Визнання та оцінка необоротних матеріальних активів

 

Етапи та загальний порядок відображення основних засобів в бухгалтерському обліку наведено на рис. 2.1.

Відповідно до податкового законодавства основними фондами визнаються матеріальні цінності, призначені для використання у господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. Причому вартість таких цінностей повинна перевищувати 1000 грн.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., призначених для використання в господарській діяльності платника податків, включаються до складу валових витрат.

Рис. 2.1. Загальна схема обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

Згідно з положеннями податкового законодавства основні фонди поділяються на чотири групи (табл. 2.1).

 

Група ОФ	Склад групи
Група 1	Будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі
Група 2	Автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього
Група 3	Будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4
Група 4	Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)

 

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Основні розділи даного положення наведено на рис. 2.2.

 

Визнання основних засобів

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо:

– існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу;

– його оцінка може бути достовірно визначена.

Відповідно до податкового законодавства основними фондами можуть бути матеріальні цінності, що відповідають таким вимогам:

– об'єкт призначається для використання в господарській діяльності платника податків;

– вартість об'єкта перевищує 1000 грн.;

– об'єкт планується використовувати понад 365 днів з дати введення в експлуатацію.

 

Оцінка основних засобів

Оцінка необоротних матеріальних активів здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 7, яким передбачені наступні види оцінки основних засобів.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Перелік витрат, які включаються та не включаються до первісної вартості необоротних матеріальних активів, наведено на рис. 2.3.

Рис. 2.2. Структура П(С)БО 7 "Основні засоби"

 

Суми, які сплачуються постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків)	Витрати зі страхування ризиків доставки
Витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження	Суми непрямих податків, пов'язані з придбанням (створенням) (якщо вони не відшкодовуються підприємству)
Суми ввізного мита	Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що сплачуються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт
Інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням необоротних матеріальних активів до стану, в якому вони придатні для використання відповідно до запланованої мети
Витрати, які включаються до первісної вартості необоротних матеріальних активів
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом (відповідно до облікової політики підприємств)
Первісна вартість необоротних матеріальних активів

 

Рис. 2.3. Витрати, які формують первісну вартість необоротних матеріальних активів

 

Основні засоби протягом всього строку їх експлуатації на підприємстві обліковуються за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Відповідно до податкового законодавства основні фонди обліковуються за балансовою вартістю, яка визначається за формулою:

Б (а) = Б(а - 1) + П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1), де

Б (а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта групи основних фондів 1) на початок розрахункового кварталу;

Б (а - 1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта групи основних фондів 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П (а - 1) - сума витрат, понесених на придбання, проведення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, який передував розрахунковому;

В (а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А (а - 1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

При формуванні балансової вартості основних фондів слід враховувати два істотних моменти: які витрати до неї включаються та в якому періоді її слід збільшувати з метою нарахування податкової амортизації.