Класифікація і види норм і нормативів на підприємстві

Норми і нормативи дуже різноманітні, з огляду на що однією із найважливіших методо­логічних проблем застосування нормативного методу планування є їхня класифікація.

Нормативи і норми класифікуються за цілим рядом ознак.

За видами ресурсів розрізняють норми і нормативи, які регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції. За стадіями виробництва слід виділити нормативи поточних, стра­хових, технологічних, транспортних, виробничих запасів матеріалів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, ве­личина і динаміка яких характеризують процес перетворення мате­ріальних ресурсів в готові товари. За виконуваними функціями нормативи поділяються на економічні, технічні, організаційні, соціальні, екологічні, фінансові. За сферою поширення виділяють міжгалузеві, галузеві, внутрішньо­виробничі, регіональні, місцеві.

За методами встановлення розрізняють науково обгрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, звітно-статистичні нор­мативи і норми. Розрахунково-аналітичні − це нормативи і норми, установлювані на основі технічно й економічно обґрунтованих розрахунках по всіх нормоутворюючих елементах. Досліднінорми і нормативи встановлюються на основі аналізу експериментальних даних з урахуванням досягнутих передових ме­тодів і всебічного аналізу резервів виробництва. Звітно-статистичні нормативи і норми визначаються на основі звітно-статистичних даних за минулий період. Вони не відображають планових досягнень науково-технічного прогресу, відповідно не стимулюють ви­користання резервів виробництва і встановлюються тільки в тих ви­падках, коли неможливо визначити норму більш обґрунтованими ме­тодами.

За часом дії нормативи бувають перспективні, річні, поточні, тимчасові, разові, сезонні. Оперативнінормативи і норми відповідають конкретним умовам виробництва на робочих місцях. Поточнінорми і нормативи поділяються на річні, квартальні й місячні. На їх основі ведеться робота щодо планування різних видів ресурсів на підприємстві: визначаються потреби в них, складаються заявочні розрахунки, плани розподілу і т. п. Поточні нормативи і нор­ми розробляються на основі оперативних, а також намічуваних за­ходів щодо економії різних видів ресурсів, впровадження яких намічено у відповідному поточному періоді. Вони, як правило, по­винні бути нижче оперативних норм. Перспективнінормативи і норми встановлюються на більш тривалий період (рік, 5 років і ін.).

За обов’язковістю застосування виділяють директивні (є обов’язковими для застосування) та індикативні (носять рекомендаційний характер).

За ступенем агрегування розробляються норми диференційовані (на окремі елементи операції: переходи, трудові прийоми, дії чи рухи), укрупнені (на комплекси елементів операції чи на всю операцію (роботу) в цілому), комплекні (на кінцевий укрупнений вимірник), типові (на типовий технологічний процес чи типову деталь), єдині (на технологічні однорідні роботи для різних галузей, а при різних умовах роботи використовуються корегувальні коефіцієнти).

Відповідно до структури робочого часу в промисловості розробля­ються нормативи основного (технологічного), допоміжного часу, часу на обслуговування (технічне й організаційне) робочого місця, часу на відпочинок і особисті потреби, підготовчо-заключного часу. Усі ці ви­ди нормативів розробляються з урахуванням типу і методів ор­ганізації виробництва.

6.3. Використання економічних норм і нормативів у бюджетному плануванні

Розрахунок і обґрунтування планових бюджетних показників ґрунтується на використання насамперед групи економічних нормативів. До складу економічних норм і нормативів належать: норми і нормативи затрат праці; норми і нормативи використання виробничих та освоєння проектних потужностей; норми і нормативи витрат і запасів сировини, матеріалів палива та енергії; норми і нормативи потреби в устаткуванні та його вико­ристанні; норми і нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва; фінансові норми і нормативи.

6.3.1. Трудові норми і нормативи (регламентують витрати живої праці).

Система трудових норм і нормативів − це сукупність регла­ментованих витрат праці на здійснення різних видів виробничої, господарської, підприємницької та інших видів діяльності.

Норми часу виражають необхідні або науково обгрунтова­ні витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, ви­конання окремої роботи в хвилинах або годинах. Норми часу(або технологічна трудомісткість)розробляються на операцію чи комплекс операцій при виробництві продукції, що підлягає кількісному контролю й обліку.

Нормаобслуговування − це регламентована кількість одиниць устаткування, установок, апаратів, площ і т. д., що на протязі робочої зміни чи місяця повинні обслуговувати один робітник чи група робітників. Норми обслуговуванняхарактеризують кількість робочих місць, розмір площі та інших виробничих об'єктів, закріплених за одним робітником, бригадою, ланкою. Такі норми застосовуються, наприклад, у вугільній про­мисловості (для обслуговування вугільного комбайна), металургії (норма обслуговування металургійних агрегатів), текстильній промисловості (кількість ткацьких верстатів) і в інших галузях. Вони розробляються на основі даних фотохронометражу, фотографії робочого дня, аналізу фактичної розстановки працівників по робочих місцях. Норматив чисельності − це показник, що регламентує кількість працівників, необхідних для виконання одиниці об'єму роботи чи ок­ремої функції. Нормативи чисельності використовуються для визначення кількості працівників по обслуговуванню устаткування, робочих місць, виробничих площ і т. п.

Нормавиробітку − це обсяг роботи (у штуках, метрах, тоннах й ін. натуральних одиницях), який повинен бути виконаний за одиницю часу (годину, зміну, місяць). Отже, норми виробіткувстановлюють необхідний обсяг продукції за відповідний період часу. Норми виробітку визначаються в на­туральних одиницях за зміну, годину, місяць. Між нормою часу і нормою виробітку існує зворотня залежність. Норми виробітку використовуються для розрахунку виробничої програми підприємства, бюджету прямих витрат на оплату праці, бюджету доходів і витрат, інвестиційного бюджету.

Норми управління − регламентують кількість працівників на одного керівника відповідного підрозділу підприємства.

6.3.2. Нормування предметів праці

Нормування предметів праці при бюджетному плануванні застосовується для обгрунтування планової потреби в сировині, матеріалах, паливі, тепловій та електричній енергії, а також для організації виробничих процесів, транспортних потоків й інших показників виробництва.

До складу норм витрачання матеріальних ресурсів входять обгрунтовані планово-розрахункові величини корисного витрачання сировини і матеріалів, а також зумовлені техноло­гією та організацією виробництва відходи і втрати матеріалу.

При внутрішньовиробничому плануванні використовуються нор­мативи використання матеріальних ресурсів,які визначаються відно­шеннями витрачання корисного матеріалу до норми витрачання на одиницю продукції.

Для оцінки рівня використання матеріальних ресурсів застосову­ються розхідні коефіцієнти,які визначаються співвідношенням фак­тичної норми до норми їхнього корисного витрачання.

Нормативи засобів праці

При нормуванні засобів праці розробляються нормативи і норми потреб в устаткуванні, його використання, ремонту. Норми потреби підприємства в устаткуванні розробляються для обладнання основного виробництва, обладнання загального призна­чення і допоміжно-обслуговуючих виробництв.

Рівень використання основних засобів праці характеризується по­казниками: режим роботи устаткування, коефіцієнт заванта­ження, норматив фондовіддачі, рентабельність основних фондів, годинна продуктивність машин, коефіцієнти оновлення устатку­вання, тривалість міжремонтних циклів, норми простою машин під ремонтами і т. д.

Фінансові нормативи

Фінансові нормативи регламентують взаємини підприємства з бюджетом, банками й іншими підприємствами й організаціями. Ці нормативи забезпечують зв'язок під­приємства з зовнішнім середовищем, встановлюються в централізованому порядку і мають довготривалий характер.

Наприклад, взаємовідносини з бюджетом визначають:

1. Нормативи відрахувань у бюджет, що включаються в ціну про­дукції, яка реалізується. Це − акцизні збори, мита і збори, податок на додану вартість.

2. Нормативи відрахування в бюджет, що нараховуються на заробітну плату (єдиний соціальний внесок).

3. Нормативи відрахування в бюджет, що нараховуються з виплаченої зарплати (прибутковий податок, нарахування в пенсійний фонд і фонд соціального захисту без­робітних).

4. Нормативи відрахувань у бюджет із прибутку (податок на прибуток, місцеві податки і збори, що включаються в собівартість продукції, банківські проценти).

Існують також норми і нормативи, які підприємство визначає для себе самостійно, виходячи з особливостей його діяльності та фінансової політики (табл. 6.1).

Таблиця 6.1