Внутрішньоорганізаційні норми і нормативи як основа формування бюджетів

Одним із найбільш ефективних, точних і поширеним в господарській практиці бюджетного планування є нормативний метод. Його сутність полягає в тому, що планові бюджетні показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із урахуванням їх змін у результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періо­ді.

Застосування цього методу на підприємстві вимагає створення відповідної нормативної бази. В сучасних умовах господарювання підприємства самостійно розробляють нормативну базу відповідно до умов, що склались. Таким чином, нормативна база підприємства складається із системи норм і нор­мативів, що регламентують різні сторони виробничого процесу.

Будь-яке підприємство тією чи іншою мірою використовує норми у своїй діяльності, оскільки нор­ми є базою для планування та контролювання використання ре­сурсів, їх цільового розподілу, витрат праці, часу тощо.

Зважаючи на те, що норми і нормативи − величини динамічні, нормативний метод бюджетного планування повинен перед­бачати розрахунок відповідних показників за нормами на початок планового бюджетного періоду з наступ­ною зміною норм від впровадження організаційно-технічних заходів.

У сучасній економічній літературі немає загальновизначеного по­няття про норми і нормативи.

Норма − науково-обгрунтована величина витрачання еконо­мічних ресурсів у конкретних виробничо-технічних умовах. Нор­ма встановлює індивідуальне значення (величину) витрачання ре­сурсів на одиницю продукції в певних умовах господарювання. Норма − це максимально допустима абсолютна величина витра­ти сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці і т. д., яка може бути витрачена для виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) встановленої якості в конкретних організаційно-технічних умовах планового року.

Маючи відповідну норму і показник обсягу, за даним методом можна розрахувати плановий бюджетний показник:

Бп = Н * О,

де Бп − полановий бюджетний показник, гр. од.;

Н − норма, гр.од. / од.вим.; О − показник обсягу виміру, од.вим.

З наукових позицій норматив являє собою єдину, середньозваже­ну величину витрачання економічних ресурсів, яка складається в ді­ючих ринкових умовах і забезпечує ефективне їх використання.

Норматив − це еталон витрачання різних ресурсів на вироб­ництво одиниці продукції, який є уніфікованим, міжгалузевим і розрахованим на тривале використання. З допомогою нормативів встановлюються і регламентуються важливі показники планової, організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і ор­ганізацій, визначається хід виробничого процесу, його тривалість. Нормативи − це показники, що характеризують відносну величи­ну (ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу (наприклад коефіцієнт використання металу, обсяг продукції з 1 м² виробничої площі, процент чаду і т. д.).

Норми, на відміну від нормативів, мають конкретне галузеве, внутрішньогосподарське призначення. Вони створюються для локальних умов робочого місця, певного типу виробництва і відображають як загальні закономірності, так і специфічні особливості розвитку під­приємства, зміни витрат економічних ресурсів при допустимих об­меженнях в планові періоди їх застосування.

При формуванні технічно-обгрунтованих норм необхідно враховувати ряд чинників:

• технічні чинники (обладнання та режим його роботи, інструмент, технологічне оснащення тощо);

• економічні чинники (раціональна організація праці на робочих місцях, економічно обгрунтований розподіл функцій, кількісний та кваліфікаційний склад працівників, форми організації та оплати праці, методи додаткового стимулювання праці тощо);

• фізіологічні (умови праці на робочому місці, складність та важкість роботи, освітленість робочого місця, температура, шум, вібрація, робоча поза, монотонність праці);

• соціальні (зміст праці, творчий характер праці, зацікавленість, клімат у колективі тощо).

Норми і нормативи повинні бути обґрунтованими, прогресивними, динамічними й охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів. Норми, незалежно від того, витрату якого елемента вони визначають, повинні бути розроблені системно і забезпечувати раціональне вико­ристання живої й уречевленої праці. Зміна будь-якого виду норм чи одного з елементів норми вимагає внесення коригування в інші норми і нормативи.

Напрямок удосконалення технології виробництва, впровадження нових методів організації праці, раціоналізації виробництва визнача­ють постійне змінення нормативів і норм на підприємстві й не­обхідність їх систематичного перегляду.

Важливою складового функціонування системи норм і нормативів є автоматизована система нормативів (ACH), що складається з підсистем, перелік яких відповідає головним гру­пам норм і нормативів. У межах ACH створюють фонди норм і нормативів, які є нормативним банком даних.