Політична система – основна категорія політології.

 

Політика – це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади. Суттю цієї діяльності є прийняття і виконання владних рішень щодо різних суспільних груп і суспільства зокрема. Політика є багатовимірним явищем. Кожен її вимір є окремою проблемою, яку досліджує одна з галузей політології, використовуючи певний набор методів і понять – категорій.

Політологія – це комплексна наука, що поєднує вивчення змісту, інституційно-організаційних форм політичної діяльності та способів взаємодії учасників політичного процесу. Однак, глибока розробка кожної з наявних у рамках політології прблем неможлива без комплексного дослідження, яке повинно виявити всіх зв’язки досліджуваного предмета в політиці та поза нею. Таке дослідження повинно виявляти всі зв’язки досліджуваного предмета, переторвюючи предмет і його звязки в упорядковану сукупність. Таке дослідження здйснюється за допомогою системного методу, що прийшов у політолоію з природничих і точних наук. Його використання дозволяє пробачити будь-які предмети і їх зв’язки в системі.

З точки зору теорії систем “система – це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, яка виникає і функціонує для досягнення певної мети і володіє інтегративними якостями, що не властиві окремим компонентам, які її утворюють”. Однією з найскладніших систем (або полісистемним комплексом) є суспільство. Як система воно функціонує і розвивається на основі саморегулювання (а не внаслідок діяльності якоїсь сили, що стоїть над або поза суспільством). Тому суспільство повино мати спеціальну підсистему, призначену для саморегулювання. Нею якраз і є політична система, що перебуває у складних структурно-функціональних взаємозвязках з іншими підсистемами: економічною, соцілаьною, духовною. На іншому рівні аналізу кожна з цих сфер виступає цілісною системою і до неї можна застосувати системний метод. Зрозуміти кожну з цих систем означає розкрити їх сутність і якісну специфіку, структуру і функції, звязки із зовнішнім середовищем, історію виникнення, розвитку й занепаду, а також вивчити системні фактори, що забезпечують їх цілісність, стабільне функціонування і саморозвиток. Отже, при аналізі поліичної системи та інших систем суспільства слід застосовувати такі аспекти системного підходу, як компонентний, структурний, функціональний, інтегральний, комунікаційни. Великий внесок в системного підходу опрацювання зробили американські вчені: основоположник структурно-функціонального аналізу в соціології Т. Парсонс, та його послідовники в політології Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дойч та ін.

Суть політичної системи, різні аспекти її функціонування можна виразити через сукупність визначень, які відображають інтерпретації поняття політична система та теоретичні підходи до її визначення. Так, західна політична наука що була провідною в дослідженні політичних систем від початку ототожнювала поняття “системний аналіз” і “політична система”. Так, Д. Істон вважав, що “політична система є комплексом взамодій, за допомогою яких досягається і здійснюється владне розміщення ресурсів в суспільстві”.

К. Дойч розглядав політичну систему як “систему виробництва та відтворення інформації”, Г. Алмонд визначав політичну систему як “комплекс взаємодіючих ролей чи як структуру ролей, якщо розуміти під структурою систематизацію взаємодій”, а М. Дюверже розглядав політрчну систему як “групу, яка складає систему взаємодій – будь-який колектив чи співтовариство”. Зараз на Заході під політичною системою розуміють сукупність політичних взаємодій, ролей і функцій в суспільстві. Однак, негативом в тракому трактуванні політичної системи є зосередженість на оточенні політичної системи, психологічних і культурних її аспектах її існування, і, навпаки, віднотності досліджень її структури.

На території держав колишнього соціалістичного табору політична наука під впилвом марксистського класового і формаційного підходу політичну систему намагались визначати як “інтегровану сукупність державних і недержавнихсоціальних інстиутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними групами, націями, державами, що забезпечуватьстабільність суспільства, певний соціальний порядок”. В цьому формулюванні намагались дати синтетичне визначення, щоб окреслити політичну сферу суспільства та інстиуційну інфраструктуру його політичної самоорганізації.

Відповідно до правової концепції політична система — це сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, які здійснюють владу, управління суспільством, регулюють взаємовідносини між громадянами, соціальними та етнічними групами, забезпечують стабільність суспільства та порядок у ньому.

Отже, у політичній науці немає універсального поняття політичної системи. І все ж виокремимо загальне для всіх визначень: політична система асоціюється із застосуванням узаконеного фізичного примусу. Для потреб даного курсу ми будемо використсоувати два наступні визначення політичної системи – широке і вузьке. Так, у найширшому розумінні, політична система – це цілісна впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, взаємин, процесів, політико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких утверджується і функціонування політичної влади, забезпечується соціальна і політична стабільність. Водночас, для досягнення певних дослідницьких цілей можна використовувати і більш вузьке визначення, згідно з яким політична система суспільства є сукупністю політичних інституцій, взаємодія і взаємовідносини між якими забезпечують реалізацію політичної влади. Це той механізм, за допомогою якого здійснюється регулювання суспільної системи, управління нею.