Е. Солідарність і міжнародне співробітництво

Стаття 17

Державам слід практикувати і розвивати солідарність з ок­ремими людьми, родинами і групами населення, що особливо вразливі щодо захворювань або вад генетичного характеру, або хворіють на них. Державам слід, зокрема, сприяти проведенню наукових досліджень, спрямованих на виявлення, запобігання і лікування генетичних захворювань або захворювань, спричи­нених впливом генетичних чинників, особливо рідкісних захво­рювань, а також захворювань ендемічного характеру, від яких потерпає значна частина населення світу.

Стаття 18

Державам слід, належним чином враховуючи викладені в даній Декларації принципи, додавати всіх зусиль до подаль­шого поширення в міжнародному масштабі наукових знань про геном людини, розмаїтість людського роду і генетичні дослід­ження, а також зміцнювати міжнародне наукове і культурне співробітництво в цій галузі, особливо між промислово розвину­тими країнами і країнами, що розвиваються.

Стаття 19

У рамках міжнародного співробітництва з країнами, що розвиваються, державам слід заохочувати заходи, що дозволя­ють:

i) здійснювати оцінку небезпек і переваг, пов'язаних із про­веденням наукових досліджень, що стосуються геному людини, і запобігати зловживанням;

ii) розширювати і зміцнювати потенціал країн, що роз­виваються, у галузі проведення наукових досліджень з біології і генетики людини з урахуванням конкретних про­блем цих країн;

iii) країнам, що розвиваються, користуватися досягнення­ми наукового і технічного прогресу, щоб застосування та­ких досягнень в інтересах їх економічного і соціального прогресу здійснювалося заради загального блага;

іу) заохочувати вільний обмін науковими знаннями й інфор­мацією в галузях біології, генетики і медицини.

b) Відповідним міжнародним організаціям слід виявляти під­тримку і сприяння ініціативам, які запроваджують держави з зазначеною вище метою.

Р. СПРИЯННЯ ВИКЛАДЕНИМ У ДЕКЛАРАЦІЇ ПРИНЦИПАМ

Стаття 20

Державам варто вживати відповідних заходів з метою спри­яння викладеним у даній Декларації принципам на основі утворення і використання відповідних засобів, у тому чис­лі на основі здійснення наукових досліджень і підготовки в багатодисциплінарних галузях, а також на основі надання сприяння освіті в галузі біоетики на всіх рівнях, особливо призначеній для осіб, відповідальних за розроблення політики в галузі науки.

Стаття 21

Державам слід вживати відповідних заходів, спрямованих на розвиток інших форм наукових досліджень, підготовки кадрів і поширення інформації, що сприяє поглибленню усвідомлен­ня суспільством і всіма його членами своєї відповідальності перед лицем основних проблем, пов'язаних з необхідністю за­хистити достоїнство людини, що можуть виникати у світлі про­ведення наукових досліджень з біології, генетики і медици­ни, а також прикладного використання їхніх результатів. їм також варто сприяти відкритому обговоренню в міжнародному масштабі цієї тематики, забезпечуючи вільне вираження різних думок соціально-культурного, релігійного або філософського ха­рактеру.

ЗДІЙСНЕННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ

Стаття 22

Державам варто активно сприяти викладеним у даній Де­кларації принципам, а також їх здійсненню всіма можливими засобами.

Стаття 23

Державам варто вживати відповідних заходів для спри­яння за допомогою створення, підготовки і поширення інфор­мації дотриманню викладених вище принципів і сприяти їхньо­му визнанню і діючому застосуванню. Державам варто також сприяти обмінам між незалежними комітетами з етики і їхньому об'єднанню в мережі у міру їх створення для розвитку всебіч­ного співробітництва між ними.

Стаття 24

Міжнародному комітету ЮНЕСКО з біоетики варто сприяти поширенню принципів, викладених у даній Декларації, і подаль­шому вивченню питань, що виникають у зв'язку з їхнім здійс­ненням і розвитком відповідних технологій. Комітет має органі­зовувати необхідні консультації із зацікавленими сторонами, а саме з уразливими групами населення. Комітету відповідно до статутних процедур ЮНЕСКО варто готувати рекомендації для

Генеральної конференції і висловлювати думки про хід пере­творення в життя положень Декларації, особливо в тому, що стосується практики, котра може виявитися несумісною з люд­ським достоїнством, наприклад, випадків впливу на потомство.

Стаття 25

Жодні положення даної Декларації не можуть бути ви­тлумачені таким чином, щоб служити будь-якій державі, групі людей або окремій людині як привід для здійснення ними будь- яких дій або акцій, несумісних із правами людини й основними свободами, включаючи принципи, викладені в даній Декларації.