Загальна декларація про геном людини і права людини

ПЕРЕДМОВА

Загальна декларація про геном людини і про права людини, одноголосно і шляхом акламації прийнята Генеральною конфе­ренцією ЮНЕСКО на її 29-й сесії 11 листопада 1997 р., стала першим загальним правовим актом у галузі біології. Безперечним достоїнством цього документа є досягнута в ньому збалансованість між гарантуванням дотримання прав і основних свобод і обліком необхідності забезпечення свободи досліджень.

Генеральна конференція ЮНЕСКО супроводила цю Де­кларацію резолюцією про її здійснення, в якій держави-члени зобов'язуються вжити відповідних заходів для затвердження сприяння реалізації проголошених у ній принципів.

Моральне зобов'язання, яке взяли на себе держави, що прийняли Загальну декларацію про геном людини і про права людини, є відпра^0НИМ моментом, з якого починається процес усвідомлення світовою громадськістю необхідності міркування над етикою науки і техніки. Нині справа держав - забезпечити за допомогою заходів, які вони вирішать здійснювати, реаліза­цію цієї Декларації і тим самим довести її неминущу цінність.

Федерико Майор З грудня 1997 р.

Загальна декларація про геном людини та права людини

Генеральна конференція,

нагадуючи, шо в преамбулі Статуту ЮНЕСКО проголо­шуються "демократичні принципи поваги достоїнства людської особистості, рівноправності і взаємної поваги людей", а також відмова від будь-якої "доктрини нерівності людей і рас"; що в ній підкреслюється, що "для підтримки людського достоїн­ства необхідно широке розповсюдження культури й освіти се­ред усіх людей на основі справедливості, волі і миру; тому на всі народи покладається в цьому відношенні священний обов'язок, який варто виконувати в дусі взаємного співробітництва"; що в ній проголошується, що цей світ "повинен базуватися на інтелектуальній і моральній солідарності людства", і зазначаєть­ся, що Організація прагне досягти "шляхом співробітництва на­родів усього світу в галузі освіти, науки і культури міжнародного миру і загального добробуту людства, для чого і було засно­вано Організацію Об'єднаних Націй, як проголошує її Устав", урочисто нагадуючи про свою прихильність загальним принци­пам прав людини, що проголошуються, зокрема, у Загальній декларації прав людини, прийнятій 10 грудня 1948 р., і в двох міжнародних пактах Організації Об'єднаних Націй про економічні, соціальні і культурні права і про цивільні і політичні права, прийняті 16 грудня 1966 р., у Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, прий- питій 9 грудня 1948 р., у Міжнародній конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм расової дискримі­нації, прийнятій 21 грудня 1965 р., у Декларації Організації ()б'єднаних Націй про права розумово відсталих осіб, прийнятій 20 грудня 1971 р., у Декларації Організації Об'єднаних Націй про права інвалідів, прийнятій 9 грудня1975 р., у Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм диск­римінації відносно жінок, прийнятій 18 грудня 1979 р., у Декла­рації Організації Об'єднаних Націй про основні принципи пра­восуддя відносно жертв злочинності і жертв зловживань з боку влади, прийнятій 29 листопада 1985 р., у Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини, прийнятій 20 листопада 1989 р., у Правилах Організації Об'єднаних Націй відносно за­безпечення рівності можливостей для інвалідів, прийнятих 20 грудня 1993 р., у Конвенції про заборону розроблення, вироб­ництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї і про їхнє знищення, прийнятій 16 грудня 1971 р., у Конвенції ЮНЕСКО про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, прийнятій 14 грудня 1960 р., у Декларації прин­ципів міжнародного культурного співробітництва ЮНЕСКО, прийнятій 4 листопада 1966 р., у Рекомендації ЮНЕСКО про статус науково-дослідних працівників, прийнятій 20 листопада 1974 р., у Декларації ЮНЕСКО про расу і расові забобони, прийнятій 27 листопада 1978 р., у Конвенції МОТ (№ 111) про дискримінації в галузі праці і занять, прийнятій 25 чер­вня 1958 р., і в Конвенції МОТ (№ 169) про корінні і племінні народи в незалежних країнах, прийнятій 27 червня 1989 р., бе­ручи до уваги без шкоди для їх положень міжнародні акти, що можуть бути пов'язані з прикладним використанням генетики п галузі інтелектуальної власності, зокрема Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів, прийняту 9 ве­ресня 1886 р., і Всесвітню конвенцію ЮНЕСКО про авторське право, прийняту 6 вересня 1952 р., згодом переглянуті в Па­рижі 24 липня 1971 р., Паризьку конвенцію про охорону промислової власності, прийняту 20 березня 1883 р. і згодом пе­реглянуту в Стокгольмі 14 липня 1967 р., Будапештський договір ВОІС про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою процедури видачі патентів, складений 28 квітня 1977 р., і Угода про аспекти прав інтелектуальної власності, що стосу­ються торгівлі (АДПІК), що міститься в Додатку до Угоди про створення Всесвітньої торговельної організації, що набрало сили 1 січня 1995 р., беручи також до уваги Конвенцію Органі­зації Об'єднаних Націй про біологічну розмаїтість, прий­няту 5 червня 1992 р., і підкреслюючи в цьому зв'язку, що визнання генетичної розмаїтості людства не повинне давати привід для будь-якого тлумачення соціального або політич­ного характеру, що могло б поставити під сумнів "визнання до­стоїнства, властивого всім членам людської родини, і рівних і невід'ємних їх прав", проголошуваних у преамбулі Загальної декларації прав людини, нагадуючи про резолюції 22 С/13.1, 23 С/13.1, 24 С/13.1, 25 С/5.2 і 7.3, 27 С/5 Л 5 і 28 С/0.12, 2.1 і 2.2, що покладають на ЮНЕСКО обов'язок заохочувати і розвивати аналіз етичних проблем і вживати відповідних заходів у зв'язку з наслідками науково-технічного прогресу в галузі біології і генетики в рамках дотримання прав людини й основних свобод, визнаючи, що наукові дослідження з геному людини і практичне застосування їхніх результатів відкривають безмежні перспективи для поліпшення здоров'я окремих людей і всього людства, підкреслюючи разом з тим, що такі досліджен­ня повинні ґрунтуватися на всебічній повазі достоїнства, свобод і прав людини, а також на забороні будь-якої форми дискримі­нації за ознакою генетичних характеристик, проголошує наступні принципи і приймає дану Декларацію.