Визначення термінів проведення операції.

Процедура виглядає так:

– обирається інформаційний канал, який, по-перше, є близьким за жанровими характеристиками, цільовою аудиторією, іншими показниками до каналів пропагандистського впливу; по-друге, він не може бути використаний для вміщення пропагандистських матеріалів;

– досліджувані матеріали порівнюються з цим еталоном. Процедура порівняння подібна до методики Лассуела.

Метод аналізу пропаганди SCAME отримав назву за першими літерами слів: Source – Content – Audience – Media – Effect. За змістом – це спрощена схема О'Доннела і Джовет:

– джерело (source). Досліджуються характеристики джерела пропаганди,його зв'язки із противником, достовірність;

– зміст (content). Необхідно оцінити характеристики повідомлення;

– аудиторія (audience). Визначити цільову аудиторію впливу та оцінити її характеристики;

– медіа (media). Визначення змісту повідомлення: що, як і чому було використано для передачі повідомлення;

– ефект (effect). Визначаються можливі наслідки пропагандистського повідомлення.

Аналіз каналів пропагандистського впливу. Американський дослідник П.Кац вважає, що використання радіо потребує аналізу за такими 8 позиціями:

– кількість і типи приймачів, наявних у цільовій групі;

– звичний час слухання радіопередач;

– заборони й обмеження на слухання "ворожих" передач;

– потужність кожної станції;

– характеристики техніки глушіння;

– види програм, які цікавлять аудиторію (новини, радіоспектаклі, музичні

програми);

– оптимальна тривалість програм;

– реакція влади і цільових груп на передачі.

Ефективність використання листівок можна оцінювати за нижче вказаними показниками:

– територія, яка покривається розповсюджувачами листівок;

– методи, які використовує "ворожий режим" для боротьби з розповсюдженням листівок;

– покарання, що застосовуються проти розповсюджувачів і читачів листі-

вок;

– реакція населення на зміст повідомлень;

– реакція влади на зміст повідомлень;

– реакція цільових груп на зміст повідомлень

Система захисту інформаційного простору від спеціальних

Інформаційних операцій

Головна ідея системи захисту інформаційного простору.

Система наці-ональної безпеки країни гарантує захист лише від тих загроз, проти яких вонаспрямована. Подолати будь-яку систему безпеки, зокрема національну, можливо одним з трьох способів:

– посилити тиск за напрямками, проти яких спрямована система безпеки;

– знайти і створити такі загрози, проти яких система безпеки не спрацює;

– змінити систему інтересів, а відповідно і комплекс загроз, щоб нейтралізувати дії системи безпеки.

У сучасному світі надійний захист масової свідомості від сучасної пропаганди, а тим більше спеціальних інформаційних операцій, надійний захист національного інформаційного простору може забезпечити лише високорозвинене духовне виробництво, спроможність національної еліти генерувати справ-жні ідеї, здатні надихати людей.

Форми і напрямки контролю власного інформаційного простору.

Вирізняють дві основні форми жорсткого державного контролю (цензури):

– прямий контроль (цензура у вузькому розумінні), який, в свою чергу, поділяється на попередній і наступний контроль. Попередній контроль полягає утому, що відповідний урядовець (цензор) переглядає пресу до її виходу у світ ідозволяє або не дозволяє публікацію. Прямий наступний контроль з використанням засобів судового переслідування застосовується у багатьох сучаснихдержавах;

– опосередкований контроль передбачає застосування економічних важелів щодо ЗМI з метою коригування їхньої політичної лінії.

Відомо три основні напрямки розв'язання проблеми контролю національного інформаційного простору в нових умовах:

1). встановлення контролю над приймальними пристроями через неможливість встановити повний контроль над засобами передачі інформації, наприклад, у разі їхнього знаходження на території іншої держави;

2). використання методів глушіння радіосигналу, створення перешкод для поширення його інформаційної складової; до цієї групи методів належить і такий технічний прийом як зміна діапазону поширення радіосигналів (вітчизняний стандарт УКХ і західний FM не повністю збігаються);

3). ведення контрпропаганди, тобто створення модифікованого інформаційного потоку з метою послаблення, а в ідеалі – повної ліквідації ефекту від пропаганди противника.