![]() ТОП 10:
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
НЕ ВВОДИТИ», ПОЧАТОК ТЕНДЕНЦІЇ ЦЕНТРАЛІЗМУ
Велике князівство Литовське склалося як федерація окремих земель і князівств. Ступінь їх залежності від центральної влади була різною, але забезпечувала місцевому боярству, а іноді й представникам старих княжих династій, значну внутрішню автономію і, як правило, недоторканність соціально-економічних і політичних інституцій, створених у попередній період. Але за Ольгерда продовжується витіснення з престолів Русі нащадків минулих династій (у тому числі і далеких родичів великих литовських князів). Під час правління Ольгерда в більшості підвладних йому східнослов'янських князівств сидять православні Гедиміновичі. Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське князівство, Переяславщину і чотири уділи на Поділлі Ольгерд роздав своїм синам і племінникам. Представники старих княжих династій отримали уділи на місцях. Удільні князі перебували у васальній залежності від великого князя литовського і зобов'язувалися «служити вірно», виплачувати щорічно данину і в разі потреби виставляти своє військо. Разом з тим вони складали великокнязівську раду і брали участь у вирішенні дер Протягом 70-х років особливо швидко відновлювалося життя у Київському князівстві, чому сприяла діяльність князя Володимира Ольгердови- ча. Розширювались територіальні межі князівства. За короткий час воно приєднало до себе Переяславщину, частину Чернігово-Сіверщини й про- стяглося від Південного Бугу, Тетерева і Случі на заході до притоки Сіверського Дінця річки Тихої Сосни на сході. Діючи в інтересах місцевої знаті, Володимир не поспішав виконувати розпорядження великого литовського князя, а то й протидіяв йому. Князь організував карбування власної монети і почав титулуватися як самостійний володар — «з Божої ласки князь Київський». Бурхливо розвивалася Подільська земля, до складу якої ввійшло Пониззя Південного Бугу і Дністра. Розбудовувались такі міста, як Кам'янець, Смотрич, Бакота, Червоноград, Скала, Брацлав, Мед- жибіж, Вінниця та ін. Ці успіхи стали можливими лише за активної підтримки місцевого населення. Як свідчить літопис, «князіувійшли в приязнь з отаманами, почали боронити Подільську землю, а баскакам дань давати перестали». Першим великим удільним князем Подільської землі був Юрій Коріатович, протягом 1388-1390 рр. його брат Федір Коріатович уже правив князівством самостійно, фактично незалежно від великого литовського князя. На Волині князь Любарт Гедимінович вживав заходів для її оборони від зазіхань Польщі, сприяв розвиткові господарства і торгівлі, будував міста, замки, церкви. Таку ж політику проводив його син Федір.
Збереження князівств, яке дозволяло знайти місце в політичній структурі держави для численних представників династій Гедиміно- вичів, не зачіпало інтереси місцевих феодалів і гарантувало їм недоторканність «старовини». Угода, яку укладали з найвпливовішою частиною населення, визначала відносини з верховною владою протягом кількох століть. У XV і на початку XVI ст. ці відносини князі Різка перевага слов'янського населення у складі Великого князівства Литовського сильно вплинула на соціально-економічний, політичний, культурний розвиток самого литовського народу. Литовці прийняли християнство грецького обряду, шанували давньоруські закони — «Руську правду», мову. Литовські князі спершу декларували збереження в незмінному вигляді місцевих владних структур та звичаїв, керівної ролі нелитовської аристократії. Удільні князі мали всю повноту влади на місцях, але на найвищих щаблях державних структур перебували майже виключно представники литовської еліти. Зате слов'янські елементи переважали в економічній та культурній сферах. Отже, Велике князівство Литовське було економічно, політично, культурно й етнічно неоднорідним державним утворенням. Східнослов'янські землі, які перебували в його складі, з вищим рівнем економічно-соціальних відносин і культури складали близько 90% державної території. Приблизно таке ж співвідношення існувало і між населенням. Особливості структури литовської держави знайшли відображення у титулах великих князів литовських. Так, ще в I половині XIV ст. Гедимін іменував себе «князем литвинів і руських» або ж «литвинів і багатьох руських». Його нащадки також підкреслювали свої верховні права на землі Русі, називаючи себе князями «литовським і руськими». Добу князя Ольгерда характеризує вірш 1588 р.: «Полска квитнет лациною Литва квитнетрусчизною: |
|||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.26.176.182 (0.004 с.) |