ТЕМА 3: Особливості виконання окремих процесуальних дій в порядку міжнародного співробітництва в ході кримінального провадження

ТЕМА 3: Особливості виконання окремих процесуальних дій в порядку міжнародного співробітництва в ході кримінального провадження

ПЛАН.

1. Сприяння в отриманні показань осіб у кримінальному провадженні:

1.1. Процедурні особливості та гарантії учасникам при проведенні допиту в порядку надання міжнародної правової допомоги.

1.2. Тимчасова передача особи, що перебуває під вартою для участі у проведенні досудового розслідування чи судового розгляду.

1.3. Особливості проведення допиту осіб в режимі відеоконференції у порядку надання міжнародної правової допомоги.

2. Вручення документів: види документів, які підлягають врученню, умови та порядок їх вручення.

3. Особливості проведення обшуків, оглядів, вилучень предметів і документів. Розшук та арешт майна.

4. Проведення негласних (розшукових) слідчих дій в ході міжнародного співробітництва.

5. Надання інформації, передача предметів і документів для цілей кримінального провадження.

6. Спільні (міжнародні) слідчі групи: порядок їх створення, реалізація повноважень членом слідчої групи.

Нормативно –правові акти:

1. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року і Додатковий протокол до неї 1978 року. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року і Протокол до неї 1997 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000.
3. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності Прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_789
4. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 08.11.1990 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_029
5. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах від 13.10.2003 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/408_012
6. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах від 11.05.2004 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/364_026
7. Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах від 04.11.2003 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/591_007
8. Договір між Україною та Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільних та кримінальних справах від 27.03.2003 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/192_021
9. Договір між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах від 23.09.1996 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/124_003
10. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах (1993).
11. Конституція України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – 51с.
12. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К.: «Центр учбової літератури», 2015. -256с. (глава 42)
13. Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 (ст. 92-94)
14. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів. Затверджено спільним наказом від 9 січня 1997 року № 3\1\2\5\2\2.
15. Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Генеральною прокуратурою Угорської Республіки від 16.12.2009 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/348_077
16. Наказ Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва» №223 від 18.09.2015 року

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Які способи сприяння в одержанні показань в кримінальних провадженнях застосовуються у міжнародній практиці?

2. Які обов’язкові реквізити міжнародного доручення про проведення допиту особи?

3. Що слід розуміти під “імунітетом”? В чому особливість свідоцького імунітету при проведенні процесуальної дії згідно з міжнародним дорученням.

4. Які процесуальні гарантії передбачені міжнародними договорами щодо осіб, які прибувають з-за кордону для участі у проведенні процесуальної дії? Яких суб’єктів кримінального процесу вони стосуються?

5. Як забезпечується явка особи для участі у процесуальних діях на території запитуючої держави?

6. Що є правовою основою передачі іноземній державі особи, яка в Україні утримується під вартою?

7. Який правовий статус осіб, які, перебуваючи під вартою, передані органам запитуючої держави?

8. Який процесуальний порядок розгляду міжнародного клопотання про передачу особи, яка знаходиться під вартою?

9. З яких підстав запитувана держава відмовляє у передачі особи, яка перебуває під вартою?

11. Як регулюється в Україні питання тримання під вартою особи, яка передана іноземним органом?

12. В яких міжнародних договорах України передбачається використання відео конференції при виконанні процесуальних дій?

13. Якими є підстави для проведення процесуальних дій в порядку міжнародної правової допомоги в режимі відеоконференції?

14. Хто проводить процесуальну дію в режимі відеоконференції за міжнародним запитом? Які його повноваження при цьому?

15. В чому особливість фіксації порядку і результатів процесуальної дії, що провадиться в режимі відеоконференції згідно міжнародного запиту?

16. Що виступає правовою підставою для проведення обшуку за дорученням іноземного органу? Як це регулюється у інших країнах?

17. Як необхідно поступити, якщо в ході обшуку будуть виявлені предмети, документи, які не вказані у рішенні про його проведення, але мають значення для кримінального провадження?

18. Який порядок передачі предметів, виявлених під час проведення обшуку?

19.Які процесуальні дії можуть вчинятись в порядку міжнародної правової допомоги з метою виявлення та арешту майна, коштів та цінностей?

20. Дотримання яких умов вимагається для здійснення в Україні на підставі міжнародного запиту конфіскації майна?

21. Яка інформація може бути надана іноземним органам на їх клопотання, її види?

22. Які особливості змісту міжнародного клопотання про надання інформації?

23. Вчинення яких негласних слідчих дій передбачено Другим додатковим протоколом до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу?

24.Який порядок проведення міжнародної (транскордонної) контрольованої поставки?

25. В якому порядку здійснюється відслідковування й зняття інформації у телекомунікаційних мережах за кордоном?

26. Ким може бути створена міжнародна слідча група? Яким документом це вирішується?

27. Які повноваження учасника міжнародної слідчої групи на території іншої держави-учасниці цієї групи?

28. Хто може очолювати міжнародну слідчу групу? Як призначається старший слідчої групи?

 

 

Завдання і задачі.

 

1. 17 травня до слідчого відділу поліції Шевченківського району від прокуратури області надійшов лист про забезпечення виконання до 10 травня міжнародного клопотання про проведення на допиту свідка. До листа додавалось: оригінал клопотання прокуратури м.Лепціг про проведення в рамках досудового розслідування кримінального провадження допиту свідка Гарковенка І.В. на німецькій і українській мовах; 4 додатки до клопотання, викладені німецькою мовою.

Прибувши за викликом слідчого для участі у проведенні допиту Гарковенко І.В., звернувся до слідчого з клопотанням про проведення його допиту у присутності адвоката Мигаля, мотивуючи це тим, що обвинувачений є його двоюрідним братом і він не хоче йому чим-небудь зашкодити. Слідчий роз’яснив Гарковенку, що допит проводиться у зв’язку з провадженням, яке здійснюється на території Німеччини, і на підставі відповідного клопотання. При цьому зазначив, що у відповідності до ст. 66 КПК України свідок може користуватись під час допиту правовою допомогою адвоката, але чи це допускається за німецьким законодавством йому не відомо, оскільки додатки до клопотання не перекладені українською мовою. Присутність адвоката, як вказав слідчий, не звільняє свідка від обов’язку надати повні і правдиві показання про обставини події правопорушення, а за відмову від надання показань чи відповідей на запитання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що Гарковенко наполягав на участі адвоката під час допиту, слідчий прийняв рішення про проведення допиту через два тижні. Крім того, звернувся з клопотанням до прокурора про надання роз’яснень щодо порядку проведення допиту в цій ситуації та продовження строку на виконання міжнародного доручення.

І заняття

1. Видача осіб (екстрадиція) як інститут співробітництва між державами у кримінальних справах: поняття і види, співвідношення з суміжними інститутами.

2. Загальні положення міжнародного співробітництва щодо видачі осіб.

3. Провадження щодо запитування видачі особи в Україну: умови та підстави.

4. Клопотання про видачу особи: зміст, порядок його підготовки та направлення.

5. Особливості транзиту та фактичної передачі виданої особи.

ІІ заняття

6. Провадження щодо розгляду запиту про видачу особи уповноваженим органом України. Підстави для відмови у видачі особи.

7. Права особи, щодо якої вирішується питання про видачу, та гарантії захисту її прав і свобод за міжнародними договорами і законодавством України.

8. Особливості застосування запобіжних заходів для забезпечення провадження щодо видачі особи іноземній державі.

9. Рішення про видачу особи: порядок його прийняття та оскарження.

 

Законодавство.

1. 4. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р., Додатковий протокол 1975 р. та другий додатковий протокол 1978 р. до Конвенції // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – №23. – Ст. 129.

2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 2824

3. Закон України від 16 січня 1998 року № 43/98-ВР “Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” // Відомості Верховної Ради, - 1998.- № 23 - ст.129 (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1299-XIV (1299-14) від 15.12.99, ВВР 2000, №1, ст.4).

4. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Держмитслужби України, ДПА України від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2 – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0054-97

5. Наказ Генерального прокурора України від 22.11.2014 №8гн «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародно-правового співробітництва» – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/gl.html?_m=publications&_t=rec&id=94102

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України N 16 від 08.10.2004 «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їх екстрадицією» – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-04

 

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ:

1) Аль-Шбуль М.И.С. Новейшие тенденции развития международного права экстрадиции. Автореф. дис... канд. юрид. наук – К., 2000.

2) Бастрыкин А.И. Взаимодействие советского уголовно-процесуального и международного права. – Л., 1986.

3) Богачева Е. Экстрадиция // Законность. – 2000. - №5. – С.24-25

4) Валеев Р.М. Выдача преступников в современном международном праве (Некоторые вопросы теории и практики. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1976

5) Виноградова О.І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект). Автореферат дисертації к.ю.н. – Х., 2000.

6) Виноградова О.І. Видача (екстрадиція) осіб, які вчинили злочини. // Адвокат. – 1999. - №1. – С.13-14

7) Волженкина В.М. Нормы международного права в российском уголовном процессе. – СПб., 2001.

8) Гавриш Т. Теорія і практика міжнародної правової допомоги в кримінальних справах (проблеми сучасного співробітництва України). – Х.: Право, 2006 (стор.122-159)

9) Галенская Л.Н. Выдача преступников в доктрине и практике Канады. // Правоведение. – 1983. – №6. – С.91-94

10) Дьоміна Н. Тероризм і проблема екстрадиції. // Право України. – 2000. – №9. – С.98-100

11) Кравчук С. Застосування законодавства, що регулює питання екстрадиції. // Право України. – 1998. – №8. – С. 64-66

12) Лихова С., Свистуленко М. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції // Право України. – 2001. – №1. – С. 120-124

13) Лукашук И.И., Наумов А.В. Выдача обвиняемых и осужденных в международном уголовном праве: Учебно-практическое пособие. – М.: Российский Юридический Издательский Дом, 1998

14) Марышева Н.И. Правовая помощь по уголовным делам (международный аспект) // Материалы по иностранному законодательству и международному частому праву. – М.: ВНИИ совецкого государственного строительства и законодательства, 1989, труды 44. – С.135-181

15) Панов В.П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями. – М.: Юрист, 1993.

16) Табалдиева В.Ш. Международное сотрудничество в сфере уголовного судопроизводства: Учеб. пособие. – М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЕК», 2004.

17) Шорстка Т. Видати договірній стороні. Реалізація міжнародних договорів у кримінальному судочинстві // Урядовий кур’єр, №7 від 15 січня 2004 року

18) Березняк В.С., Тертишник В.М. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України: Монографія. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; «Ліра ЛТД», 2010. – 188 с.

19) Гавриш Т.С. Теорія та практика міжнародної правової допомоги в кримінальних справах (проблеми сучасного співробітництва України). Монографія. — Х.: Право, 2006. — 192 с.

20) Дроздов, О. Екстрадиція в кримінальному судочинстві України: проблеми теорії і практики / О. Дроздов // Вісн. прокуратури. – 2010. – №11. – С. 49-60.

21) Когутич І. І. Міжнародно-правова допомога та співробітництво у кримінальних справах: Посіб. / І. І. Когутич. - Л.: Тріада плюс, 2005. - 548 c.

22) Максимів Л. В. Перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиційна перевірка): деякі проблемні аспекти / Л. В. Максимів // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. серія юридична. - 2013. - Вип. 4. - С. 367-376. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nvlduvs_2013_4_41.pdf

23) Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження: наук.-практ. посіб. / [Є.М. Блажівський, І.М. Козьяков, О.М. Толочко, С.С. Мірошниченко, О.В. Приходько, О.В. Бедро, В.В. Мухін, О.В. Сапін, А.П. Слободзян, А.О. Штанько]; за заг. ред. Л.О. Фролової. – К.: Алерта, 2013. – 348 с.

24) Мудрак Д. Поняття видачі правопо­рушників та передачі засуджених осіб у між­народному праві / Д. Мудрак // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 8. – С. 98–105

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

І заняття

1. Який зміст вкладається у поняття «видачі осіб (екстрадиції)»?

2. З якою метою здійснюється видача осіб?

3. З наявністю яких умов пов’язана можливість направлення запиту про видачу особи?

4. Які підходи до визначення екстрадиційного злочину закріплені у КПК України і у міжнародних договорах?

5. Які види видачі особи виділяються у законодавстві та науці?

6. З яких підстав та на який строк здійснюється тимчасова видача особи?

7. Як обчислюється строк тимчасової видачі? Чи можливе його продовження?

8. Що таке “спрощена видача” і чи застосовується вона в практиці України?

9. Яким застереженнями може бути обумовлена видача особи?

10. Розмежуйте поняття “екстрадиція”, “депортація”, “передача осіб, які знаходяться під вартою, у порядку надання правової допомоги”.

11. В чому суть принципу “спеціалізації”? Які гарантії його дотримання передбачені у законодавстві?

12. Як відображена ідея про «право притулку» у провадженні про екстрадицію?

13. Які повноваження центрального органу України у провадженні про видачу осіб?

14. В чому відмінності між «клопотанням» і «запитом» про видачу особи?

15. Які реквізити і додатки клопотання про видачу особи?

16. Якою є фактична підстава підготовки клопотання про видачу особи?

17. Який порядок складання та направлення клопотання про видачу особи Україні?

18. Які повноваження обласних прокуратур в провадженні про видачу особи Україні?

19. В якому порядку надається додаткова інформація щодо запиту про видачу особи? Які терміни її надання?

20. З якою метою і на який строк може застосовуватись тимчасовий арешт особи за запитом України?

21. Який зміст запиту про тимчасовий арешт та суб’єкт його підготовки?

22. Як визначаються строки тимчасового арешту в КПК України і міжнародних договорах?

23. Які виду транзиту виданої особи передбачає чинне законодавство, у чому їх відмінність?

24. Який порядок запитування дозволу на транзит особи з метою екстрадиції?

25. Хто здійснює прийняття виданих осіб Україні? Що є правовою підставою для цього?

26. Чи обмежується строками фактична передача-прийняття виданої особи?

27. Які наслідки неприйняття виданої особи згідно визначених умов з іноземною державою?

28. Які процесуальні дії вчиняються за участю виданої особи після її доставлення на територію України?

 

ІІ заняття

 

29. З яких етапів складається провадження з видачі особи Україною на запит іноземного органу?

30. Які обставини з’ясовуються в ході екстрадиційної перевірки?

31. Ким і в які строки проводиться екстрадиційна перевірка?

32. Які дії складають зміст екстрадиційної перевірки?

33. Яка роль суду у розгляді питання про видачу особи: вітчизняний і зарубіжний досвід?

34. В чому особливість процедури спрощеного порядку видачі осіб з України?

35. Які процесуальні гарантії закріплює КПК щодо добровільності і правильності отримання згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі?

36. В якому порядку приймається рішення про видачу особи з України? Яка його форма?

37. З яких підстав може бути відмовлено у видачі особи іноземній державі?

38. Вкажіть, які з підстав для відмови у видачі осіб належать до обов’язкових, а які до факультативних?

39. Чи може бути відмовлено у видачі особи у зв’язку з недотриманням іноземною державою засади взаємності?

40. Якими процесуальними правами наділена особа, видача якої запитується, в провадженні про її видачу?

41. Як забезпечується участь захисника (законного представника) у провадженні про видачу особа та який його процесуальний статус?

42. Яким є порядок оскарження рішення про видачу особи з України?

43. Які повноваження слідчого судді в провадженні щодо оскарження рішення про видачу особи?

44. Які обставини повинен з’ясувати слідчий суддя в провадженні про оскарження рішення про видачу?

45. Чи можуть рішення в провадженні про видачу особи бути предметом касаційної перевірки?

46. Кого і які строки необхідно повідомити про факт затримання в Україні особи, яка перебуває в міжнародному розшуку з метою екстрадиції?

47. На кого покладено обов’язок щодо перевірки законності затримання особи з метою екстрадиції? В чому суть такої перевірки?

48. В чому відмінності між тимчасовим і екстрадиційним арештом в провадженні про видачу особи?

49. Який зміст та додатки клопотання про застосування тимчасового арешту особи з метою забезпечення її екстрадиції? Хто його подає?

50. Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до особи під час розгляду запиту про її видачу? Які фактори при цьому враховуються?

51. Хто і на який строк може застосувати до особи екстрадиційний арешт? Чи може він застосовуватись повторно?

52. Які повноваження слідчого судді щодо перевірки обгрунтованості подальшого утримання особи під екстрадиційним арештом?

53. З якими обставинами закон пов’язує припинення дії будь-якого запобіжного заходу, застосованого у зв’язку з запитом про видачу особи?

54. Хто і з яких обставин може скасувати застосовані до особи запоіжні заходи в провадженні про екстрадицію?

55. З яких підстав може бути відстрочена і ким передача особи, щодо якої прийнято рішення про її видачу іноземній державі?

 

ПИСЬМОВІ ЗАВДАННЯ:

1. Застереження при видачі особи можуть стосуватись:

а) застосування до особи покарання у вигляді позбавлення волі;

б) засудження особи чи виконання вироку стосовно злочину, щодо якого видача не здійснювалась;

в) застосування до особи покарання на строк більш ніж 10 років позбавлення волі;

г) застосування смертної кари;

д) умовно-дострокового звільнення особи від відбуття покарання;

е) застосування покарання у вигляді довічного ув’язнення;

є) засудження особи за злочин, щодо якого вона була засуджена і відбула покарання в запитуваній державі.

 

2. Тимчасовий арешт застосовується органом запитуваної держави щодо особи, яка підлягає видачі, за умови:

а) наявність рішення компетентного іноземного органу про застосування щодо особи тимчасового арешту;

б) наявність клопотання про видачу особи;

в) наявність достатніх підстав вважати, що особа може залишити територію запитуваної держави;

г) наявність прохання компетентного іноземного органу про взяття особи під варту до отримання клопотання про видачу;

д) відсутність заперечень особи;

е) наявність рішення компетентного іноземного органу про обрання запобіжного заходу тримання під вартою;

 

3. В січні 2009 року за фактом відкритого викрадення у Токаревої С. невідомою особою майна (жіночої сумки з грошима, мобільним телефоном, паспортом, документами на право власності на нерухоме майно) було розпочато досудове розслідування на підставі ч. 1 ст.186 КК України. Винну особу виявити не вдалось. 02 лютого 2015 року під час спроби вчинити крадіжку чужого майна був затриманий Карин І.Й. Сприяючи досудовому розслідуванню, Карин І.Й. повідомив, що у 2012 році разом зі своїм знайомим Білином П. обікрав будинковолодіння в с. Старе, з останнім вже два роки як не підтримує відносини.

В ході обшуку в помешканні Білина П. було виявлено паспорт та інші документи Токаревої С., а також коробку з наркотичним засобом - канабіс (марихуану), масою 12,31 грам. Сам Білин П. вже більше як півроку перебуває на заробітках в Словаччині.

27 березня слідчим було винесено повідомлення про підозру Білину П.Ф. 03 квітня 2015 року у Генеральну прокуратуру України надійшло клопотання слідчого, скероване в Словацьку Республіку, про видачу громадянина України Білина Петра Федоровича для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ч.1 ст.186, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України.

Яке рішення прийме суд?

ІІ заняття

1. Які обставини підлягають становленню територіальними органами прокуратури України в ході вирішення питання про видачу особи іноземній державі:

а) місце і час перебування особи в Україні, дотримання вимог щодо реєстрації іноземців;

б) місце, час і спосіб вчинення злочину, у зв’язку з яким запитується видача;

в) наявність законного рішення українського органу про закриття кримінального провадження стосовно того ж злочину, щодо якого запитується видача;

г) обставини, що характеризують поведінку особи на роботі і в побуті;

д) законність затримання особи та тримання її під вартою на території України до вирішення питання про її видачу;

е) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину;

є) належність особи до громадянства України і законність його набуття.

 

2. 20 листопада 2003 року у Генеральну прокуратуру України надійшло від Генеральної прокуратури Російської Федерації клопотання про видачу Росії її громадянина Н., який знаходиться на території України.

Досудовим розслідуванням у кримінальній справі було встановлено, що Н. разом з С. і В. 26 грудня 1997 року у м.Ставрополь, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, завдали П. і О. тілесні ушкодження середньої тяжкості, а протягом 1998-1999 років у співучасті з С. і В. вчинив у м. Ставрополь (РФ) 5 квартирних пограбувань, викравши індивідуального майна громадян на загальну суму 857 500 рос. руб. Слідством також встановлено, що 18 червня 1999 року Н., завдавши середньої тяжкості тілесні ушкодження Р. і погрожуючи йому ножем, відібрав у останнього золотий годинник марки “Tissot”, мобільний телефон і гроші в сумі 280 тис. рос. руб. В жовтні 1999 року зустрівшись на вулиці з потерпілим Р., який упізнав його, погрожував останньому вбивством, вказуючи на ніж, якщо той звернеться у міліцію.

В листопаді 1999 року Н. виїхав з м. Ставрополя, і його місцезнаходження встановити не вдалось. Лише в серпні 2003 року було встановлено місцеперебування особи – Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Нова 1/11.

Допитаний помічником прокурора Вінницької області Н. заявив, що обвинувачення носить політичний характер, оскільки він – чеченець за національністю – є активним учасником чеченської діаспори, у зв’язку з чим і зазнає переслідування з боку правоохоронних органів Росії. Допитавши власника квартири, де проживав Н., помічник прокурора встановив, що останній проживає в м. Ладижин з жовтня 1999 року.

Дайте правовий аналіз дій працівника прокуратури України. Як він повинен поступити у даній ситуації?

Яке рішення повинен прийняти компетентний орган України стосовно клопотання про видачу?

 

 

3. Ознайомтесь з нижченаведеною ухвалою:

 

УХВАЛА

про застосування екстрадиційного арешту

 

17 грудня 2014 року м. Берегово

 

Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Дердій В.А., при секретареві судового засідання Вархоліній Д.Ю. за участю прокурора Жеребуха П.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської районної прокуратури Жеребуха П.Р. про застосування тримання під вартою (екстрадиційного арешту) щодо

Андраса Репаша, 8 травня 1970 року народження, уродженця м. Сегед Угорської Республіки, угорця, громадянина Угорської Республіки, із середньою освітою, неодруженого, раніше засудженого 08.02.2004 року вироком столичного суду м. Будапешт Угорської Республіки за § 175/А абзац 3 пункт а КК Угорщини до покарання у вигляді 7 років 5 місяців позбавлення волі, непрацюючого, який на даний час проживає за адресою: вул. Ранкова 5, с. Град, Берегівського району Закарпатської області

ВСТАНОВИВ:

 

До Генеральної прокуратури України надійшов запит Генеральної прокуратури Угорської Республіки про видачу Андраса Репаша для притягнення до кримінальної відповідальності за § 166 абзац 2 пункт а, б КК Угорщини (умисне вбивство з корисливих мотивів). Проведення екстрадиційної перевірки стосовно Репаша А. Генеральною прокуратурою України доручено прокуратурі Закарпатської області.

08 грудня 2014 року на виконання доручення до суду надійшло клопотання прокурора Берегівської районної прокуратури Жеребуха П.Р. про застосування тримання під вартою (екстрадиційного арешту) щодо громадянина Угорської Республіки Андраса Репаша, який розшукується правоохоронними органами Угорщини з метою забезпечення провадження про його видачу.

Також у клопотанні зазначено, що 16.11.2014 року ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області до Репаша А. застосовано тимчасовий арешт строком до 40 діб, на даний час він утримується в Ужгородському слідчому ізоляторі.

Пунктом 9 частини 1 статті 541 КПК визначено, що екстрадиційним арештом є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиція). Тому, заслухавши думку прокурора, дослідивши надані до суду матеріали, суд, вирішуючи питання про застосування екстрадиційного арешту, виходить з наступного.

Компетентні органи Угорської Республіки обвинувачують Репаша А. у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів, що згідно законодавства України відповідає п.п.6, 11, 12 ст.115 КК України. Оскільки покарання за даний злочин передбачено у вигляді від 10 років позбавлення волі чи більш суворого покарання, то у відповідності до ч.1 ст.573 КПК України даний злочин належить до категорії таких, що можуть призвести до екстрадиції.

Крім того, як випливає з доданих прокурором до клопотання матеріалів, в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які дають підстави обвинувачувати: Андраса Репаша у вчиненні 20 травня 2012 року у м.Дебрецен Угорська Республіка близько 00.30 годин на пішохідному містку над вулицею Спортивна, що сполучає вулиці Квітневу і Озерну, умисного вбивства на замовлення, з корисливих мотивів, громадянина Угорської Республіки Яноша Надя, шляхом нападу на нього, нанасення декількох ударів, після чого скинув з пішохідного моста на проїзджу частину, що призвело до смерті потерпілого. За вчинене умисне вбивство ним було отримано від дружини потерпілого винагорода у розмірі 12 тисяч євро.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа та який відповідає злочину передбаченому ст.115 КК України, не належать до військових злочинів і не носить політичного характеру. Кримінальних проваджень, які б здійснювались в Україні щодо Репаша А., немає. Згідно з наданою на вимогу суду інформацією ГУ ДМС України у Закарпатській області Андрас Репаш не є громадянином України, за отриманням статусу біженця не звертався, що підтверджується наданими до суду матеріалами. На даний час, є громадянином Угорської Республіки, що також підтверджується копією його паспорту. Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав передбачених ст.589 КПК України, з яких суд відмовляє у видачі особи, щодо Андраса Репаша не встановлено. Для забезпечення процедури фактичної передачі Андраса Репаша компетентним органам Угорської Республіки необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання особи під вартою (екстрадиційний арешт).

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст.ст.573-584 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) щодо громадянина Угорської Республіки Андраса Репаша задовольнити.

Застосувати до громадянина Угорської Республіки підозрюваного Андраса Репаша, 8 травня 1970 року народження, уродженця м. Сегед Угорської Республіки, згідно наданих матеріалів фактично проживаючого за адресою: вул. Ранкова 5, с. Град, Берегівського району Закарпатської області, екстрадиційний арешт строком на 5 (пять) місяців до вирішення питання про його фактичну передачу компетентним органам Угорської Республіки.

Зарахувати в строк тримання підозрюваного Андраса Репаша під вартою строк тимчасового арешу з 16 листопада 2011 року по 17 грудня 2011 року.

Утримувати громадянина Угорської Республіки Андраса Репаша, в умовах Ужгородського слідчого ізолятора УДПС України в Закарпатській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 10-денний термін з моменту її постановлення, а для особи, яка тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

 

Слідчий суддя Дердій В.А.

ТЕМА 3: Особливості виконання окремих процесуальних дій в порядку міжнародного співробітництва в ході кримінального провадження

ПЛАН.

1. Сприяння в отриманні показань осіб у кримінальному провадженні:

1.1. Процедурні особливості та гарантії учасникам при проведенні допиту в порядку надання міжнародної правової допомоги.

1.2. Тимчасова передача особи, що перебуває під вартою для участі у проведенні досудового розслідування чи судового розгляду.

1.3. Особливості проведення допиту осіб в режимі відеоконференції у порядку надання міжнародної правової допомоги.

2. Вручення документів: види документів, які підлягають врученню, умови та порядок їх вручення.

3. Особливості проведення обшуків, оглядів, вилучень предметів і документів. Розшук та арешт майна.

4. Проведення негласних (розшукових) слідчих дій в ході міжнародного співробітництва.

5. Надання інформації, передача предметів і документів для цілей кримінального провадження.

6. Спільні (міжнародні) слідчі групи: порядок їх створення, реалізація повноважень членом слідчої групи.

Нормативно –правові акти:

1. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року і Додатковий протокол до неї 1978 року. // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000. - 560 с.
2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року і Протокол до неї 1997 року // Міжнародні договори України про правову допомогу: Офіційне видання. - Ужгород: ІВА, 2000.
3. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності Прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_789
4. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 08.11.1990 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_029
5. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах від 13.10.2003 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/408_012
6. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах від 11.05.2004 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/364_026
7. Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах від 04.11.2003 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/591_007
8. Договір між Україною та Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільних та кримінальних справах від 27.03.2003 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/192_021
9. Договір між Україною та Канадою про взаємодопомогу у кримінальних справах від 23.09.1996 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/124_003
10. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах (1993).
11. Конституція України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – 51с.
12. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К.: «Центр учбової літератури», 2015. -256с. (глава 42)
13. Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 (ст. 92-94)
14. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів. Затверджено спільним наказом від 9 січня 1997 року № 3\1\2\5\2\2.
15. Меморандум про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Генеральною прокуратурою Угорської Республіки від 16.12.2009 року. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/348_077
16. Наказ Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва» №223 від 18.09.2015 року

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Які способи сприяння в одержанні показань в кримінальних провадженнях застосовуються у міжнародній практиці?

2. Які обов’язкові реквізити міжнародного доручення п