Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності

Речово-правові засоби захисту права власності спрямовані безпо­середньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації здійснення правомочностей влас­ника (володіння, користування, розпорядження тощо) стосовно речі, що йому належить.

До них належать:

1) позов власника про витребування майна з чужого незакон­ного володіння (віндикаційний позов);

2) позов власника про усунення перешкод, що заважають нор­мальному здійсненню права власності (негаторний та похідні від нього позови — про визнання незаконним правового акту, який порушує право власності, тошо);

3) позов про визнання права власності. Деякі цивілісти відносять позови про визнання до негаторних або віндикаційних, але більшість вважає, що це самостійні речово-правові позови (В.А. Рясенцев, Ю.К. Толстой). Остання позиція знайшла підтримку і в ЦК, де цьому позову присвячена ст. 392.

88. Захист титульних посесорів (володільців)

Віндикаційний позов. Одним із найдавніших речово-пра­вових засобів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння Цей засіб дістав назву вінди­кація, її застосовують тоді, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ ви­була із його володіння і перебуває незаконному володінні іншої особи.

Віндикаційний позов базується на визнанні права влас­ності абсолютним правом, яке не втрачається з незаконним ви­буттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути нево-лодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і тери­торіальні громади в особі уповноважених ними органів). Вод­ночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебу­вало у законному володінні за відповідною правовою підста­вою ("титулом"). Титульними володільцями вважаються особи, які во­лодіють майном за цивільно-правовими договорами (майно­вого найму, зберігання та ін.), особи, які володіють майном на праві повного господарського відання, оперативного уп­равління або на іншій підставі Відповідачем за віндикаційним позовом є незаконний во­лоділець майна власника, який може і не знати про непра­вомірність свого володіння та утримання такого майна. Предмет віндикаційного позову становить вимога нево-лодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначено­го майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтвер­джують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння. Умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відно­син, але при наявності певних юридичних фактів це не завжди враховується судами у практиці розв'язання відповідних пи­тань. Позов застосовується тільки на праві власності на індивідуально визначену річ.

Негаторний позов — це засіб захисту, що являє собою ви­могу власника (або титульного володільця) усунути перешко­ди у здійсненні його правомочностей користування і розпоря­дження, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. Водночас така вимога являється предметом негаторного позову, а підставою є сам факт наявності обставин, які виник­ли внаслідок певних дій або бездіяльності третьої особи (відповідача), і порушують право власності першої особи (по­зивача), перешкоджаючи їй у здійсненні вище названих право­мочностей. Право на такий захист передбачене ЦКУ згідно якого власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Закон надає власнику право вимагати також відшкодування збитків. Отже, негаторний позов пред'являється у тих випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб пере­шкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджа­тися нею.

Позивачем негаторного позову може бути власник або ти­тульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем — лише особа, яка пере­шкоджає позивачеві у здійсненні його законного права корис­туватися чи розпоряджатися річчю.

Негаторний позов може бути поданий лише щодо індивідуально-визначеного майна, яке є об'єктом права влас­ності як абсолютного права, від порушення якого повинні ут­римуватися усі оточуючі особи, в цьому і полягає речово-пра­вовий характер цього позову. Характерною ознакою негатор­ного позову є протиправне вчинення третьою особою пере­шкод власникові у реалізації ним повноважень розпоряджен­ня або (та) користування належним йому майном.