Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Північна Буковина у складі Угорщини, Молдавського князівства та Османської імперії
уковина — назва земель, розташованих між середньою течією Дністра і Головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Прута і Серета. Нині північна Буковина входить до складу України (Чернівецька область), а південна — до Румунії (область Сучава та Ботошани). Свою назву, яка вперше зустрічається в 1392 р., Буковина отримала від великих букових лісів, які густо вкривали її в минулому. Впродовж Х-ХІ ст. Буковина перебувала у складі Київської Русі, в ХІІ — першій половині ХІУ — Галицько-Волинської Русі. В цей час центрами земель були міста Василів, Городок, Сучава, Онут та ін. Під
час монгольської навали влада правителів Галицько-Волинського князівства послаблюється і зростає протикнязівський рух, цілі громади покидали княжі оселі і переходили до татарських. Цей рух охопив Болохівську землю (територію у верхів'ях Південного Бугу і ба Протягом першої половини XIV ст. у північній частині Буковини формується Шипинська земля, яка визнала зверхність ординських ханів. її центром було поселення Шипинці, а визначними осередками — Xотин, Цецин і Xмелів. У 1345 р. угорське військо розгромило ординців і вигнало їх з правобережжя Дністра. Буковина перейшла під владу Угорщини, король якої Людовік (Лайош) призначив сюди намісником воєводу Дра- гоша, який сприяв переселенню на Буковину волохів із Семиграддя (Трансільванії) та Мармарощини, які осіли в південній Буковині і поклали початок заснуванню молдавського воєводства.
У 1359 р. після утворення незалежного Молдавського князівства до його складу ввійшла Шипинська земля. її територія тоді в основному збігалася з територією сучасної Чернівецької області. На заході вона межувала з підвладними Польщі українськими землями по р. Коло- чин, на півночі простягалася до Дністра, на півдні — до р. Серет, на сході — до р. Каю- тин. У складі Молдови Шипинська земля зберігала автономію. Так у грамоті 1433 р. польського кроля Владислава III, якою він підтверджував право свого васала-господаря «землю волоську всю тримати», про Шипинську землю сказано: «...городи Це- цунь, с Хмелов, со тьіми волостми и сели, которими к ним прислушают... лежат межи нашейруською и волоською землями». Отже, Шипинська земля не була частиною Волоської землі (Молдова). Шипинська земля зберегла автономію майже на ціле століття. По мірі того, як адміністративні посади на цій землі переходили до молдавських бояр, автономія її все більше урізалась. До середини XV ст. Шипинська земля як автономна адміністративна одиниця була ліквідована, і ця назва зникає зі сторінок письмових джерел. Утворені на її теренах Черні
Впродовж 1387-1497 рр. Молдавія визнавала зверхність Польщі. Але у 1490-1492 рр. землі Галичини були охоплені повстанням під проводом Дмитра Мухи. I. Крип'якевич так пише про це повстання: «Муха був зроду православний українець, простий хлоп, мабуть із Молдавії (Буковини), але чоловік до зброї і до бою завзятий. Він зібрав на молдавській границі велику ватагу селян — число її на 9.000 людей, — напав на Сня- тинщину і на дальші околиці аж по Галич і Рогатин, грабував що можна було, а здобич вивозив у Молдавію. Поляки підозрювали, що він у змові з молдавським воєводою. Польський король скликав проти нього шляхетське військо. Муху розбито над Дністром, і він утік сам ледве живий. Згодом було схоплено його (у 1492р.) зрадою: видала якась жінка, яку любив. Поляки заарештували його, відвезли до Кракова, і Муха помер у в'язниці. Через рік, знову з'явився тут якийсь Андрій Баруль з Молдавії (за деякими даними, під цим ім'ям виступав Муха, — авт.), котрий звав себе спадкоємцем Русі, яку Казимир силою підкорив собі; його також зловили поляки». У 80-х-90-х роках ХУ ст. Молдавське князівство стає союзником Москви. Основою союзу були спільні інтереси боротьби проти агресії Історична довідка МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. З 20-х рр. XVI ст. султани починають затверджувати на престолі господарів Молдавії, які були зобов'язані надсилати до Стамбулу своїх синів чи рідних як заручників. У другій половині XVI ст. право затвердження чергового імператора перетворюється в систему їхнього прямого призначення султаном. Щоб зайняти господарський престол, претендентові необхідно було сплатити гроші до скарбниці султана. Також щорічно він мав сплачувати данину — "харадж", яка у 1524р. становила 14 тис. дукатів. Окрім щорічного хараджу, Молдавія мала відправляти до Туреччини ще і надзвичайну грошову данину. Однією з найбільших повинностей молдавських господарів були офіційні і неофіційні подарунки ("пешкеш"), які в грошовому чи натуральному вигляді підносились султану й багатьом турецьким урядовцям.
У XVII ст. васальні права молдавських господарів значно обмежуються, а обов 'язки до турецького султана збільшуються. з боку Польщі, Литви і Туреччини. Крім того, союз був скріплений династичним шлюбом у 1483 р.!ван III одружив свого сина!вана з донькою Стефана Великого Оленою. У 1498 р. в часи війни з Польщею Молдавія приєднала до себе галицьке Покуття (від слова «кут», територію між Дністром, Черемошем і Карпатами). У Х!У-ХУ ст. Буковина відігравала важливу політичну та економічну роль у житті Молдавського князівства, яке охоплювало землі між Дністром, Карпатами та Чорним морем. Розвиваються торгівля і ремесла. В документах ХУ ст. зазначається, що в містах продавалися риба, капуста, яблука, віск, глечики, дерев'яний посуд, сукно, полотно, залізо, хутра, худоба, шкіри, сільськогосподарські знаряддя праці. Основна торгівля велася на ярмарках (у Хотині був найбільший). Через Північну Буковину проходив міжнародний торговий шлях від Чорного моря на Львів, Краків, Західну Європу. Звідси, як писав очевидець, «вивозиться багато биків, м'ясом яких значною мірою харчується не лише населення Угорщини і Русі, а й поляки, німці, навіть Італія, головним чином місто Венеція». У Чернівцях і Хотині перебували митниці для збирання мита. З другої половини XV ст. Молдавія вела жорстку боротьбу проти турецької агресії, очолювану князем Стефаном Великим (1457-1504 рр.). У 1484 р. турецький султан Баязид II напав на князівство і захопив два важливі чорноморські порти — Килію і Акерман. Ця втрата змусила Стефана Великого звернутися за допомогою до Польщі і стати васалом Казимира IV. У 1514 р. князь Богдан III Одноокий (1504-1517 рр.) під час боротьби з Польщею та Угорщиною звернувся за допомогою до Туреччини і визнав султана Селіма за свого зверхника. Молдавія потрапила у васальну залежність від Османської імперії і зобов'язувалась платити щорічну данину султанові. Наприкінці XVI ст. її було перетворено на звичайну провінцію Туреччини (у складі якої вона знаходилась до 1774 р.). Тоді ж розпочалась активна румунізація молдавських земель, яка особливо посилилась після перенесення столиці у 1564 р. з Сучави (Буковина) до Яс.
У той же час до кінця XVI ст. у культурній галузі вплив місцевого населення ще переважав. Так, з 52 книг, виданих протягом 15081582 рр., 35 були написані старослов'янською мовою, а кирилиця використовувалася до середини XVIII ст. Румунізація («романізація») мови й культури була далеко неповною, і український елемент переважав у молдавано-галицькому прикордонні, на так званому хотино- чернівецькому виступі.
Час перебування Північної Буковини у складі Молдавського князівства можна поділити на два етапи: Перший — 1359-1514 рр. Вплив місцевого населення («русинів») на життя молдавського суспільства був значним. Офіційною мовою в державних установах і церкві була старослов'янська зі значним впливом місцевої (української) мови, якою говорили і писали молдавські бояри і духовенство, складали історичні хроніки (ХУ ст. датована хроніка, написана в Путні; в ХУІ ст. хроніки писали ченці Макарій, Еф- тимій і Азарій). У цей час волохи, які прийшли із Семиграддя, і місцеві жителі визнавали православну віру, коли, між іншим, їхні сусіди — поляки і угорці — були католиками. У 70-х роках ХІУ ст. молдавський воєвода (подільський князь) Юрій Коріатович заснував православну митрополію. Значні території Молдавського князівства складали українські землі — північна Галичина та галицьке Покуття. До середини ХУ ст. Шипинська земля мала автономію. Другий — 1514-1774 рр. Після визнання васальної залежності від Османської Порти, молдавські господарі перетворилися на турецьких ставлеників, ретельних виконавців волі свого повелителя — султана. Буковина стала ареною боротьби між Туреччиною, Польщею та Угорщиною. Наприкінці турецької зверхності населення Буковини зубожіло, багато людей покидало колись приваблюючу країну. У 1564 р., коли столицю було перенесено із Сучави до Яс, поступово підупадає вага Буковини в суспільному житті Молдавської держави. За Василя Лупула (1634-1653 рр.) офіційною мовою стає румунська. З другої половини ХУІ ст. розпочалась активна румунізація буковинських земель. У той же час не припиняються релігійно-культурні зв'язки між Україною і Молдавією. Особливо цьому сприяв київський митрополит Петро Могила. Протягом XVI — XVII ст. загони запорозьких козаків вели військові дії на території Молдавії проти турецько-татарських нападників. Походи сюди очолювали: Дмитро Вишневецький, Іван Сверчевсь- кий, Северин Наливайко, Іван Підкова, Григорій Лобода та ін.
|
|||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 589; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.211.117.101 (0.066 с.) |