Методи управління ризиками та шляхи нейтралізації й уникнення ризиків.

Уп­равління ризиками передбачає підготовку та реалізацію заходів щодо зниження можливих втрат від настання потенційних ри­зиків. У літературі з проблем бюджетування та ризик-менеджменту виділяють такі методи управління ризиками при формуванні бюджетів:

• уникнення, попередження, запобігання виникненню ри­зиків (відмова від роботи з неперевіреними контрагентами, пошук гарантів, відмова від ризикованих проектів тощо);

• прийняття ризику (усвідомлене розроблення бюджетів з урахуванням потенційних ризиків на засадах формування сис­теми ресурсних резервів щодо компенсації втрат при їх виник­ненні);

• оптимізація (зниження) ступеня ризику, яка може здійс­нюватися різними способами: шляхом розподілу ризиків (зас­тосування ф'ючерсів, опціонів, лізингу тощо), локалізації (фор­мування відокремлених бізнес-центрів для реалізації найбільш ризикових проектів), страхування, диверсифікації (видів діяль­ності, збуту та постачання, інвестицій тощо), лімітування (вста­новлення мінімально допустимих норм, лімітів використання ресурсів підприємства) тощо.

Основні напрями та методи регулювання ступеня ризику подані в табл. 9.3.

Таблиця 9.3

Напрями та методи впливу на ступінь ризику господарювання

Напрям впливу	Методи регулювання ступеня ризику
Уникнення ризику	· відмова від ненадійних партнерів, постачальників; · відмова від прийняття ризикованих проектів, рішень
Компенсація ризику	· стратегічне планування діяльності; · прогнозування зовнішньої економічної ситуації; · моніторинг соціально-економічного та правового середовища; · активний цілеспрямований маркетинг
Збереження ризику	· відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); · створення спеціальних резервних фондів у натуральній або грошовій формі (фондів самострахування або фондів ризику); · залучення зовнішніх джерел (отримання кредитів та позик, державних дотацій для компенсації збитків та відновлення виробництва)
Передача ризику	· страхування; · передача ризиків через укладання договорів факторингу, поручительства; · передача ризику через укладання біржових угод (хеджування)
Зниження ризику	· диверсифікація; · здобуття додаткової інформації; · лімітування

 

Реалізація розглянутих вище методів передбачає певні витрати, які можуть істотно різнитися за своїм рівнем. Проблема управління ризиками полягає у визначенні та впровадженні в практику «оптимальних» (раціональних) методів, завдяки яким буде зменшено сукупні витрати об’єкта або отримано максимально можливу в такій ситуації вигоду.

Вибір конкретного методу залежить від досвіду та можливостей суб’єкта господарювання. Але найкращим варіантом вибору напряму оптимізації ризику є обґрунтована комбінація кількох методів.

У системі внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків їх уникнення повинне здійснюватися дуже зважено за таких основних умов:

§ якщо відмова від одного фінансового ризику не стимулює виникнення іншого ризику − вищого або аналогічного рівня;

§ якщо рівень ризику непорівнянний із рівнем прибутковості фінансової операції за шкалою «прибутковість-ризик»;

§ якщо фінансові втрати заданим видом ризику перевищують можливості їх відшкодування за рахунок власних фінансових коштів підприємства:

§ якщо розмір доходу від операції, який генерує певні види ризику неіс­тотний, тобто займає невідчутну питому вагу у формованому позитивному грошовому потопі підприємства;

§ якщо фінансові операції нехарактерні для фінансової діяльності підпри­ємства, мають інноваційний характер і відсутня інформаційна база, необхідна для визначення рівня фінансових ризиків та ухвалення відповідних управлін­ських рішень.