Необхідність та основні етапи процесу ризик-менеджменту в авіакомпаніях

Науковий керівник: к.пед.н., доцент Коваленко Н.О.

 

В сучасному світі авіаційна галузь є однією з найбільш високотехнологічних, і, водночас, найбільш ризикогенних, бо збитки внаслідок катастроф в ній можуть досягати величезних сум. Яскравим прикладом є теракти 11 вересня 2001 року, які призвели до збитків, що оцінюються у десятки мільярдів доларів США. Звичайно, що компанія, яка функціонує на ринку авіаперевезень і має справу з великими за розмірами ризиками, має передбачити можливі негативні наслідки своєї діяльності, заздалегідь спланувати свої дії при їх настанні і запобігти збитків, замість того, щоб чекати на них, а потім витрачати кошти на їх покриття. Це особливо стосується експлуатації повітряних суден, де негативна дія певних ризиків може призвести не тільки до збитків, які вимагатимуть значного виведення коштів з обігу, але й до банкрутства авіакомпанії взагалі, коли вона не зможе покрити не тільки свої збитки, а й відшкодувати збитки, що були завдані іншим особам внаслідок катастрофи.

Для запобігання таких обставин застосовується процес ризик-менеджменту, що передбачає систематичне застосування управлінських методів з метою аналізу, оцінки і контролю ризику.

Цілями впровадження ризик-менеджменту в компанії є поширення культури протидії ризикам всередині компанії, зростання кваліфікації персоналу, підвищення безпеки діяльності і, в підсумку, зростання репутації компанії і розширення її діяльності.

Створення корпоративної системи ризик-менеджменту передбачає виконання наступних дій:

- створення планів програми ризик-менеджменту;

- визначення групи відповідальних осіб;

- збір статистичної інформації для внутрішнього аналізу;

- створення всередині компанії "відкритої" атмосфери для заохочення всього персоналу брати участь в програмі ризик-менеджменту (рапортування про інциденти, інформування про можливість дії ризиків в різних відділах компанії тощо);

- проведення тренувань і конференцій всередині компанії;

- участь у зовнішніх заходах з питань ризик-менеджменту.

Як правило, в руках команди ризик-менеджменту (спеціального відділу) авіакомпанії зосереджуються наступні функції:

- збір інформації з усіх підрозділів компанії з метою ідентифікації і аналізу ризиків, з якими зіштовхується компанія;

- визначення оптимальної структури витрат для контролю над ризиками;

- планування діяльності при виникненні негативної дії ризику;

- визначення структури витрат на фінансування ризиків (передавання або утримання).

З трьох етапів ризик-менеджменту (аналіз, оцінка і контроль) етап аналізу потребує більш значних зусиль, бо дуже часто проблема ідентифікації ризику є найскладнішою. З метою виконання цього завдання можна умовно виділити наступні види ризиків (як за об'єктом дії ризику, так і за причинами виникнення), з якими зіштовхується авіакомпанія у своїй діяльності:

- ризики, що пов'язані з майном авіакомпанії, у першу чергу з повітряним судном;

- ризики настання відповідальності авіакомпанії перед третіми особами;

- фінансові (ризики виконання фінансових зобов'язань, кредитні, ризики інвестицій тощо);

- ризики інформаційних технологій (система бронювання квитків, внутрішня інформаційна мережа);

- ризики, що впливають на персонал авіакомпанії і ті, що походять з його діяльності (особливо це стосується помилок топ-менеджерів);

- ризики з боку третіх осіб (терористичні акти тощо);

- природні ризики;

- ризики з боку конкурентів;

- непередбачувані обставини (форс-мажор).

Після виявлення ризиків і сфери їх походження ризик-менеджер компанії повинен проаналізувати їх можливі наслідки. Перш за все, методами якісного аналізу визначаються можливі шляхи впливу окремих ризиків і їх кумуляція. Так, наприклад, одна авіакатастрофа може призвести до втрати самого повітряного судна (майно компанії), загибелі екіпажу, а також загибелі пасажирів і знищення майна третіх осіб на землі (настання відповідальності авіакомпанії).

Для того, щоб розрахувати можливі збитки внаслідок дії окремих ризиків, застосовуються методи кількісної оцінки, що передбачає проведення актуарних розрахунків.

При аналізі і оцінці ризиків авіакомпанії ризик-менеджер повинен звертати увагу на багато факторів. Причому важливу роль (особливо у великих авіакомпаніях) можуть відігравати ризики, що не пов'язані безпосередньо з експлуатацією повітряного судна, але випливають з діяльності компанії.

Для великих компаній в усьому світі (Luftganza, Аерофлот, Міжнародні Авіалінії України, Air China ті інші) розробляються індивідуальні програми ризик-менеджменту, які передбачають глибоку оцінку усієї діяльності компанії з метою знаходження "слабких місць" і подальшого управління ризиками.

Наслідками проведення аналізу ризиків є визначення можливостей їх контролю, який передбачає уникнення, зменшення, обмеження і поділ ризиків. Ризик-менеджмент компанії визначає оптимальне з економічної точки зору поєднання цих способів контролю, але це не означає, що вони дають змогу позбутись ризиків взагалі. На останньому етапі визначаються ризики, яких компанія в своїй діяльності уникнути не може, але вона може покривати збитки внаслідок їх дії самостійно або передати такі ризики страховій компанії.

Необхідно зазначити, що процес управління авіаційними ризиками передбачає їх передачу (порівняно з утриманням, як протилежним елементом фінансування ризику) шляхом страхування, яке в цьому випадку поєднує в собі майнове страхування і страхування різноманітних видів відповідальності, страхування від нещасних випадків членів екіпажу, пасажирів і страхування фінансових ризиків. Це зумовлюється, у першу чергу, розміром страхових сум авіаційних ризиків (десятки, сотні мільйонів доларів США). Звичайно, для покриття можливих збитків в таких обсягах не вистачить не тільки коштів самої авіакомпанії, а й можливостей окремих національних страхових ринків переважної більшості країн світу. Для страхової компанії можливість покриття таких ризиків завжди передбачає наявність договорів перестрахування з міжнародними перестраховиками або брокерами.

Розробка і впровадження програм ризик-менеджменту в авіакомпаніях – це необхідна умова їх фінансової стійкості. При цьому актуальним питанням є взаємодія авіакомпаній при розробці таких програм зі страховим ринком для передання йому частини ризиків, що потребує тісної взаємодії і партнерства з обох сторін.