Принципи оподаткування фінансових установ

Хоча фінансові установи в ході своєї діяльності надають специфічні послуги та "товари", проте держава застосовує загальні принципи при оподаткуванні таких установ.

Існує три основних принципи, які бажано враховувати при побудові та реформуванні податкової системи країни:

Справедливість (або вертикальна рівність). Згідно з цим найскладнішим для реального втілення принципом, податкова система повинна прагнути розподіляти податковий тягар між платниками податку у „справедливий” спосіб. Складність цього принципу полягає у суб’єктивності поняття справедливості і необхідності операціоналізувати його у певні визначення та конкретні податкові рішення. У більшості країн, справедливою вважається система, в якій податковий тягар відповідає фінансовим можливостям платника (яка найчастіше вимірюється рівнем його доходів).

Економічна нейтральність (горизонтальна рівність). Цей принцип базується на базовій економічній концепції про те, що суспільний добробут максимізується тоді, коли економічні агенти – громадяни та підприємства – будують свої рішення на основі ринкових сигналів, а не податкових стимулів. Іншими словами, податкова система повинна прагнути ставити всіх учасників національної економіки у рівні умови. Це означає, що всі економічно рівноцінні елементи – організації, продукти чи послуги, повинні підлягати еквівалентному податковому навантаженню.

Простота. Простота податкової системи вимірюється тим, наскільки простим є її адміністрування, наскільки обмеженими є можливості для ухиляння від сплати, а також наскільки вона мінімізує ті видатки (грошові та часові), з якими економічні агенти вимушені стикатися при сплаті податків.

 

3. Податкове планування у фінансових установах

Податкове планування — це діяльність з розробки та практичного застосування схем, які дозволяють знизити податковий тиск, це методи і заходи, спрямовані на збільшення коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства після сплати належних податків. При цьому податкове планування повинне спиратися не лише на аналіз поточного законодавства, а й на загальну принципову позицію фіскальних органів з питань оподаткування та перспективне законодавство для уникнення в майбутньому додаткових податкових витрат при ухваленні тих чи інших законів.

Стратегічне податкове планування передбачає вибір місця реєстрації, його територіальне розташування, юрисдикцію, вибір організаційно-правової форми та видів діяльності, визначення часток та складу засновників, формування внутрішньої організаційної структури фірми.

Поточне податкове планування — це вибір облікової політики фірми, форм оплати праці найманих працівників, вибір найоптимальнішої стратегії і тактики під час укладання господарських договорів, планування податкових платежів, безпосереднє застосування схем з оптимізації податкових платежів.

Обґрунтована система податкового планування підприємства здатна достатньою мірою мінімізувати ризики, що виникають у зв'язку з оподаткуванням господарської діяльності. А при прийнятті управлінських рішень податкове планування є обов'язковим інструментом керівництва підприємства. Однак окремі заходи щодо оптимізації оподаткування не стануть повноцінною системою податкового планування підприємства доти, доки вони не будуть здійснюватись у рамках єдиного стратегічного плану розвитку й діяльності підприємства. Без наявності принципових положень, методів і способів розробки (застосування) окремих податково-оптимізаційних заходів і схем податкове планування не може бути реалізоване за призначенням, а виступатиме лише в ролі інструмента мінімізації податкових платежів у короткостроковому періоді – без планування діяльності підприємства й розвитку бізнесу на довгострокову перспективу.