Державний устрій єдиної централізованої російської держави (Велике князівство Московське).

Отже, нами було вже позначений, що політична лад з кінця XV початку XVI ст. розвивався убік централізації. Главою держави був Великий князь всієї Русі; він почав користуватися титулом государ й проявляти риси самодержця. Титул, легенди про походження верховної владі і навіть сам вид государя підкреслював його на відміну від підданих.

Совещательним органом при Великому князя була Боярська Дума. У першій третини XVI в. склалося чітке розмежування чинів - боярина і окольничого. Дума включала до тями час від 5 до 12 бояр і 12окольничих. Усі вони були нащадками аристократичних пологів. Склад Думи змінювався. До середини XV в. там засідали лише що люди з старих московських боярських прізвищ, і з освітою єдиної держави у складі бояр виявилися князі колись незалежних князівств. [4]

Система наказів незалежності до середини XVI в. ще склалася, але діяли два загальнодержавних відомства: Палац і Скарбниця. Палац, очолюваний дворецькими, відав особистими, т. зв. палацевими землями Великого князя. Згодом функції дворецьких стали ширше: вони розглядали позови про земельної власності, судили населення деяких повітів. Коли приєднувалася нова територія чиликвидировалось удільним князівством Московської землі, то тут для управління цими землями створювали місцеві палаци:новгородний, тверський, нижегородський,дмитровский,угличский тощо.

Скарбниця, яку очолювали скарбники, була головною державним сховищем і обмежувалася фінансовими справами. Тут зберігалися як гроші й коштовності, а й державний архів, та державна печатку. Отже, Скарбниця була державної канцелярією. Це ж відомство керувало зовнішньої політикою. Згодом зКазни виділилися головні органи галузевого управління - накази.

Основну роль який складається апараті управління грали дяки (спочатку переписувачі). Ними діловодство, їхнього впливу хід державної політики було б визначальним. Отже, чи державній апараті не було суворого розмежування функцій, властивого централізованого держави, зберігалися елементи феодальної роздробленості. Особливо яскраво це в місцевому управлінні.

Країна ділилася на повіти (Новгородська земля - п'ятьпятин). Кордони повітіввосходили до кордонів колишніх князівств, тому їх розміри були різноманітні.Уезди ділилися на стани і волості. Влада повіті належала наміснику, в станах і волостях - >волостелям.Наместники іволостели отримували території "в годівля": і покладалися судові мита (">присуд") й певна частина податків (">кормленичий дохід"). Годівля було винагородою не було за виконання адміністративних і судових обов'язків, а й за колишню службу у військах. Адміністративні ж обов'язки виявлялися додатковим до основного - отриманню ">присуда" іполагавшегося по "дохідному списку" змісту. Томукормленники недбало виконували свої обов'язки, і систематичнопередоверяли їх - своєю >тиунам - зазвичай у складі особистих холопів. По статтямсудебников, присвяченим місцевому управлінню, тіун намісника чиволостеля майже відрізнявся від без нього в функцій. У призначеннях при посаді намісників іволостелей був суворого порядку. Сама система намісництва була далекою від централізованого управління. У центральних органів влади було дублюючих органів на місцях.

Отже, у другій половині XV першої третини XVI століть у Росії встановилася самодержавна монархія, у якій Великому князю належала верховна політична нібито влада. Але розгалужений державний апарат ще склався, що обмежувало можливості центральної політичної влади. Всередині найбільшої Московської землі продовжували існувати уділи.

Владні органи та управління у Росії середині XVI століття

Цар

Митрополит (патріарх з 1589 р)

Боярська дума

Церковний собор

Земський собор

Накази

Влада на місцях: міські прикажчики, губні старости, голови