Як замаскувати пропаганду (мікрорівневі технології).

"Мікрочастинки" пропаганди – це, насамперед, цитати кандидатів і їхніх консультантів, тенденційні фактики, швидкі коментарі, "шпильки", спеціально відібрані фрагменти.Треба сховати їх у текст "інформаційної" статті.

22). Крапля дьогтю. Щоб продати публіці цистерну рекламного меду, доводиться додавати краплю дьогтю.

23). Пізанська вежа. Статті треба будувати за принципом "переверненої піраміди". Журналісти намагаються "заганяти" вигадку в кінець тексту, маскуючи його під "об'єктивну передісторію питання".

24). Дев'ять з половиною слів. Розмір кожної конкретної "пропагандистської" цитати не повинен перевищувати... дев'яти слів.

25). Витончений аромат сумніву. Якщо журналіст, аналізуючи виступ політика, говорить, що "політик думає (стверджує, розраховує, сподівається), що переможе на виборах", то в читача з’являється сумнів щодо цього.

26). Битися писанками (яйцями). Журналісти "зіштовхують лобом" кандидатів. Створюється ілюзія чесної сутички, але журналіст виставляє позицію "нелюбого" політика ніби "під кутом".

27). Нарізання цитати. Велика цитата відразу відлякує від теми. Довга цитата подрібнюється на найтонші "зрізи" – причому ідеологічна м'якоть цитатипостійно перемежовується "жирними" абзацами непрямого цитування.

. Пропагандистські прийоми телевізійної пропаганди

Активні дослідження прийомів телевізійної пропаганди розгорнулися в США в 70-х роках. Аналізуючи американське телебачення початку 70-х років XX ст., Е.Ефрон визначила наступні характерні пропагандистські прийоми:

1). Читання думок. Журналіст читає думки пересічних людей, але насправді вкладає в їхні вуста свої міркування.

2). Анонімність. Полягає у використанні анонімного або фактично анонімного джерела повідомлень.

3). Вилучання. Суть прийому зводиться до фільтрування думок співрозмовника. Розрізняють чотири типи вилучань:

– відхилення. Ведучий стверджує, що надає слово обом сторонам, тоді як у повідомлення потрапляє лише одна;

– перспектива. Висвітлюючи певний конфлікт, комунікатор надає слово лише одній стороні;

– підміна. Полягає у використанні слабких, сприятливих визначень для позначення насильницьких дій;

– останнє слово. Комунікатор передає зміст дискусії коректно, проте завершує її акцентом на позиції однієї сторони;

4). Звеличення. Виокремлюють шість видів "звеличення":

– похвала. Комунікатор позитивно змальовує певну дію або характеристику;

– придушення негативу;

– найменування і звеличення негативів. Для виправдання негативного факту знаходять жорстко позитивно емоціонально закріплені терміни, наприклад "національна гордість", "солідарність трудящих" тощо;

– ігнорування негативних характеристик. Використання позитивних епітетів для характеристики людини;

– збільшення значущості. Характерний приклад – "іконостас" радянських

марксистських вождів (К.Маркс, Ф.Енгельс, В.І.Ленін, Й.В.Сталін) плюс сучасний керівник;

– обзивання опонентів аморальними особами. Зміст подібного прийому у використанні моралізаторської критики опонентів.

5). Приниження. Існує сім різноманітних видів приниження:

– пряма атака;

– непряма атака;

– атака за допомогою подвійного стандарту. Використовуються спеціальні правила гри для об'єкта звинувачення;

– гумор, сарказм, сатира, іронія. Одним із найпоширеніших прийомів приниження є використання гумору;

– аргумент. Повідомивши про позицію однієї сторони, журналіст детально її аналізує і розбиває вщент, ніби це робить протилежна сторона;

– звинувачення за асоціацією. Об'єкт прив'язується до чогось зовсім поганого, наприклад, фашизму;

– код. Не маючи можливості критикувати відкрито, комунікатор звертається до мови Езопа.

6). Підроблений інтелект. Штучно створюється враження про нейтралітет комунікатора, який насправді ангажований однією зі сторін. Шість варіантів цих прийомів:

– фальшивий комплімент;

– фальшива критика;

– фальшиві серії. Комунікатор критикує опонентів за схожі помилки, але забуває про критику, коли доходить черга до його протеже;

– фальшивий прототип. Комунікатор знаходить представника певної групи і постійно надає йому слово від її імені;

– напівдебати. Комунікатор активно і постійно стверджує, що він надає слово обом сторонам. Насправді дозволяє дуже детально висловлювати позицію лише своєму протеже, повністю ігноруючи опонентів;

– подвійна бесіда. Комунікатор на початку виступу стисло розповідає про певний позитив щодо опонентів, а потім тривалий час присвячує спростуванню власного твердження.

7). Повна фальсифікація. Комунікатор цитує висловлювання (читай позицію) сторони зі значними неточностями і навіть помилками для посилення позицій опонуючої сторони.

8). Редагування структури. Психологічний вплив за рахунок структуризації текстів:

– "отруйний сандвіч". Комунікатор подає позитивне повідомлення між негативною передмовою та негативним висновком;

– "цукровий сандвіч". Негативне повідомлення маскується позитивним вступом і позитивними висновками;

– перебільшення деталі. Комунікатор знаходить, а потім акцентує увагу на маленькій, але негативній, деталі.

9). Інша техніка:

– суперузагальнення. Комунікатор, не базуючись на об'єктивних фактах,робить надзвичайно широке узагальнення;

– недоведена теорія. Прийом ґрунтується на авторитеті наукового знання як такого;

– навідне запитання. Репортер запитує співрозмовника, висловлюючи вже сформовану думку щодо проблеми;

– однослівна журналістика. Комунікатор використовує одне слово або лаконічну фразу для визначення своєї позиції. Залежно від семантичного потенціалу слова, ним можна передавати як схвальне, так і негативне ставлення.

РозділІІ. Особливості підготовки та веденняспеціальних інформаційних операцій.

2.2 Інформаційно-психологічне забезпечення операцій у зоні Перської затоки(1990-1991рр.)

Аналіз локальних війн і збройних конфліктів другої половини ХХ ст., причин їх виникнення,тенденцій розвитку свідчить про те, що поряд з використанням сучасної зброї та бойової техніки чітко визначилась тенденція розроблення та застосування високих інформаційних технологій у воєнних цілях.Серйозною загрозою в інформаційній сфері є намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, поширенням недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Тому особливе значення в сучасних умовах має інформаційно-психологічного забезпечення (ІПЗ)збройного протиборства. Поєднання інформаційного потенціалу та військової сили може створювати загрозу не тільки безпеці окремих країн, але й стабільності міжнародних відносин загалом.

Інформаційно-психологічне забезпечення діяльності військ (сил) в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. вийшло на якісно новий рівень у розвитку теорії та практики ведення інформаційного протиборства, що потребує глибшого наукового усвідомлення та обґрунтування.За роки незалежності України дещо збільшився інтерес до наукового дослідження окремих елементів і напрямів інформаційно-психологічного забезпечення збройного протиборства як надзвичайно складної й багатогранної проблеми. Про це свідчить значна кількість наукових праць представників різних наук, присвячених аналізу цієї проблеми.

Однією з найдетальніших робіт цієї тематики є дисертаційне дослідження В.М. Вилка Поряд із цим необхідно відзначити, що, незважаючи на доволі великий перелік праць як військових, так і цивільних авторів, у них недостатньо висвітлена історія інформаційно-психологічного забезпечення операцій сучасних війн та збройних конфліктів.

Отже, наукове розроблення цього питання на користь розвитку ЗС України є актуальним і метою цієї роботи.

Аналіз інформаційно-психологічного забезпечення під час підготовки та проведення операцій “Щит пустелі” та “Буря в пустелі” у зоні Перської затоки у 1990–1991 рр. дає можливість визначити механізм інформаційних технологій широкомасштабного застосування військ (сил).

Основні завдання щодо організації і здійснення ІПЗ під час підготовки та проведення операцій “Щит пустелі” та “Буря в пустелі” були покладені на 4 групу психологічних операцій (ПсО) армії США у складі 8-ї оперативної групи ПсО та 96-го батальйону з роботи з цивільним населенням.

Спочатку 8-а оперативна група ПсО складалася із підрозділів 193-ї авіагрупи спеціальних операцій (ГСО) Національної гвардії ВПС США, підрозділів 4-ї групи ПсО, 8-го регіонального батальйону ПсО, 9-го батальйону тактичних ПсО та батальйону підготовки та розповсюдження матеріалів ПсО.

У подальшому чисельність 8-ї оперативної групи ПсО була збільшена за рахунок включення до її складу батальйону тактичних ПсО для підтримки частин армійського корпусу, підрозділів тактичних ПсО для підтримки частин корпусу морської піхоти (яким підпорядковувалися звукомовні команди із складу рот ПсО), батальйону для роботи серед військовополонених,затриманих цивільних осіб, підрозділів ПсО у складі об’єднаної оперативної групи “Прувен форс” у Туреччині та підрозділів зв’язку на Кіпрі.Усі вищеперелічені частини та підрозділи були розміщені у регіоні до початку повітряної операції у січні 1991 р.

27 лютого 1991 р. окремий оперативний підрозділ ПсО, підпорядкований командуваннюспеціальних операцій Центрального командування США, був передислокований у Кувейт з метою здійснення підтримки операцій за визволення території країни

Для контролю за роботою іноземних кореспондентів, акредитованих при штабі ОЦК ЗС США, було створено спеціальне інформаційне бюро, на яке покладалась вся повнота відповідальності за забезпечення збереження та цензури інформації про діяльність БНС у зоні Перської затоки. До складу бюро увійшли представники усіх видів ЗС США, уповноважені підтримувати офіційні контакти із журналістами у межах своєї компетенції. Це бюро визначило категорії інформації та перелік відомостей, заборонених до друку, а також встановило правила контактів іноземних кореспондентів з американськими військовослужбовцями та військовослужбовцями БНС.Характерним для організації ІПЗ на початковому етапі є перебування спеціалістів із групи ПсО у регіоні операцій сучасних війн та збройних конфліктів з метою отримання інформації в етнокультурній, мовній та воєнній областях.Наприклад, за кілька місяців до іракського вторгнення у Кувейт спеціалісти із 4-ї групи ПсО перебували у регіоні, працювали у посольствах та представництвах США в Ірані, Кувейті, Йорданії,Джібуті, Ємені і Пакистані, при місії військових радників США у Саудівській Аравії, як спостерігачі у складі багатонаціональних сил на Синайському півострові. Інформація та досвід,який отримали спеціалісти ПсО, був використаний під час проведення широкомасштабних інформаційних операцій у Перській затоці 4-ю групою ПсО був розроблений план проведення ПсО на театрі воєнних дій (ТВД) із відпрацюванням усіх деталей аж до тактичної ланки. У міру розвитку операції частинами ПсО проводились заходи для додаткового розгортання сил та засобів.

Перед 8-ю оперативною групою (ОГ) ПсО на ТВД були поставлені такі завдання.

На першому етапі – продемонструвати рішучість США, консолідацію країн коаліції у їх підтримці дій США, звести нанівець регіональну підтримку воєнних дій та забезпечити тісну взаємодію багатонаціональних сил (БНС).

На другом етапі – консолідувати оборонні зусилля США та їх союзників, а також переконати Ірак не продовжувати бойові дії.

На третьому етапі – забезпечити наступальні дії коаліційних військ, а також підтримку і розуміння дій БНС на місцевому, регіональному та міжнародному рівні

Психологічні операції у Перській затоці проводилися за двома напрямками. Перший належав до зовнішньополітичної сфери і мав за мету забезпечити підтримку заходів, які здійснювалися стосовно Іраку, а також закріпити позиції антиіракської коаліції. Другий напрямок стосувався безпосередньо військової сфери. Заходи, які проводилися, були спрямовані на зниження МПС населення та особового складу збройних сил Іраку, що врешті-решт знижувало їхню боєздатність

Оперативна група ПсО підготувала відеофільм під назвою “Нації світу сприймають виклик”.Він був розповсюджений в країнах Близького Сходу та Південно-Західної Азії як продукт Інформаційного агентства США. У відеоматеріалі багатонаціональна коаліція була висвітлена як впливова сила, яка об’єдналася заради загальної справедливої справи.

Потім був розпочатий процес планомірного випуску пропагандистських листівок, у яких послідовно використовувалася низка тем із поступовим їх підсиленням. У кінці грудня 1990 р.пролунали заклики “Мир, а не війна”, “Арабське братерство”, “Час плине”, “Світ об’єднується після агресії” та “Саддам зрадив вас”. У міру закінчення терміну, який відводився Іраку ООН,основною темою стала “технічна перевага військ коаліції та неминуча поразка Іраку”.Для розповсюдження листівок широко застосовувалися ВПС США та Великої Британії.Наприклад, тільки 31 січня 1991 р. було розповсюджено 5 млн. листівок, які скидали 50 літаків та вертольотів. У подальшому до розповсюдження листівок були залучені артилерійські частини морської піхоти ВМС США З початком бойових дій 17 січня 1991 р. інтенсивність та ефективність ІПВ неймовірно зросла. Пізніше коаліція відкрила “другий фронт” у проведенні психологічної боротьби з метою здійснення психологічного впливу на міста та військові об’єкти північного Іраку. У цьому випадку радіопропаганда та операції щодо розповсюдження листівок проводилися із Південної Туреччини об’єднаною оперативною групою “Прувен Форс”.

ІПВ здійснювався шляхом проведення таких заходів:

– регіонального радіомовлення із Єгипту та Туреччини, яке мало за мету зміцнення зв’язків між США та їх партнерами по коаліції і в той самий час надавати противнику поточну фактичну інформацію про хід війни;

– стратегічної кампанії з розповсюдження листівок на Багдад, бази ВПС Іраку у віддалених районах країни і на частини Республіканської гвардії у Північному Кувейті та Південному Іраку з метою показу зусиль коаліції, хибності політичної позиції Саддама Хусейна та того, що протистояння коаліційним військам призведе до загибелі.

Командування БНС з допомогою кочівників та авіації розповсюдило серед іракських військовослужбовців та населення близько 150 тис. дешевих транзисторних радіоприймачів із фіксованими частотами. Згідно із опитуванням, 4 із 5 військовополонених слухали радіопередачі противника. З початком операції “Буря в пустелі” радіопропаганда проводилася у тісній взаємодії із підрозділами радіоелектронної боротьби (РЕБ), на які було покладено завдання щодо подавлення “Радіо Багдада”. Передачі державних радіостанцій ретранслювалися через військові пересувні та стаціонарні ретранслятори. Поєднання могутніх ударів із повітря із веденням друкованої та усної пропаганди створило особливу психологічну обстановку, за якої ще до початку наземної операції став реальністю потік перебіжчиків, дезертирів та військовополонених, включаючи капітуляцію цілих підрозділів. Оперативна група ПсО приділила значну увагу роботі із військовополоненими. Спеціалісти ПсО на ТВД готували до використання військовополонених у двох розгорнутих центральним командуванням СВ США таборах. Мета програми щодо використання військовополонених полягала в отриманні спеціальних відомостей від іракців та обробці цієї інформації для застосування у радіо- і звукомовних передачах на іракських військовослужбовців, які продовжували бойові дії. Робота із військовополоненими була окремим напрямком діяльності підрозділів психологічних операцій. Пізніше із повідомлень у пресі ставало відомо, що частина іракських військовослужбовців після визволення влилась у ряди учасників народних антисаддамівських виступів. З початком наземної операції і в ході бойових дій широко використовувалося усне мовлення через мобільні звукомовні станції (ЗС), які встановлювалися на автомобілі із високою прохідністю або на вертольоти. З метою надання тактичної підтримки та схиляння іракських солдат до здачі у полон в інтересах командирів частин і підрозділів коаліційних сил на усьому фронті діяло 66 груп звукомовлення.На початку наземної операції повністю припинилося розповсюдження офіційної інформації із району бойових дій. Командування ввело 48-годинний мораторій на повідомлення ЗМІ та особливо жорсткі обмеження на будь-яку інформацію, що стосувалася змісту оперативних планів та місцезнаходження угруповань військ.

Координацію діяльності 8-ї оперативної групи ПсО здійснювали:

– на стратегічному рівні

– представники вашингтонської адміністрації в особі заступника міністра оборони з політичних питань, Ради національної безпеки, а також міжвідомчого координаційного комітету суспільної дипломатії;

– на оперативному рівні

– вище командування американськими військами в особі генерала Шварцкопфа;

– на тактичному рівні

– командири частин та підрозділів.

Основними каналами, якими проводилися заходи ІПЗ операції під час конфлікту, були:національні та світові ЗМІ; федеральні відомства (ЦРУ, науково-дослідні інститути тощо); збройні сили (розвідувальне управління Міністерства оборони ЗС США, формування ПсО тощо).

Спираючись на цей апарат, офіційній дипломатії США вдалося підготувати підґрунття для протидії Іраку: налаштувати проти нього світову суспільну думку, сприяти створенню антиіракської коаліції, поглибити істотний розкол в арабському світі, стимулювати патріотичні настрої у

самих США.

Серед основних підсумків діяльності оперативної групи ПсО під час проведення операцій“Щит пустелі”, “Буря в пустелі” та “Визволення міста”, на думку автора, можна відмітити таке:

1. Засобами друкованої пропаганди було виготовлено та розповсюджено 22342 тис. листівок,із них: 342 тис. прим. – на морі, спеціальними агентами і за допомогою повітряних куль; 18,7 млн. прим. – висотними літаками МС-130; 3,3 млн. прим. – за допомогою авіабомб М 129А1 із винищувачів-бомбардувальників F-16. Під час ведення усної пропаганди із використанням засобів звукомовлення тисячі іракських військовослужбовців здалися у полон ще до початку вогневого впливу з боку військ коаліції.

2. У столицях багатьох країн Близького Сходу та Середньої Азії був розповсюджений відеоматеріал “Нації світу приймають виклик” (200 копій відеоплівки були нелегально доставлені у Багдад).

3. Радіопрограма “Зраджений Ірак”, спрямована на підрив авторитету С. Хусейна, транслювалася на радіо із літаків ЕС-130, а кілька копій на аудіокасетах вдалося розповсюдити навіть у Багдаді.

4. Програми радіостанції “Голос Затоки” транслювалися 18 год на добу упродовж 40 днів двома наземними і одним передавачем із літака на території Туреччини. Матеріали для передач готувалися в об’єднаній редакції розроблення пропагандистських матеріалів, до складу якої входили саудівські, американські, єгипетські, кувейтські та британські спеціалісти ПсО. За час роботи було підготовлено 3250 випусків новин, 13 інтерв’ю із іракськими військовополоненими, 40 прес-релізів та інтерв’ю, 189 пропагандистських матеріалів.

5. Військовослужбовці підрозділів ПсО надавали допомогу в роботі із полоненими у двох таборах військовополонених, а також на трьох корпусних та багаточисленних дивізійних пунктах збору полонених.Отже, аналіз подій дає можливість, по-перше, визначити основні форми та методи ІПЗ ОГ ПсО: забезпечення цілодобового мовлення у регіоні проведення військових операцій через встановлення ретрансляторів; формування міжнародної думки до підтримки дій США; залякування іракських військ; сприяння виникненню серед іракців розбіжностей, масового психозу та симуляції, дезертирства та переходу на бік противника; втрати впевненості та здатності до опору, дезертирства та переходу на бік противника; підсилення рішучості дружніх країн у протистоянні агресії;

формування образу США як надійного захисника, який здібний упоратися із цією ситуацією.

По-друге, вказати рівні, на яких проводиться психологічна війна у регіоні:

– на стратегічному рівні заходи проводяться в інтересах досягнення довготривалих цілей, які повинні створити сприятливі обставини для ведення бойових дій. Об’єктом ІПВ на цьому рівні є уся світова громадськість;

– на оперативному рівні виконуються завдання найближчої перспективи, забезпечуючи проведення великих воєнних операцій. Об’єктом впливу у цьому випадку є особовий склад збройних сил та населення регіону;

– на тактичному рівні робота проводилася в інтересах командирів тактичної ланки, де об’єктом впливу виступає угруповання противника, що протистоїть їм.

По-третє, визначити критерії інформаційно-психологічного забезпечення операцій сучаснихвійн та збройних конфліктів:

– контроль до 70 % міжнародної інформації;

– 100 % контроль інформації в регіоні ведення операції;

– формування суспільної думки власного населення щодо підтримки бойових дій на рівні80 %;

– 100 % припинення розповсюдження офіційної інформації із району бойових дій за 48 год до початку наземної операції.Загалом аналіз практичної реалізації планів дезінформації під час операції “Буря в пустелі”дає змогу зробити висновок про те, що дезінформація противника є найважливішим видом бойового забезпечення, який здатний значною мірою вплинути на хід та наслідок кампанії, а ЗМІ є одним із основних інструментів забезпечення ефективної реалізації плану стратегічної дезінформації.Надзвичайно важливим є створення системи теоретичних положень та практичних рекомендацій, реалізація яких дасть змогу успішно протистояти інформаційним та психологічнимопераціям проти нашої держави.

 

 

Висновок:

Зв'язки з громадськістю відіграють важливу роль у житті суспільства. Спочатку створені для інформування громадськості про ключові події в житті країни та владних структур, вони поступово стали виконувати ще одну не менш важливу функцію - вплив на свідомість своєї аудиторії з метою формування певного ставлення до повідомлень, явищ дійсності. Цей вплив здійснювалося за допомогою методів пропаганди та агітації, що розробляються протягом не однієї тисячі років.

Незабаром зв'язки з громадськістю зайняли важливе місце в житті держав, а з розвитком техніки і технології стали активно використовуватися і на міжнародному рівні з метою придбання будь-яких переваг контрольованим їм державою. У наші дні особливу увагу слід приділити ролі зв'язків з громадськістю в міжнародних конфліктах, у тому числі й геополітичного характеру, оскільки в останні роки поряд з класичними видами зброї все частіше застосовуються спеціальні інформаційні операції, в основі яких - робота з різними засобами масовоїінформації.
Таким чином, в ході проробленої роботи ми отримали відповіді:

1.Наступ інформаційної ери призвело до того, що інформаційний вплив, що існував споконвіку у взаєминах між людьми, в наші дні все більш очевидно набуває характеру військових дій.

2. В даний час накопичений значний досвід наукових досліджень у галузі інформаційного протиборства та інформаційних операцій. Який би зміст у поняття "Спеціальні інформаційні операції" не вкладався, воно народилося в середовищі військових і позначає, перш за все, жорстку, рішучу і небезпечну діяльність, яку можна порівняти з реальними бойовими діями. Військові експерти, чітко уявляють собі окремі її грані і види. Цивільне ж населення поки не готове в силу причин соціального і психологічного характеру в повній мірі відчути всю небезпеку неконтрольованого застосуванняінформаційних операцій.

3. Інформація дійсно стала реальною зброєю,що може стати загрозою будь якій державі.

Використана література:

1. Гушев А. «Підсумки війни в зоні Перської затоки» / / Закордонний військовий огляд. - 1991. - № 6. - С. 3-13.

2. Васильєв Г. Завершальний етап в операції "Буря в пустелі" / / Закордонне військове огляд. - 1991. - № 6. - С. 3-13

3. Волохов В., Лук'янов А. «Технології псіхологічніх операцій» / / Політика

і час - 2000. - № 1-2.

.4. Військово-політичний, стратегічний, оперативний и тактовний Зміст локальних війн и збройно конфліктів / Під заг. ред. В.Б. Толубко. - К.: НАОУ, 2001.

.5. Воробйов І. «Уроки війни в зоні Перської затоки / / Військова думку. - 1992. - № 4-5. - С. 67-74.

6. Доценко Е.Л. «Психологічні маніпуляції.» - М., 1997.

7. Заярна О. «Як переконати масову аудіторію: психологічні чинників ефі-

ктівної пропаганди» / / Нова політика. - 1999. - № 1.

8. Литвиненко О.В. «Спеціальні Інформаційні операції та пропагандістські кампанії.» - К.: ВКФ "Сатсанга", 2000

9. Михайлов Б. «Психологічні операції збройних сил США в конфліктах низької інтенсивності» / / закордон. воєн. огляд. - 1996. - № 8. - С. 2-8.

10. Петрик В.М., Остроухов В.В., Штоквіш О.А. та ін. «Сучасні Технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн и спеціальніх інформаційних операцій»: Навчальний посібник / За ред. В. М. Петрика. - К.: Росава, 2006..

11. Почепцов Г.Г. «Психологічні війни.» - М., К., 2000..

12. Печорою С. Дезінформація як метод "Психологічної боротьби" / / Закордонне військове огляд. - 1991. - № 9. - С. 3-9.

13.Опорний конспект лекцій з дісціпліні "Інформаційні Війни" для студентів спеціальності 7.030404 "Міжнародна інформація" / Б. М. Юськів. - Рівне: РІСКСУ, 2003. - 55 с.