Тема: крадіжка (185 КК України)

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки крадіжки.
2. Об’єкт крадіжки. Предмет крадіжки.
3. Об’єктивна сторона крадіжки.
4. Суб’єкт крадіжки.
5. Суб’єктивна сторона крадіжки.
6. Відмежування крадіжки від суміжних злочинів.
7. Особливості кваліфікації крадіжки.

Висновки.

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.
2. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.
3. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
4. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
5. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
6. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
7. Женунтій В., Дадерко Л., Лашку М. Поняття повторності крадіжки індивідуального майна // Право України. – 1997. - № 11. – С. 90.
8. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
9. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
10. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
11. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.
12. Кузнєцов В.В. Крадіжка як кримінально-правове явище // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 2. – С. 146-152.
13. Кузнєцов В.В. Поняття і сутність інституту крадіжки в кримінальному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 47-53.
14. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.
15. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
16. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
17. Ніколаєва Т. Крадіжка зі сховища // Юридичний вісник України. – 2002. - № 7 (347), 16-22 лют. – С. 13.
18. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.
19. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
20. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

21. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

 

Нормативний матеріал

Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р.

1. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Затв. постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 16.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 25.09.1981 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна».

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 р. «Про деякі питанням застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв’язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб»».

 

Тема: Грабіж (ст. 186 КК України)

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки грабежу.
2. Об’єкт грабежу. Предмет грабежу.
3. Об’єктивна сторона грабежу.
4. Суб’єкт грабежу.
5. Суб’єктивна сторона грабежу.
6. Відмежування грабежу від суміжних злочинів.
7. Особливості кваліфікації грабежу.

Висновки.

Література

1. Альошин Д.П. Вчинення розкрадань за попереднім зговором групою осіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х. – 2000. – Вип. 11. – С. 77-83.
2. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества. – М., 1974.
3. Володько Н.В. Квалификация преступлений против личной собственности граждан. – К., 1980.
4. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посібник. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000.
5. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Х., 1996.
6. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законом. – Х.: ВМП «Рубикон», 1996.
7. Загороднюк С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – Вип. 1 (6). – С. 143-146.
8. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К., 1996.
9. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. Навч. посібник – К., 2002.
10. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. – М., 1971.
11. Кундеус В.Г. Поняття викрадення у кримінальному праві // Право України. – 2002. - № 8. – С. 106-109.
12. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К., 1996.
13. Мельник М. Відмежування вимагательства від розбою та насильницького грабежу // Рад. Право. – 1991. - № 10. – С. 30-33.
14. Навроцький В.О. Злочини проти власності: Лекції для студ. юрид. фак. ЛДУ ім. І.Франка. – Л., 1997.
15. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х., 1975.
16. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. - № 6. – С. 36.
17. Смаглюк О. Визначення місця розкрадання чужого майна у кримінальному законодавстві та встановлення його об’єкта // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – С. 71-73.

18. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск, 1984.

Нормативний матеріал