Бюджетний контроль та складові системи бюджетногго контролювання.

Складанням бюджетів та їх консолідацією процес бюджетування не закінчується. Далі слідує реалізація бюджетів та контроль за дотриманням запланованих значень бюджетних показників. Таким чином, важлива роль у бюджетуванні відводиться контролю його виконання.

Як відомо, сформований бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Однак в процесі господарської діяльності можуть виникати відхилення, тобто різниця між бюджетними та фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень і відповідного реагування на них, здійснюється бюджетний контроль. Таким чином, бюджетний контроль полягає у співвідношенні фактично отриманих результатів з бюджетом, аналізі причин відхилень і внесені відповідних коректив.

Поняття контроль тлумачать як перевірку певних об'єктів для протидії чомусь небажаному, вияв­лення, попередження та фіксування небажаних фактів. Бюджетний контроль − це вид управлінської діяльності, пов'язаний із перевіркою та оцінюванням результативності фун­кціонування бюджетної системи на підприємстві відповідно до встановлених критеріїв і стандартів. Основна мета бюджетного контролю – забезпечити зворотній зв'язок, привертаючи увагу менеджера до значних відхилень від очікуваних результатів, що, в свою чергу, дає змогу здійснювати управління за відхиленнями. Бюджетне контролювання покликане перевірити та оцінити результативність та ефективність бюджетної системи підприємства в цілому

Бюджетний конт­роль охоплює широкий спектр питань, а саме:

§ здійснення перевірки досягнення бюджетних показників;

§ оцінювання кінцевих результатів виконання бюджетів;

§ вияв­лення факторів та причин, що зумовили невиконання бю­джетних показників;

§ виявлення недоліків у діяльності центрів відповідальності та функціонуванні бюджетної системи загалом;

§ визначення ефективності бюджетних витрат і раціональності розподілу ресурсів підприємства;

§ виявлення неузгодженостей у процедурі консолідування бюджетних показників; визначен­ня ефективності бюджетного мотивування тощо.

Бюджетний контроль повинен охоплювати всі елементи бюджетної системи, однак на вітчизняних підприємствах він переважно перетворюється у контроль бюджетів.

Основними завданнями контролювання бюджетів є:

- оцінювання виконання планових бюджетних показників;

- виявлення відхилень, недоліків та неточностей у бюджетах;

- виявлення факторів та причин, що зумовили виникнен­ня відхилень при реалізації планових бюджетів;

- виявлення неузгодженостей між бюджетними показни­ками різних бюджетів підприємства;

- визначення нераціонального, нецільового та неефектив­ного використання ресурсів підприємства;

- визначення ефективності бюджетних видатків;

- виявлення касових розривів;

- визначення фінансової стійкості підприємства на заса­дах звітних бюджетів.

Бюджетний контроль можна класифікуквати за різними ознаками (рис. 10.1).

БЮДЖЕТНИЙ КОНТРОЛЬ

Рис. 10.1. Види бюджетного контролю в діяльності суб’єктів господарювання

 

Складовими елементами системи бюджетного контролювання є об’єкти, предмети, суб’єкти, технологія та інструментарій контролю.

Об'єктами бюджетного контролю виступають окремі складові та результати бюджетних процесів (бюджетного планування, організування, мотивування): працівники, ресурси, стадії здійснення, взаємозв'язки. Найважливішим об'єктом контролювання є бюджети суб’єкта господарювання, оскільки саме вони продукуються у результаті процесу бюджетування.

Предметами бюджетного контролю виступа­ють характеристики бюджетних процесів та їх складових (кваліфікація розробників та виконавців бюджетів, функції та повноваження працівників центрів відповідальності, якість інформаційного забезпечення бюджетних процесів, результативність системи мотивування за виконання бю­джетних показників тощо) та, зокрема, характеристики бю­джетів (бюджетні показники ресурсної частини та частини
потреб, цільові (лімітні) бюджетні показники, узгодженість між показниками взаємозалежних бюджетів тощо).

До суб'єктів бюджетного контролю належать посадові особи (менеджери різних рівнів управління) та формальні групи підприємства (командні групи, центри відповідальності, комітети), які здійснюватимуть контролювальні процедури. Кількість, склад і структура суб'єктів бюджетного контролю залежить від рівня централізації бюджетного управління, розмірів підприємства та специфіки його діяльності, рівня розвитку бюджетної системи тощо.

Інструментарій бюджетного контролю складається із:

• прин­ципів бюджетного контролю (основних вихідних положень щодо здійснення бюджетного контролю на підприємстві) (рис. 10.2);

• методів бюджетного контролю (способів та прийомів здійснення бюджетного контролю на підприємстві (рис. 10.3);

• процедур бюджетного контролю (порядку і послідовності здійснення бюджетного контролю відносно визначених об'єктів та предметів).

Контроль виконання бюджетних показників може характеризуватися декількома рівнями залежно від розвитку бюджетної системи на підприємстві, а саме:

▪ контролюванням виконання показників зведених бюджетів координуючим центром;

▪ контролюванням показників локальних бюджетів відповідними підрозділами організації;

▪ контролюванням показників допоміжних і спеціальних бюджетів відповідни­ми групами працівників чи підрозділами організації.

Технологія бюджетного контролювання передбачає:

§ встановлення цілей і завдань бюджетного контролю;

§ відбір та уточнення критеріїв та стандартів бюджетного контролю;

§ оцінювання об’єктів та предметів бюджетного контролю;

§ зіставлення фактичних даних зі стандартами і критеріями;

§ аналіз відхилень та визначення потреби у корективах.

В міжнародній та в вітчизняній практиці розрізняють декілька рівнів бюджетного контролю: поверхневий рівень (нульовий), поглиблений рівень із застосуванням статичних та гнучких бюджетів

Суть поверхневого методу бюджетного контролю полягає в тому, що кожний центр відповідальності надає в бюджетний комітет вико­нання основних показників свого центру відповідальності. Бюджетна комісія узагальнює всі показники роботи центрів відповідальності. Зве­дена таблиця являє собою основні показники діяльності підприємства. Ця таблиця складається з двох розділів:

а) основні техніко-економічні показники;

б) показники ефективності виробничої діяльності.

Поглиблений рівень бюджетного контролю передбачає складання та аналіз статичних та гнучких бюджетів. Статичний бюджет відображає бюджетні обсяги, бюджетні ціни, бюджетні витрати. Гнучкий бюджет – це фактичні обсяги, бюджетні ціни, бюджетні витрати. Гнучкий бю­джет розраховується на підставі планових норм і нормативів витрат на змінні в межах релевантного діапазону (в тому числі і фактичні обсяги виробництва). Гнучкий бюджет дає відповідь на питання: а якими б бу­ли витрати та доходи за умови незмінних цін, тарифів, норм і нормати­вів витрат, але зміни обсягів реалізації чи виробництва.

 

 

Рис. 10.2.Принципи бюджетного контролю

 

Рис. 10.3. Методи бюджетного контролю

 

Процедури бюджетного контролю пов'язані з визначенням послідовності, термінів проведення контрольних опе­рацій, закріпленням завдань бюджетного контролю за конкрет­ними працівниками тощо.

Процес контролювання та регулювання бюджетів здійснюється на підприємстві у такій послідовності:

1. Попереднє контролювання та регулювання (передбачає оцінювання бюджетних показників на етапі формування пла­нових бюджетів й у разі виявлення певних невідповідностей, − здійснення регулювання планових бюджетів).

2. Поточне контролювання та регулювання (оцінювання поточного виконання планових бюджетів протя­гом бюджетного періоду, а у разі непрогнозованої зміни умов функціонування чи суттєвих невідповідностей у планових та поточних фактичних бюджетних показниках, − здійснення регу­лювання планових бюджетів на бюджетний пері­од, що залишився).

3. Завершальне контролювання та регулювання (оцінювання фактичних бюджетних показників порівняно з плановими бюджетними показниками, виявлення суттєвих недоліків, відхилень та забезпечення регулювання на етапах подальшого бюджетного планування, організування і мо­тивування).

При здійсненні контролю бюджетних показ­ників використовують різноманітні прийоми контролю відхилень фактичних результатів від планових, які базуються на методах аналізу (трендового, факторного, кореляційно-регресійного тощо), синтезу, порівняння, середніх і відносних величин, гру­пування, огляду, експертних оцінок тощо. При цьому викори­стовуються методи горизонтального контролю (оцінювання та порівняння бюджетних показників за декілька періодів), звітно-планового (оцінювання рівня виконання бю­джетних показників у порівнянні з запланованими), та вертикального контролю (передбачає оцінювання струк­тури бюджетів за витратною та доходною, видатковою та надходницькою частинами, активами та пасивами).

Найвищої результативності та отримання об'єктивної інформації щодо рівня виконання бюджету можна досягнути на засадах плано­вих гнучких та неперервних бюджетів, які прив'язуються до реального діапазону ділової активності підприємства. Хоча високого рівня результативності можна досягнути і в межах фіксованих бюджетів, якщо вони розроб­ляються на короткий бюджетний період за стабільного середо­вища функціонування.