Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Лекція 6 Загальні засади обліку запасів Стр 1 из 7Следующая ⇒ Лекція 6 Загальні засади обліку запасів Мета вивчення Після вивчення лекції 6 студент повинен знати: – порядок визнання товарно-виробничих запасів; – методи оцінки запасів; – рахунки, призначені для обліку товарно-виробничих запасів; – місце інформації про запаси в облікових регістрах і фінансовій звітності; – податкове законодавство щодо обліку запасів. Після вивчення лекції 6 студент повинен вміти: – встановлювати одиницю обліку товарно-виробничих запасів; – визначати фактичну собівартість запасів з використанням існуючих методів оцінки надходження та вибуття запасів; – визначати фактичну собівартість запасів шляхом їх оцінки на дату балансу; – визначати суму транспортно-заготівельних витрат і середній відсоток їх розподілу. У лекції розглядаються наступні питання: 6.1. Економічна сутність товарно-виробничих запасів та їх значення 6.2. Структура П(С)БО 9 та основні терміни 6.3. Визнання та оцінка запасів 6.4. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік запасів 6.5. Характеристика рахунків з обліку запасів 6.6. Відображення даних про запаси в облікових регістрах і розкриття інформації у фінансовій звітності   Економічна сутність товарно-виробничих запасів та їх значення   Економічна сутність запасів Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси. Класифікацію економічних (виробничих) ресурсів наведено на рис. 6.1.   Рис. 6.1. Класифікація економічних ресурсів   Місце товарно-виробничих запасів у складі економічних ресурсів наведено на рис. 6.2. Рис. 6.2. Місце товарних і виробничих запасів у складі економічних ресурсів   В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення. У навчальній літературі часто застосовується поняття "виробничі запаси", замінене поняттям "матеріали". Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, що мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства. Застосування терміну "матеріально-виробничі запаси" пов'язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі. Терміни "товарно-матеріальні активи" і "товарно-матеріальні запаси" не прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів. Певні протиріччя пов'язані і з використанням терміну "предмети праці". Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що підлягають обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна. Термін "товарно-виробничі запаси" найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах. Поряд з цим не можна забувати про існування терміну "запаси", який згідно з П(С)БО 9 "Запаси" об'єднує основні складові оборотних матеріальних активів. Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов'язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном "запаси" розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття запасів є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін "товарно-виробничі запаси" є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, але з прийняттям П(С)БО термін "запаси" увійшов до широкого вжитку.   Класифікація запасів Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 6.1).   Таблиця 6.1. Характеристика основних видів запасів                                       № з/п Класифіка­ційні групи запасів Вид запасів Характеристика           За призна­ченням і причинами утворення Постійні Частина виробничих і товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками Сезонні Запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні   За місцем знаходження Складські Запаси, що знаходяться на складах підприємства У вироб­ництві Запаси, що знаходяться в процесі обробки В дорозі Продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі   За рівнем наявності на підприємстві Нормативні Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства Понаднормові Запаси, що перевищують їх нормативну кількість   За наявністю на початок і кінець звіт­ного періоду Початкові Величина запасів на початок звітного періоду Кінцеві Величина запасів на кінець звітного періоду   Відносно до балансу Балансові Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі Поза­балансові Запаси, що не належать підприємству, і зна­ходяться у нього через певні обставини   За ступенем ліквідності Ліквідні Виробничі та товарні запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів Неліквідні Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів   За походжен­ням Первинні Запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві Вторинні Матеріали та вироби, що після первинного використання можуть застосовуватися вдруге у виробництві (відходи виробництва та споживання продукції)   За обсягом Вільні Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві Обмежені Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві   За сферою використання У сфері виробництва Запаси, що знаходяться у процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)	У сфері обігу	Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція, товари)
У невироб­ничій сфері	Запаси, що не використовуються у виробництві
	За складом і структурою	Запаси виробничі (предмети і засоби праці)	Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП
Запаси неза­вершеного виробництва (предмети праці)	Частина продукції, що не пройшла всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю (ВТК)
Запаси гото­вої продукції (продукти праці)	Продукція, виробництво якої завершене що прийнята ВТК і знаходиться на складі
Запаси товар­ні (продукти праці)	Товари, що знаходяться у сфері обігу, а також продукція, що знаходиться в дорозі

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

– забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

– контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням товарно-виробничих запасів та їх збереженням у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;

– забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

– достовірна оцінка товарно-виробничих запасів;

– розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

– відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами.

 

Визнання та оцінка запасів

Визнання запасів активами

Значну частку в активі балансу промислових підприємств займають запаси, від правильної оцінки та відображення в обліку яких залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

Запаси визнаються активами, якщо:

– існує імовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням (майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);

– їх вартість може бути достовірно визначена.

Таким чином, не всі товарно-виробничі запаси визнаються активами, а отже, можуть обліковуватись у складі запасів і повинні відображатись у складі активів при складанні фінансової звітності. Це можуть бути товарно-виробничі запаси, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства (наприклад, подарунки) тощо. Такі запаси обліковуються як витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

 

Оцінка запасів

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Важливим в оцінці запасів є принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 "Запаси", здійснюється на трьох етапах їх руху:

– при надходженні запасів;

– при вибутті запасів;

– на дату складання балансу.

Розглянемо особливості оцінки на кожному з етапів руху запасів.

 

Оцінка вибуття запасів

Важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, оскільки саме тут виникають проблеми обрання варіанту, з урахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готової продукції, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продукції.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті згідно з п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним з наступних методів (табл. 6.4).

 

Таблиця 6.4. Оцінка запасів при їх вибутті

№ з/п	Метод оцінки запасів	Характеристика методу
	Іденти­фікована собівар­тість	Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасу певного виду, собівартість витраченого запасу та вартість запасів, що залишилися
	Середньо­зважена собівар­тість	Проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів (п. 18 П(С)БО 9)
	ФІФО	Базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство відображені в бухгалтерському обліку, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів (п. 19,20 П(С)БО 9)
	Норма­тивні затрати	Полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися та переглядатися (п. 21 П(С)БО 9)
	Ціни продаж	Базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари

 

Підприємство має право застосовувати одночасно декілька методів оцінки, проте, існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів. Тому допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінам без вагомих підстав. В обліковій політиці поряд з цим визначаються порядок обліку випуску готової продукції, порядок списання вартості при передачі в експлуатацію МШП тощо. Постійне застосування підприємством обраної облікової політики забезпечується завдяки дії принципу послідовності.

Підприємство обирає, метод оцінки вибуття запасів з урахуванням інтересів користувачів звітності. Обрані методи оцінки розкриваються у Примітках до річної фінансової звітності за вимогам П(С)БО 9.

Більш детально зупинимося на згаданих методах оцінки з урахуванням того, що конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості запасів залежить від прийнятої на підприємстві системи обліку запасів.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці продукції застосовується при списанні запасів, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на підприємстві, або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за їх фактичною вартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп'ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте, можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності номенклатури та великої кількості однакових запасів. У результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу.

Метод середньозваженої собівартості застосовується окремо для кожної сукупності відображених в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками. Середньозважена собівартість одиниці, що вибуває, визначається за наступною формулою:

Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається залежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку списання запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).

Для розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходження запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів.

Цей метод можна застосовувати для оцінки взаємозамінних запасів, при списанні яких не потрібно проводити ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно.

За постійної системи обліку запасів при застосуванні методу середньозваженої собівартості вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з вартістю наявних запасів. У результаті цього одержується ні-бито одна партія за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості.

Перевага методу оцінки за середньозваженою собівартістю полягає у тому, що оцінку вартості відпущених запасів та їх залишків можна отримати одразу в момент здійснення операції, що дає об'єктивну інформацію про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів і собівартості готової продукції не є абсолютно об'єктивною.

При періодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується на практиці, при використанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів: усі запаси надійшли та відпущені в один і той же час - у кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів-означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка і буде ціною вибуття запасів у цьому звітному періоді.

Якщо з дати останнього вибуття відбулося зростання цін порівняно з їх середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки.

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною (рис. 6.6).

 

 

Рис. 6.6. Порядок надходження запасів і списання їх вартості за методом ФІФО

 

Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.

При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті. При застосуванні цього методу рух вартості запасів у точності не співпадає з їх рухом у натуральному вираженні, але наближається до нього, причому, чим частіше здійснюється придбання та витрачання запасів, тим точнішим є це наближення.

При періодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім - усе витрачання. При цьому бухгалтер виводить підсумки з оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів у звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.

Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об'єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Оцінка запасів методом ФІФО потребує організації аналітичного обліку не тільки за видами матеріальних активів, але й за партіями постачання, якщо закупівельні ціни на них змінюються.

Метод нормативних затрат використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Запасами, для яких застосовується метод нормативних затрат, є незавершене виробництво та готова продукція.

Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм витрат повинні регулярно перевірятися і переглядатися ціни. На практиці такий метод застосовується рідко через складний механізм включення матеріальних витрат (запасів) до собівартості продукції:

– встановлення норм витрат запасів на кожен вид продукції;

– встановлення згідно з визначеними нормами витрат і цін запасів кошторисних ставок на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до змін норм витрат запасів або цін.

Метод оцінки за цінами продаж застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки, причому в тих випадку, застосування інших методів оцінки вибуття запасів є невиправданим.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів (П(С)БО 9).

Сума торговельної націнки, що припадає на реалізований товар, розраховується з використанням середнього відсотку торгових націнок за формулою:

Для того, щоб зрозуміти різницю між перерахованими методами оцінки, проаналізуємо показники, отримані при застосуванні різних методів оцінки, в системах періодичного та постійного обліку. Вихідні дані наведено у таблиці (дані використовуються для вивчення кожного методу оцінки). Для оцінки вибуття запасів за методом ідентифікованої собівартості передбачається, що запаси не є взаємозамінними, а для всіх інших методів вони подібні та взаємозамінні.

Розглянемо застосування різних видів оцінок вибуття запасів у систем періодичного та постійного обліку запасів.

Приклад 6.4

Залишок запасів на 01.02.20хх р. складає 100 од. за ціною 10 грн. на загальну суму 1000 грн.

У лютому 20хх р. відбулися наступні господарські операції (табл. 6.5).

 

Таблиця 6.5. Журнал реєстрації господарських операцій

 

 

 

№ оп.	Дата і зміст господарської операції	Сума, грн.
	04.04.20хх р. Отримано виробничі запаси від постачальника (200 од.) за ціною 14,4грн./од. Відображено вартість запасів без ПДВ (вартість одиниці запасів 12,0 грн.)
	14.02.20ххр. Витрачено виробничі запаси для потреб виробництва (150 од.) Методи оцінки вибуття: - метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів у системі постійного обліку 50 од. х 10,0 = 500 (грн.) (із залишку) 100 од. х 12,0 = 1200 (грн.) (з партії від 04.02.20хх р.)
	- метод середньозваженої собівартості в системі постійного обліку
- метод ФІФО в системі постійного обліку: 100 од. х 10,0 = 1000 (грн.) (із залишку) 50 од. х 12,0 = (600 грн.) (з партії 04.04.20ххр.)
	10.02.20ххр. Витрачено виробничі запаси, одержані від постачальника (500 од.), вартістю - 14,5 грн. за одиницю
	11.02.20хх р. Витрачено виробничі запаси для потреб виробництва (350 од.). Методи оцінки вибуття: - метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів у системі постійного обліку 50 од. х 12,0 = 600 (грн.) (з партії від 04.02.20хх р.) 300 од. х 14,5 = 4350 (грн.) (з партії від 10.02.20хх р.)
- метод середньозваженої собівартості в системі постійного обліку
- метод ФІФО в системі постійного обліку: 150 од. х 12,0 = 1800 (грн.) (з партії від 04.02.20хх р.) 200 од. х 14,5 = 2900 (грн.) (з партії 10.04.20хх р.)
	22.02.20хх р. Отримано виробничі запаси від постачальника (300 од.), вартістю - 14 грн. за одиницю
	08.02.20хх р. Витрачено виробничі запаси для потреб виробництва (200 од.) Методи оцінки вибуття: - метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів у системі постійного обліку 100 од. х 14,5 = 1450 (грн.) (з партії від 10.02.20хх р.) 100 од. х 14,0 = 1400 (грн.) (з партії від 22.02.20хх р.)
- метод середньозваженої собівартості в системі постійного обліку
- метод ФІФО в системі постійного обліку: 200 од. х 14,5 = 2900 (грн.) (з партії 10.04.20хх р.)

 

Якщо розглядати цей приклад в системі періодичного обліку, коли передбачається, що всі запаси надійшли та витрачені в останній день звітного періоду, отримаємо наступні дані (табл. 6.6).

 

Таблиця 6.6. Застосування різних видів оцінок вибуття запасів в системі періодичного обліку

Дата	Кількість, одиниць	Ціна, грн.	Сума, грн.
Залишок на 01.02.20хх р.		10,00	1000.00
04.02.20хх р.		12,00	2400,00
10.02.20ххр.		14,00	7250,00
22.02.20хх р.		14,00	4200,00
Разом надходження		X	13850,00
Залишок + надходження		X	14850.00

 

Дані про витрачання виробничих запасів наведені в табл. 6.7.

 

Таблиця 6.7. Вихідні дані про витрачання запасів

Дата	Кількість, одиниць
08.02.20хх р.
П.02.20ххр.
25.02.20ххр.
Разом

 

Прослідкуємо порядок застосування кожного методу оцінки вибуття запасів у системі періодичного обліку (табл. 6.8).

 

Таблиця 6.8. Порядок застосування методів оцінки вибуття запасів у системі періодичного обліку

Метод оцінки	Розрахунок витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду
Ідентифі­кованої собівартості	Залишок на 29.02.20хх р. складається з наступних одиниць запасів: 50 од. х 10,0 грн. = 500 грн. (із залишку на 01.02.20хх р.) 50 од. х 12,0 грн. = 600 грн. (з партії від 04.02.20хх р.) 100 од. х 14,5 грн. = 1450 грн. (з партії від 10.02.20хх р.) 200 од. х 14,0 грн. = 2800 грн. (з партії від 22.02.20хх р.) Разом: 500 + 600 + 1450 + 2800 = 5350 (грн.) Витрачання за лютий 20хх р.: 1000 + (2400 + 7250 + 4200) - 5350 = 9500 (грн.)
Середньо­зваженої собівартості	Собівартість виробничих запасів у лютому 20хх р.: Залишок на 29.02.20хх р.: 400 од. х 13,5 грн. = 5400 грн. Витрачання за лютий 20хх р.: 14850 - 5400 = 9450 (грн.)
ФІФО	Залишок на 29.02.20хх р. складається з наступних одиниць запасів: 300 од. х 14,0 грн. = 4200 грн. (з партії від 10.02.20хх р.) 100 од. х 14,5 грн. = 1450 грн. (з партії від 10.02.20хх р.) Разом: 4200 + 1450 = 5650 (грн.) Витрачання за лютий 20хх р.: 14850 -5650 = 9200 грн. або: 100 од. х 10,0 грн. = 1000 грн. (із залишку на 01.02.20хх р.) 200 од. х 12,0 грн. = 2400 грн. (з партії від 04.02.20хх р.) 400 од. х 14,5 грн. = 5800 грн. (з партії від 10.02.20хх р.) Разом: 1000 + 2400 + 5800 = 9200 (грн.)

 

Вплив обраного методу на оцінку витрачених запасів і тих, що залишилися, в системах періодичного та постійного обліку, наступний, грн. (табл. 6.9).

 

Таблиця 6.9. Вплив методів вибуття запасів на оцінку витрачених

 

Показник	Ідентифікована собівартість	Середньозважена собівартість	ФІФО
постійна	періодична	постійна	періодична	постійна	періодична
Вартість витрачених запасів
Вартість залишку запасів

 

Дані оцінки при постійній системі часто відрізняються від оцінки, отриманої при застосуванні періодичної системи. Ця відмінність зумовлюється наявністю різниці у часі проведення оцінки вартості залишків запасів. Від методу оцінки запасів при їх списанні на витрати залежить сума валових витрат у частині запасів, використаних у виробництві. Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення валового прибутку, особливо в умовах інфляції.

Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та в цілому покращити фінансовий стан підприємства.

Облік запасів

 

Глобалізація економічних процесів та інформаційних технологій, розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних принципів обліку та звітності, тобто впровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

У міжнародних стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті. Це полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів з урахуванням міжнародних. Саме тому П(С)БО 9 "Запаси" має ряд спільних моментів з МСФЗ 2 "Запаси", зокрема, щодо сфери застосування цих стандартів; умов визнання запасів і основних понять, пов'язаних з ними; рекомендацій щодо використання методів оцінки запасів і вимог до оцінки різних елементів звітності; розкриття інформації про запаси у різних формах фінансової звітності. Однак поряд з цим можна виділити й наступні відмінні положення (табл. 6.12).

Таблиця 6.12. Порівняння міжнародного та національного стандартів з
обліку запасів

 

Ознака	П(С)БО9 "Запаси"	МСФЗ2 "Запаси"
Оцінка запасів
При надходженні	Собівартість формується з таких витрат: При придбанні у постачальника Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати При виготовленні власними силами Витрати, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 "Витрати" При внесенні до статутного капіталу Справедливої вартості, погодженої із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника При безоплатному отриманні Справедливої вартості При отриманні у результаті обміну на подібні активи Балансової вартості переданих запасів При отриманні в результаті обміну на неподібні активи Справедливої вартості отриманих запасів До собівартості не включаються витрати: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати	Собівартість формується з таких витрат: Витрати на придбання Ціни придбання: мита на ввезення та інших податків; витрат на транспортування, вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. В окремих випадках вони можуть включати й різницю курсів іноземних валют, що виникає при придбанні запасів за валюту Витрати на переробку Витрати, безпосередньо пов'язані з одиницею виробництва; систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат
Інші витрати Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення до теперішнього стану До собівартості не включаються витрати: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж
При витра­чанні	Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість та середньозважена собівартість

1234567Следующая ⇒

Поделиться: