й утворення держави східнослов'янських племен на українських землях і аж до середини ХІУст.;

2) європеїзація місцевого самоврядування, що характеризувалось поєднанням місцевих форм самоврядування з елементами західноєвропейської організації (зокрема, у відповідності з магдебурзьким правом), починаючи з середини ХІУст. і до першої половини ХІХст;

3) русифікація українського місцевого самоврядування, що було обумовлено входженням більшої частини українських земель до складу Російської імперії;

4) українізація місцевого самоврядування, що пов'язано з спробами українізації в 20-ті pp. XX ст., а також після здобуття Україною незалежності.

Вбачається доцільним виділення окремо п'ятого етапу - сучасне реформування місцевого самоврядування, який характеризується суперечливими процесами вибору оптимальної моделі організації місцевого самоврядування в Україні, виходячи з основних міжнародних муніципальних стандартів та самобутніх особливостей розвитку української громади.

 

 

1. Конституція України про місцеве самоврядування.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років.

Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом.

Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

 

1. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

У Конституції України від 28 червня 1996 р. місцевому самоврядуванню присвячено весь розділ XI (ст. 140-146), а також про нього йдеться в певних статтях інших розділів. Принципове значення має ст. 7, якою визнається і гарантується місцеве самоврядування як елемент демократичного конституційного ладу. Конституція є правовою основою побудови системи місцевого самоврядування, організації і діяльності його органів.

З прийняттям Верховною Радою України 21 травня 1997 р. Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» депутати і працівники місцевих Рад отримали нову правову основу для своєї діяльності. Цей Закон закріплює недержавний статус органів місцевого самоврядування, що відповідає положенням Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування і Європейської Хартії про місцеве самоврядування.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. складається з преамбули та 5 розділів (80 статей).

Розділ І. Загальні положення. – Дається визначення місцевого самоврядування, що доповнює його розуміння згідно з Конституцією України. Так, проголошено, що місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

До системи місцевого самоврядування включають: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Розділ II. Організаційно-правова основа місцевого самоврядування. – Формулюється загальна та виключна компетенція сільських, селищних, міських рад; повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад; права та обов'язки сільського, селищного, міського голови; повноваження районних та обласних рад.

Розділ III. Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування. – Передбачаються порядок і процедура використання комунальної власності, формування й розпорядження місцевим бюджетом і т. д.

Розділ IV. Гарантії місцевого самоврядування. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування. – Присвячений проблемам забезпечення фактичного втілення компетенції органів місцевого самоврядування та покладання відповідальності за її порушення.

Розділ V. Прикінцеві та перехідні положення. – Визначає особливості дії Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

 

1. Сучасна модель місцевого самоврядування в Україні.

Найбільше поширення в сучасному світі отримали дві основні моделі місцевого самоврядування – англосаксонська (англо-американська) та континентальна (французька).

Англосаксонська модель сформувалася в результаті поступового входження систем управління містами середньовічної Англії в державний механізм управління країною.

Характерними рисами цієї системи є:

 значна автономія органів місцевого самоврядування по відношенню до державної влади;

 відсутність на місцях повноважних представників центральної влади, які б опікали органи місцевого самоврядування;

 виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою (наприклад, шериф, клерк громади, скарбник, коронер, регістратор, податковий інспектор тощо);

 функціонування органів місцевого самоврядування виключно в межах своєї компетенції, закріпленої в законі, тобто, повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з позитивним принципом правового регулювання (органи місцевого самоврядування можуть робити лише те, що прямо передбачено законом).

Континентальна модель є результатом тривалої еволюції римської системи організації влади на місцях і вона характеризується такими основними рисами:

 більш високим (у порівнянні з англо-американською моделлю) ступенем централізації управління, наявністю органів місцевого управління з вертикальною підпорядкованістю;

 Повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з негативним принципом правового регулювання (органам місцевого самоврядування дозволяється робити все, що не заборонено законом).

В деяких державах започаткована така система організації влади на місцях, яка характеризується рисами як англо-американської і континентальної моделі, що дає підстави виділити третю – змішану модель.

Аналіз законодавства України дозволяє зробити висновок, що в нашій державі реалізовано саме змішану модель місцевого самоврядування, особливості якої зводяться до такого:

1) право на місцеве самоврядування визнається лише за територіальними громадами сіл, селищ, міст («природними» громадами);

2) на регіональному рівні (район, область) практично всі функції управління територією здійснюють органи виконавчої влади – місцеві державні адміністрації, а органи місцевого самоврядування (районні та обласні ради) носять декоративний характер і реально не впливають на стан соціально-економічного та культурного розвитку регіону;

3) організація місцевого самоврядування здійснюється за схемою «сильний мер – рада», яка передбачає, що обраний територіальною громадою сільський, селищний, міський голова відіграє досить вагому роль в системі місцевого самоврядування – він головує на сесії відповідної ради, очолює її виконавчий комітет та здійснює функції представництва громади у відносинах з іншими громадами, органами державної влади, підприємствами, організаціями та установами;

4) компетенція місцевого самоврядування закріплюється згідно з позитивним принципом правового регулювання (органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України – ст. 19 Конституції України).

Аналіз існуючої в Україні моделі місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок, що вона не в повній мірі відповідає принципам та стандартам Європейської хартії місцевого самоврядування і, зокрема:

1) суперечить положенням Хартії щодо віднесення до суб’єкта права на місцеве самоврядування всіх рівнів місцевих властей, оскільки передбачає визнання права на місцеве самоврядування лише за їх низовим рівнем (село, селище, місто);

2) в законодавстві України не визначено територіальної основи місцевого самоврядування (територіальних меж юрисдикції громади);

3) при закріпленні компетенції місцевого самоврядування не дотриманий принцип субсидіарності, проголошений Хартією. Зокрема, значна частина повноважень місцевого самоврядування отримала статус «делегованих», а характер розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади призвів до виникнення «конкуренції компетенцій», тобто до такої ситуації, коли до відання органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій віднесені однакові питання управління.

 

1. Рівні місцевого самоврядування.

Існує два рівні місцевого самоврядування: базовий та регіональний.

Базовим рівнем місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

Територіальну основу регіонального самоврядування становлять район, область. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

 

1. Елементи системи місцевого самоврядування.

 

1. Територіальна громада.

Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно ст. 6 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

Добровільне об'єднання територіальних громад відбувається
за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних
громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна.

Вихід із складу сільської громади здійснюється за рішенням
референдуму відповідної територіальної громади.

У містах з районним поділом територіальні громади районів
у містах діють як суб'єкти права власності.

 

1. Форми прямої (безпосередньої) демократії.

 

1. Представницькі органи місцевого самоврядування.

Представницький орган місцевого самоврядування - виборний
орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.Згідно ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні",сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські,
селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності,визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

 

1. Виконавчі органи місцевого самоврядування.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції
України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого
самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами;

Згідно ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у
містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з
питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої
влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
У сільських радах, що представляють територіальні громади,
які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово. До виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних в містах рад належать:- їх виконавчі комітети;- відділи;- управління;- інші виконавчі органи, які утворюються цими радами.Виконавчі органи рад створюються відповідною радою на строк її повноважень і діють до формування нового складу виконавчого органу. Вони не належать до органів державної виконавчої влади.Виконавчі органи є юридичними особами, наділеними виконавчо-розпорядчими функціями, які від свого імені видають нормативно-правові акти, які є обов'язковими для виконання на території відповідної ради.До основних функцій виконавчого комітету ради відносяться:- попередній розгляд проектів місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм, місцевого бюджету, проектів рішень з питань, які відносяться до розгляду ради;- координація діяльності відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, об'єктів комунальної власності;- право змінювати і відміняти акти підлеглих йому відділів, управлінь, а також їх посадових осіб;- президіальні функції - функції, спрямовані на забезпечення діяльності відповідних рад.Основною формою роботи виконкому ради є засідання. Засідання скликає голова не рідше одного разу на місяць. Основним документом, який визначає організащйно-процедурні питання є регламент виконкому.

 

1. Посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на
чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий
комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на
її засіданнях. Сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про
статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

 

 

1. Органи самоорганізації населення.

Згідно ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста. Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів
самоорганізації населення за місцем проживання визначаються
законом. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про органи самоорганізації населення» ОСН(ОСН) є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення. Органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.Система ОСН в Україні представляє собою поєднання форм безпосередньої та представницької демократії. Вона також є частиною місцевої влади. Необхідно також мати на увазі таку атрибутивну рису ОСН, котра органічно поєднує їх з органами місцевого самоврядування, як відсутність внутрішньої ієрархії та субординації. Наприклад, орган самоорганізації на рівні мікрорайону не є вищим для будинкових, квартальних та інших органів самоорганізації населення в межах цього мікрорайону.Їхніми основними завданнями є створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції та законів України; задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.Органи самоорганізації населення діють на підставі Конституції України, цього та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади (а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правових актів Верховної Ради АРК та рішень Ради міністрів АРК), рішень відповідних органів місцевого самоврядування, рішень місцевого референдуму, статутів територіальних громад, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, виданих у межах своїх повноважень, положень про органи самоорганізації населення, рішень зборів (конференції) жителів за місцем проживання, які їх обрали. Організація та діяльність ОСН ґрунтуються на принципах: 1) законності; 2) гласності; 3) добровільності щодо взяття окремих повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради; 4) територіальності; 5) виборності; 6) підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед відповідними радами; 7) підзвітності, підконтрольності та відповідальності перед жителями, які обрали орган самоорганізації населення; 8) фінансової та організаційної самостійності. Для створення органу Ініціативна група подає до відповідної ради заяву про створення ОСН, протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживання про ініціювання створення органу самоорганізації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії і номера паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів, яка надає відповідний дозвіл. ОСН обирається у складі керівника, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів. Обраними до складу органу самоорганізації населення вважаються особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання. ОСН обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган самоорганізації населення. Фінансовою основою діяльності ОСН є: кошти відповідного місцевого бюджету, добровільні внески фізичних і юридичних осіб; інші надходження, не заборонені законодавством, які використовуються самостійно цілі та в межах, визначених відповідною радою. Матеріальною основою ОСН є майно, передане йому радою в оперативне управління. ОСН інформує населення про своє місцезнаходження, час роботи і прийом громадян. Не рідше одного разу на рік звітує про свою діяльність на зборах (конференції) жителів за місцем проживання. ОСН з питань, віднесених до його повноважень, може приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру, якщо за нього проголосувало більше половини загального складу цього органу. Контроль за фінансовою діяльністю органу самоорганізації населення в межах своїх повноважень здійснюють: відповідна місцева рада та її виконавчі органи; виконавчий комітет, який здійснив реєстрацію органу збори (конференція) жителів; та органи державної влади. У разі невиконання рішень відповідної ради, її виконавчого комітету тощо здійснюється дострокове припинення повноважень органу.

 

1. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі.

Згідно положень ч. 2 ст. 140 Конституції України, здій­снення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі має свої особливості, що визначаються окремими законами України. Зо­крема, особливості здійснення місцевого самоврядування в місті Ки­єві визначаються Законом України «Про столицю України — місто-герой Київ». Цей Закон визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України. столичний статус міста покладає на органи місце­вого самоврядування додаткові обов’язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється терит. громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Система місцевого самоврядування у місті Києві (Стаття 7 ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ») включає:

територіальну громаду міста;

міського голову;

міську раду;

виконавчий орган міської ради;

районні ради (у разі їх утворення);

виконавчі органи районних у місті рад;

органи самоорганізації населення.

Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Голова КМДА призначається Президентом України в порядку, передбаченому
Конституцією та законами України.

Київський міський голова обирається шляхом прямих виборів відповідно до ЗУ «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Його повноваження визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ».

Цей ЗУ врегульовує також матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування у місті Києві, встановлює гарантії забезпечення здійснення містом Києвом столичних функцій та відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування та місцевої державної адміністрації, передбачає особливості взаємодії органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади у місті Києві з іншими органами влади, підприємствами, представництвами.

Особливості бюджету міста Києва визначаються Бюджетним кодексом України.

М.Севастополь має особливий адміністративно-територіальний склад. Відповідно до ст. 140 Конституції України і статей 2, 5 Закону України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", основою місцевого самоврядування, його первинним суб'єктом є територіальна громада, що прив'язана до певної адміністративно-територіальної одиниці.

Виконавча влада у м. Севастополь представлена міською державною адміністрацією і 4 районними державними адміністраціями, які одночасно здійснюють власні повноваження та повноваження виконавчих органів відповідних місцевих рад.

Особливості здійснення місцевого самоврядування і виконавчої влади в Севастополі, підтверджують необхідність прийняття окремого закону, що і зазначено у Конституції України.

За умови відсутності виконавчого органу Севастопольської міської ради, Севастопольської міська державна адміністрація здійснює функції, які відповідно до ст. 27-40 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, належать до повноважень виконавчого органу ради. Адміністрація підконтрольна раді в частині викладених повноважень. Водночас, відповідно до ст. 44 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцевим державним адміністраціям делегують повноваження тільки районні і обласні, а не міські ради. Севастопольська міська рада не може повною мірою керуватися ані ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” щодо виняткової компетенції міської ради, ані статтями, що регулюють діяльність обласної ради, хоча вона сформована за їх структурою і має взаємовідносини з такою ж, як і в області державною адміністрацією.

Отже, що на сьогодні м. Севастополь залишилось єдиною в Україні адміністративно-територіальною одиницею, де взаємовідносини двох форм публічної місцевої влади чітко не сформульовані, законодавчо не врегульовані.

Організацію влади у м. Севастополь слід розглядати як управління містом зі спеціальним статусом, що має стратегічне та геополітичне значення для України, багатофункціональна система якого обумовлена:

- виконанням містом додаткових повноважень, які зумовлені його статусом;

- співіснуванням на одному територіальному рівні різних за адміністративним статусом органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади та територіальних одиниць різного функціонального призначення;

- фактичним посіданням міста в адміністративно-територіальному устрої країни як регіону;

- розвитком міста як агломерації, з співіснуванням у межах однієї територіальної громади інших територіальних громад.

Крім проблеми взаємовідносин між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, існують проблеми у взаємовідносинах між органами місцевого самоврядування різних рівнів, що діють на одній території, володіють однаковим обсягом повноважень та не мають вертикальної підпорядкованості. на сьогодні м. Севастополь залишилось єдиною в Україні адміністративно-територіальною одиницею, де взаємовідношення двох гілок місцевої влади чітко не сформульовані, законодавчо не затверджені.

Об’єднані в єдине ціле інтенсивними господарськими, трудовими і культурно-побутовими зв’язками агломеровані зони на сьогодні слабо керовані, що поглиблює існуючі економічні, соціальні, екологічні проблеми поселень, які входять до агломерації, а іноді призводить і до політичних конфліктів, пов’язаних із поділом влади в агломерації. Вказано на те, що крім функцій, які виконує місто – агломераційний центр, міста зі спеціальним статусом виконують ще й специфічні функції, покладені на них державою та якими обумовлений їх статус.

1. Формування органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ЗУ «Про МС» органами місцевого самоврядування в Україні є сільські, селищні, районні, міські, районні у містах і обласні Ради. Вони наділяються власною компетенцією, в межах якої діють самостійно.

Голови сільських, селищних, районних, міських, районних у містах і обласних Рад та очолювані ними виконавчі комітети у порядку і в межах, визначених законом, здійснюють делеговані їм повноваження державної виконавчої влади.

Загальний склад ради визначається радою відповідно до закону про вибори.
Рада вважається повноважною за умови обрання не менш як двох третин депутатів від загального складу ради. У разі якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обрання необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повноваження рада попереднього скликання.

У разі дострокового припинення повноважень деяких депутатів, внаслідок чого до складу ради входить менш як дві третини депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається повноважною за наявності більше половини депутатів від загального складу ради.

Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради. (КУ ст. 141).

Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.