Господарсько-договірні документи.

Договір - це письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських взаємовідносин.

Договір може бути укладений між приватними особами й організацією та між організаціями.

Цивільним кодексом передбачено такі типи договорів: по­ стачання, купівлі-продажу, закупівлі сільськогосподарської продукції, позики, наймання житлового приміщення, підряду, оренди, про спільну діяльність тощо.

Відповідно до нормативних актів договори повинні мати такі реквізити:

1) назва виду документа;

2) місце укладання й дата;

3) вступна частина (точні й повні назви сторін, їх представників (прізвище, ім'я, по батькові), повноваження, на підставі яких вони діють);

4) зміст;

5) термін виконання;

6) кількісні та якісні показники продукції;

7) зазначення вартості робіт (продукції) і загальної суми;

8) порядок виконання роботи;

9) порядок розрахунків між сторонами;

10) додаткові умови;

11) вказівка про майнову відповідальність за повне або часткове невиконання договору;

12) порядок і місце розв'язання суперечок;

13) загальний термін дії договору;

14) юридичні адреси сторін, що укладають договір;

15) власноручні підписи сторін;

16) печатки установи або обох сторін, які укладають договір.

Договір вважають укладеним тоді, коли сторони дійшли згоди з усіх пунктів і відповідно оформили його письмово.

Трудова угода укладається між організацією й людиною, яка не працює в цій організації. Якщо в організації чи установі бракує фахівців з певної галузі, вона залучає для виконання деяких видів робіт працівників з інших установ.

Трудова угода має такі реквізити:

1) назва виду документа;

2) дата і місце його складання;

3) перелік сторін, що уклали угоду;

4) зміст угоди із зазначенням обов'язків виконавця і замовника;

5) юридичні адреси сторін;

6) підписи сторін;

7) печатка підприємства або організації.

Трудова угода складається у двох примірниках, один надається виконавцеві, інший зберігається у справах організації- замовника.

Організаційні документи

Інструкція - це правовий акт, що містить директиви, настанови, які регламентують організаційні, фінансові, науко­ во-технічні, технологічні та інші сторони діяльності установ, їх структурних підрозділів, філій та посадових осіб.

Інструкція оформлюється на бланку й має такі реквізити:

1) назву документа;

2) гриф затвердження;

3) заголовок;

4) текст;

5) дату;

6) місце видання;

7) підписи.

Заголовок до тексту інструкції вказує на коло об'єктів, осіб чи питань, на які поширюються її вимоги.

Текст інструкції починається розділом "Загальні положення", у якому викладе­но мету її видання, вказано на межі поширення та на порядок використання. У тексті інструкції послуговуються словами "необхідно", "повинен", "забороняється", "конче потрібно".

Інструкція набуває юридичної сили з моменту затвердження її керівником установи.

Окрему групу становлять посадові інструкції, що регламентують організаційно-правовий статус працівника, його обов'язки, права та створення належних умов для його праці, їх розробляють для кожної посади, передбаченої штатним розкладом.

Текст посадової інструкції поділяється на такі розділи:

1) загальні положення;

2) посадові обов'язки;

3) права;

4) відповідальність;

5) взаємини (посадові зв'язки).

У розділі "Загальні положення" вказують: - назву посади із зазначенням структурного підрозділу; - порядок призначення на посаду та звільнення;- нормативні документи, якими керується працівник; - кваліфікаційні вимоги (освіта, стаж роботи).

У розділі "Посадові обов'язки" зазначають основні характеристики роботи та вимоги до рівня її виконання. У розділі "Права" перераховують повноваження працівника: право брати участь у нарадах, давати вказівки, самостійно підписувати документи в межах своєї компетенції, звертатися з пропозиціями до керівника тощо.

У розділі "Відповідальність" визначають критерії оцінювання роботи та відповідальність працівника згідно з чинним законодавством.

У розділі "Взаємини" вказують, з ким працівник узгоджує проекти документів, від кого, у який термін і яку інформацію отримує.

Положення - це правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, установ та їх структурних підрозділів. Вони поділяються на типові, що розробляються для системи установ, організацій, та індивідуальні, що створюються на основі типових. Положення підписує керівник організації і затверджує вищий орган.

Формуляр положення містить такі реквізити:

1) зображення Державного герба України;

2) назва відомства, організації, структурного підрозділу;

3) гриф затвердження;

4) назва виду документа;

5) місце видання;

6) дата;

7) реєстраційний індекс;

8) заголовок до тексту;

9) текст;

10) підпис.

Правила - це зібрання положень, що визначають певний порядок дій, поведінку юридичних та фізичних осіб.

Дотримання правил обов'язкове для всіх, кого вони стосуються, а тому вони належать до правових документів.

Правила мають такі реквізити:

1) гриф затвердження;

2) назва виду документа;

3) заголовок (короткий виклад призначення правил);

4) текст.