Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси

ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,

Чия то дівчина розпустила коси?

Коси розпустила, гулять не ходила,

Молодого хлопця навік полюбила.

Проводжала мати сина у солдати,

Молоду невістку в поле жито жати.

Жала вона, жала, жала — не дожала

І до сходу сонця тополею стала...

Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!

Де ж моя дружина, що не йде стрічати?

Не питайся, сину, про свою дружину.

Бери топір в руки — рубай тополину. —

Як ударив вперше — вона й похилилась,

Як ударив вдруге — вона й попросилась:

Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,

На моєму листі спить твоя дитина.—

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?

Не спішіть, дівчата, розпускати коси.

 

http://www.ukrlit.vn.ua/lib/va/ballad/g9llc.html

 

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці!
Одна дівчина чорнобривая
Та й чарівниченька справедливая.
У неділю рано зілля копала,
А у понеділок переполоскала,
А у вівторок зілля варила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Прийшов четвер - та вже Гриць умер,
Прийшла п'ятниця - поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
«Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?» -
«Ой мати, мати, жаль ваги не має,
Нехай же Гриць разом та двох не кохає!
Нехай він не буде ні їй, ні мені,
Нехай достанеться він сирій землі!
Оце тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:
Із чотирьох дощок дубовая хата!»

 

http://www.ukrtvory.com.ua/nt/pb2.html

 

Їхали козаки

 

Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – забрали з собою.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.

"Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!"

Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.

Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.

Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:

"Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!"
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.

"А хто дочок має, нехай научає –
Темненької ночі гулять не пускає".
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.

Обізвався козак: "Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почую.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека почую".

Обізвався козак: "Я в полі пахаю,
Я твій голосочок здалека пізнаю.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека пізнаю".

http://nashe.com.ua/song.htm?id=5667

 

Проводжала мати сина у солдати,

Проводжала мати сина у солдати,

Молоду невістку в поле жито жати.

 

«йди ти, невістка, в поле жито жати,

йди ти, невитка, в поле жито жати,

Та й не повертайся до моєї хати».

 

вона жала, жала, жала–вижинала,

вона жала, жала, жала–вижинала,

Доки до схід сонця тополиною стала.

 

Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати».

Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати,

Що ж то за тополя стоїть серед поля?»

 

«Не питай ти, сину, про тую причину,

Не питай ти, сину, про тую причину,

Бери в руки топор – рубай тополину».

 

Перший раз ударив – вона похилилась,

Перший раз ударив – вона похилилась,

Другий раз ударив – вона попросилась.

 

«Не рубай, козаче, я твоя дружина,

Не рубай, козаче, я твоя дружина.

На верху, у листях, спить твоя дитина».

 

Бросив козак топор, обняв тополину,

Бросыв козак топор, обняв тополину,

Обняв тополину, цілував дитину.

 

Мати моя, мати, що ж ти наробила,

Мати моя, мати, що ж ти наробила,

Ти ж мене з сім'єю навик розлучила.

 

Як будеш жениться, другу жінку брати,

Як будеш жениться, другу жінку брати,

Не забудь сказати, яка у тебе мати.

 

http://webkind.ru/text/8186361_963396339p943885269_text_pesni_provodzhala-mati-sina-u-soldati.html

 

ПРО ШАНДАРЯ

Ой, пити би горівочку, ой, пити би, пити;
Ой, прийшлося шавдареві з Делятина іти.
Ой, положу на віконце горіхову гранку;
Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку.
Ой, піп іде до церковці та на хвалу Божу,
А шандар ся відзиває: — Та й я вам поможу! —
Ой, піп службу відправляє та людей жегнає,
А шандар си став на хори, апостол читає.
Ой, люде ся проступили та стали у кутки,
А він любку за ручечку, повів через сутки:
— Ой, ходімо, моя мила, та на торговицю
Та будемо попивати мед та й сливовицю.—
Ой, як прийшов Николайко до своєї хати:
Ані ключів, ані жінки нема коло хати.
А він пішов до сусіди, зачяв ся питати:
— Ци нема ту меї жінки, нема коло хати? —
Вони його притримують: — Просимо сідати! —
Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати.
— Ой, іди ж ти, Николайку, та на торговицю,
Ой, там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю. —
Ой, пішов же Николайко попід годиночки —
Лежить шандар до постелі голий, без сорочки.
Ой, пішов же Николайко попід виконниці —
Лежить жінка до постелі гола, без спідниці.
А він пішов до жидівки та й взяв їй казати:
— Дай, жидівко, сокирочки, двері відрубати. —
Взяв сокиру у жидівки, розрубав верії...
Забрав речі жандармськії до фільватерії.
Ой, зачяли за Ноколов у погоню бічи:
Завернули Николайка: — Неси назад річи! —
У покою піп Николу на смерть сповідає,
А у другім єго жінка ручки си ломає:
— Любі мої єгомосцю, щось маю казати:
Ци мож мене із шандарем разом поховати?
— Ой, молода молодице, не мож то зробити:
Уже шандар тиждень гниє, ти будеш рік жити.

http://www.ukrlib.com.ua/narod/printout.php?id=23&bookid=1

 

Балада про Кармалюка

Прив'язали, примоцювали,
гей, мотуззям
Устима, лицаря, гей, Кармалюка
До кобили дубової, до позорища
Три екзекутори та й четвертий кат.

Як один екзекутор шкірив зуби іржаві,
Як другий екзекутор
дрижав у пропасниці,
Як третій — штабс-лікар в пенсне —
похукував,
А кат походжав та бабам підморгував:

"Молодиці та дівоньки,
фартухи підставляйте,
Фартухи підстеляйте
під сльози лайдацькі,
Пригорщі підставляйте та ще й відерця —
Зараз дощ я висічу
із очей та й розбійницьких".

І зойкнув народ,
і сахнулись солдатики,
Як свиснув батіг блискавицею з громом,
І тільки душилась косою чорною
Якась кароока, мабуть, полюбовниця.

І тільки втомився хреститися батюшка
За сотим ударом, сто першим посвистом,
І тілька рука у ката зомліла,
І тільки сонце осліпло від поту,

І тільки в маленького хлопчика русого,
Гей, замурзаного,
гей, засмальцьованого,
Маленька сльоза собі по щоці,
А він її стер кулачком та й порепаним.

Встав Кармалюк. Намочив сорочку.
Сплюнув. На вітрі повів плечима,
Гей, на вітрі, на долішньому,
на подільському,
Гей, на вітрі,
на кривавому та й вітрищі.

Та й натяг Устим на плечі посічені
Тюремну сорочку, в діжі намоклу,
І величезна макова квітка кривава
Зайнялась на плечах, гей, спалахнула.

Та маленьке дитя, найменше, як маківка:
"Мамо, я хочу такої льолі, — сказало. —
Я хочу льолі червоної, мамо,
та й льолі,
Такої льолі, як в того дяді, ой, льолю!"

І простягло рученята замурзані
До побитого сонця, до сонечка,
І рота солдатиків, гей, муштрованих,
Дивилася на Сибір, на схід сонечка.

І стер Кармалюк свою першу сльозу,
Першу сльозу на сто першім ударі.
І тільки замурзаний хлопчик кричав:
"Мамо, я хочу льолю червону,
ой мамо, хочу!".

http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17081

Бондарівна

 

Ой в містечку Богуславку
В Каньовського-пана
Виростала Бондарівна,
Як пишная пава. 2
Ой, приходить пан Каньовський
Шапочку ізнявши,
Обійнявши Бондарівну,
Та й поцілувавши. 2
"Ой не годен, пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати."
Ой тріпнули люди добрі
"Тікай, тікай, Бондарівно,
Лихо тобі буде."
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамниці,
А за нею пан Каньовський
Стріляє з рушниці.
"Ой, чи хочеш, Бондарівно,
Ти за мною жити?
Ой, чи підеш,ой, чи підеш
В сирій землі жити?"
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамницю,
Встрілив – забив Бондарівну,
Як перепилицю.
Як покотить пан Каньовський
По столі дукати:
"Оце тобі, старий Бондар,
За твої бояри.
Ой на тобі,старий Бондар,
Тай дукатів бочку.
Оце тобі,старий Бондар,
За хорошу дочку."
Ой лежала Бондарівна
Сутки і годину,
Поки їй пан Каньовський
Зробив домовину.

http://www.ukrlit.vn.ua/lib/va/song/3x78j.html

Балада "Лимерівна”

Того буде моя дочка молода.

Ой пив, ой пив молод козак на меду:

– Та пий, та пий, стара мати, а я тото заплачу.

– Ой що ж бо ти, моя мамко, зробила,

ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,

Чия то дівчина розпустила коси?

Коси розпустила, гулять не ходила,

Молодого хлопця навік полюбила.

Проводжала мати сина у солдати,

Молоду невістку в поле жито жати.

Жала вона, жала, жала — не дожала

І до сходу сонця тополею стала...

Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!

Де ж моя дружина, що не йде стрічати?

Не питайся, сину, про свою дружину.

Бери топір в руки — рубай тополину. —

Як ударив вперше — вона й похилилась,

Як ударив вдруге — вона й попросилась:

Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,

На моєму листі спить твоя дитина.—

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?

Не спішіть, дівчата, розпускати коси.

 

http://www.ukrlit.vn.ua/lib/va/ballad/g9llc.html

 

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці!
Одна дівчина чорнобривая
Та й чарівниченька справедливая.
У неділю рано зілля копала,
А у понеділок переполоскала,
А у вівторок зілля варила,
А в середу рано Гриця отруїла.
Прийшов четвер - та вже Гриць умер,
Прийшла п'ятниця - поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
«Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?» -
«Ой мати, мати, жаль ваги не має,
Нехай же Гриць разом та двох не кохає!
Нехай він не буде ні їй, ні мені,
Нехай достанеться він сирій землі!
Оце тобі, Грицю, я так ізробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:
Із чотирьох дощок дубовая хата!»

 

http://www.ukrtvory.com.ua/nt/pb2.html

 

Їхали козаки

 

Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – забрали з собою.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.

"Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!"

Везли, везли Галю темними лісами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив’язали Галю до сосни косами.

Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.

Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:

"Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!"
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.

"А хто дочок має, нехай научає –
Темненької ночі гулять не пускає".
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.

Обізвався козак: "Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почую.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека почую".

Обізвався козак: "Я в полі пахаю,
Я твій голосочок здалека пізнаю.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека пізнаю".

http://nashe.com.ua/song.htm?id=5667

 

Проводжала мати сина у солдати,

Проводжала мати сина у солдати,

Молоду невістку в поле жито жати.

 

«йди ти, невістка, в поле жито жати,

йди ти, невитка, в поле жито жати,

Та й не повертайся до моєї хати».

 

вона жала, жала, жала–вижинала,

вона жала, жала, жала–вижинала,

Доки до схід сонця тополиною стала.

 

Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати».

Прийшов син до хати: «Здрастуй, рідна мати,

Що ж то за тополя стоїть серед поля?»

 

«Не питай ти, сину, про тую причину,

Не питай ти, сину, про тую причину,

Бери в руки топор – рубай тополину».

 

Перший раз ударив – вона похилилась,

Перший раз ударив – вона похилилась,

Другий раз ударив – вона попросилась.

 

«Не рубай, козаче, я твоя дружина,

Не рубай, козаче, я твоя дружина.

На верху, у листях, спить твоя дитина».

 

Бросив козак топор, обняв тополину,

Бросыв козак топор, обняв тополину,

Обняв тополину, цілував дитину.

 

Мати моя, мати, що ж ти наробила,

Мати моя, мати, що ж ти наробила,

Ти ж мене з сім'єю навик розлучила.

 

Як будеш жениться, другу жінку брати,

Як будеш жениться, другу жінку брати,

Не забудь сказати, яка у тебе мати.

 

http://webkind.ru/text/8186361_963396339p943885269_text_pesni_provodzhala-mati-sina-u-soldati.html

 

ПРО ШАНДАРЯ

Ой, пити би горівочку, ой, пити би, пити;
Ой, прийшлося шавдареві з Делятина іти.
Ой, положу на віконце горіхову гранку;
Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку.
Ой, піп іде до церковці та на хвалу Божу,
А шандар ся відзиває: — Та й я вам поможу! —
Ой, піп службу відправляє та людей жегнає,
А шандар си став на хори, апостол читає.
Ой, люде ся проступили та стали у кутки,
А він любку за ручечку, повів через сутки:
— Ой, ходімо, моя мила, та на торговицю
Та будемо попивати мед та й сливовицю.—
Ой, як прийшов Николайко до своєї хати:
Ані ключів, ані жінки нема коло хати.
А він пішов до сусіди, зачяв ся питати:
— Ци нема ту меї жінки, нема коло хати? —
Вони його притримують: — Просимо сідати! —
Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати.
— Ой, іди ж ти, Николайку, та на торговицю,
Ой, там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю. —
Ой, пішов же Николайко попід годиночки —
Лежить шандар до постелі голий, без сорочки.
Ой, пішов же Николайко попід виконниці —
Лежить жінка до постелі гола, без спідниці.
А він пішов до жидівки та й взяв їй казати:
— Дай, жидівко, сокирочки, двері відрубати. —
Взяв сокиру у жидівки, розрубав верії...
Забрав речі жандармськії до фільватерії.
Ой, зачяли за Ноколов у погоню бічи:
Завернули Николайка: — Неси назад річи! —
У покою піп Николу на смерть сповідає,
А у другім єго жінка ручки си ломає:
— Любі мої єгомосцю, щось маю казати:
Ци мож мене із шандарем разом поховати?
— Ой, молода молодице, не мож то зробити:
Уже шандар тиждень гниє, ти будеш рік жити.

http://www.ukrlib.com.ua/narod/printout.php?id=23&bookid=1

 

Балада про Кармалюка

Прив'язали, примоцювали,
гей, мотуззям
Устима, лицаря, гей, Кармалюка
До кобили дубової, до позорища
Три екзекутори та й четвертий кат.

Як один екзекутор шкірив зуби іржаві,
Як другий екзекутор
дрижав у пропасниці,
Як третій — штабс-лікар в пенсне —
похукував,
А кат походжав та бабам підморгував:

"Молодиці та дівоньки,
фартухи підставляйте,
Фартухи підстеляйте
під сльози лайдацькі,
Пригорщі підставляйте та ще й відерця —
Зараз дощ я висічу
із очей та й розбійницьких".

І зойкнув народ,
і сахнулись солдатики,
Як свиснув батіг блискавицею з громом,
І тільки душилась косою чорною
Якась кароока, мабуть, полюбовниця.

І тільки втомився хреститися батюшка
За сотим ударом, сто першим посвистом,
І тілька рука у ката зомліла,
І тільки сонце осліпло від поту,

І тільки в маленького хлопчика русого,
Гей, замурзаного,
гей, засмальцьованого,
Маленька сльоза собі по щоці,
А він її стер кулачком та й порепаним.

Встав Кармалюк. Намочив сорочку.
Сплюнув. На вітрі повів плечима,
Гей, на вітрі, на долішньому,
на подільському,
Гей, на вітрі,
на кривавому та й вітрищі.

Та й натяг Устим на плечі посічені
Тюремну сорочку, в діжі намоклу,
І величезна макова квітка кривава
Зайнялась на плечах, гей, спалахнула.

Та маленьке дитя, найменше, як маківка:
"Мамо, я хочу такої льолі, — сказало. —
Я хочу льолі червоної, мамо,
та й льолі,
Такої льолі, як в того дяді, ой, льолю!"

І простягло рученята замурзані
До побитого сонця, до сонечка,
І рота солдатиків, гей, муштрованих,
Дивилася на Сибір, на схід сонечка.

І стер Кармалюк свою першу сльозу,
Першу сльозу на сто першім ударі.
І тільки замурзаний хлопчик кричав:
"Мамо, я хочу льолю червону,
ой мамо, хочу!".

http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17081

Бондарівна

 

Ой в містечку Богуславку
В Каньовського-пана
Виростала Бондарівна,
Як пишная пава. 2
Ой, приходить пан Каньовський
Шапочку ізнявши,
Обійнявши Бондарівну,
Та й поцілувавши. 2
"Ой не годен, пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати."
Ой тріпнули люди добрі
"Тікай, тікай, Бондарівно,
Лихо тобі буде."
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамниці,
А за нею пан Каньовський
Стріляє з рушниці.
"Ой, чи хочеш, Бондарівно,
Ти за мною жити?
Ой, чи підеш,ой, чи підеш
В сирій землі жити?"
Ой тікала Бондарівна
Помежи крамницю,
Встрілив – забив Бондарівну,
Як перепилицю.
Як покотить пан Каньовський
По столі дукати:
"Оце тобі, старий Бондар,
За твої бояри.
Ой на тобі,старий Бондар,
Тай дукатів бочку.
Оце тобі,старий Бондар,
За хорошу дочку."
Ой лежала Бондарівна
Сутки і годину,
Поки їй пан Каньовський
Зробив домовину.

http://www.ukrlit.vn.ua/lib/va/song/3x78j.html

Балада "Лимерівна”