Підсумки Громадянської війни.

Першим підсумком Громадянської війни можна вважати успіх радянської влади у збройній боротьбі з супротивниками. Досягнуто цього успіху було завдяки тому, що більшість робітників і селян підтримали радянську владу, сподівались на краще життя після війни.

Другим підсумком Громадянської війни, було те, що економіка за 4 роки участі Росії у Світовій війні і три роки Громадянської війни практично була зруйнована. Найбільші страждання випали від цього на долю робітників. Усі спроби інтенсифікувати виробництво продукції шляхом організації соціалістичного змагання, через примусову працю в трударміях позитивного результату не дали.

Третій підсумок полягає в тому, що здійснити революцію легше, ніж налагодити управління всіма сферами життя країни. Відсутність досвіду, кадрів, складні політичні і воєнні умови – все це ускладнювало процеси управління державою і сприяло зародженню адміністративно – командної системи. Демократичні традиції в цій галузі були надзвичайно слабкі. А «авторитет» сили сприймався як належне.

Четвертий підсумок полягає в тому, що за сім років війни багато людей звикли стріляти, вбивати. Ці риси були дуже небезпечні для майбутнього. Войовничість, готовність до виконання будь-яких наказів, бажання знайти ворога і знищити – все це відбилося на духовному і культурному рівні того покоління людей.

П’ятий підсумок полягає в тому, що безперспективним у політиці є шлях як експорту революції так і експорту контрреволюції. Спроби реалізації цих політик на території Росії призвели до страшних наслідків в економіці, політиці, духовній сфері.

Шостий підсумок полягає в тому, що політика конфронтації, яка брала свій початок з 1917р., не є реалістичною, не відбиває інтересів народів, не приносить користі нікому. Звідси випливає, що державним діячам слід уникати такої політики.

Сьомий підсумок полягає в тому, що Громадянська війна була роками героїчного і трагічного. У 1918-1920рр. загинуло 12-15млн. чоловік (військових – 800тис). Що це, ціна Жовтневої революції, чи наслідок дій антирадянських сил?

Восьмий підсумок полягає втому, що це був час здобуття національної незалежності і втрати її народами національних окраїн колишньої Російської імперії.

 

План семінарського заняття №2

Тема: «Тоталітарні та диктаторські режими Західної Європи

В 1919 – 1939 рр.»

І.Навчальні питання.

1.1Наслідки Першої світової війни. Становище населення Італії.

1.2Встановлення фашистської диктатури Б. Муссоліні. Фашизація країни.

1.3Ситуація в Іспанії після Першої світової війни.

1.4Революція 1931 року. Уряд Народного фронту.

1.5Громадянська війна 1936-1939років. Встановлення диктатури Ф.Франко.

1.6Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер.

1.7Внутрішня політика нацистського режиму.

ІІ. Реферати (доповіді, повідомлення)

2.1 Доповідь: «Виникнення тоталітаризму».

ІІІ. Література.

3.1 Обов’язкова.

- Полянський П.Б. Всесвітня історія 1914 – 1939: Підр. для 10 – го кл.

Загальноосв. навч. закл. –К.: Ґенеза, 2004.

- Ладиченко Т.В. Всесвітня історія:: Підр. для 10 – го кл.

Загальноосв. навч. закл. –К.: А.С.К., 2006.

- Середницька Г.В. Всесвітня історія: 10 кл.: Опорні конспекти. – К.:

А.С.К..2005.

3.2 Додаткова.

- Воронянський О.В. Всесвітня історія ХХ ст.: Навчальний посібник.- Харків.: Парус, 2008.

- Голованов С.О. Всесвітня історія: Навч. посібник.-К.: Каравела, 2007.

- Гісем О.В. Всесвітня історія 10-11 клас: Наочний довідник (О.В. Гісем, О.О. Мартинюк.-К.: Х.: Видавництво «Ранок», 2005.

- Полянський Б.П. Всесвітня історія. 1919-1939: Підруч. Для 10-го класу, загальноосвітній навч. заклад.-К.: Генеза, 2004.

- Бердичівський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія 10 клас.-Запоріжжя. Прем’єр, 2002.

-Земерова Т.Ю. Всесвітня історія: Схеми і таблиці. – Харків: ФОП Співак В.Л., 2010.

 

Методичні поради

Мета семінарського заняття: з’ясувати виникнення тоталітарних режимів, визначити суть тоталітаризму і показати його безперспективність для соціально-політичного й економічного розвитку країни. Формувати вміння аналізувати історичний матеріал, користуватися науковою термінологією, розвивати пріоритет загальнолюдських цінностей, ідеї громадянського суспільства.

 

При підготовці до першого питання семінарського заняття слід розглянути наслідки Першої світової війни.

На початку ХХ ст. Італія належала до середньорозвинених країн Європи. Участь у Перший світовій війні коштувало їй дуже дорого:

700 тис. загиблих, 450 тис. інвалідів, 1 млн. поранених та 1,5 млн. полонених. Військові витрати - 46 млрд. лір (80% видаткової частини державного бюджету). Збільшення зовнішнього боргу до 19 млрд. лір.

Економічне становище країни було вкрай критичним: не вистачало продовольчих товарів, палива, предметів першої необхідності. У країні нараховувалося понад 2 млн. безробітних.

Надії італійців на те, що мир принесе полегшення, не виправдалися. Великі держави, оцінюючи внесок Італії у війну як занадто малий, не дотримали свого слова (таємна угода про передачу Італії східного узбережжя Адріатичного моря, а також ряд територій), даного напередодні вступу Італії у війну. Вона отримала лише Трентіно, Південний Тіроль та Істрію з Трієстом. Частину німецьких колоній в Африці. Італія стала «переможеною серед переможців».

Важке фінансово-економічне становище країни позбавляло уряд можливості здійснити заходи щодо покращення життя населення. Довіра до нього і до конституційного ладу впала. Післявоєнний спад виробництва, демобілізація армії ще більше загострили соціальні проблеми і призвели до розгортання масового робітничого руху, у якому домінували радикальні течії. Страйки робітників супроводжувалися захоплюванням заводів і створенням фабрично-заводських рад(ФЗР), які брали на себе функції місцевої влади. Формувались загони Червоної гвардії.

При підготовці до другого питання слід розглянути:

- соціальну опору фашистів (дрібна і середня буржуазія, частина робітників і селян, націоналістично налаштована інтелігенція і студентство):

- гасла, які висунули фашисти і отримали підтримку різних верств населення:

1. Робітничий контроль на виробництві.

2. Відродження «величі нації», «величі Італії».

3. 40-годинний робочий день.

4. Прогресивний податок на капітал.

5. Зниження пенсійного віку.

6.Боротьба з комуністичним і соціалістичним рухами.

7. Проведення аграрної реформи.

8. Конфіскація 85% військових прибутків.

Фашисти створювали озброєні загони «чорносорочечників», які називали себе «бойовими союзами».

24 жовтня 1922р. З’їзд фашистських партій у Неаполі, на якому уряду було висунено ультиматум з вимогою надати шість міністерських портфелів.

28 жовтня 1922р. «Похід на Рим», організований фашистською партією, щоб примусити уряд виконувати їх ультиматум. Король Віктор – Еммануїл запропонував Б. Муссоліні очолити уряд.

Так в Італії був відкритий шлях до ліквідації ліберальної демократії і встановлення фашистської диктатури. 30 жовтня 1922 року Б. Муссоліні у супроводі одягнених у чорну форму фашистів вступив до Риму і очолив уряд. В Італії була остаточно заборонена діяльність усіх політичних партій, уряд Б.Муссоліні зосередив у своїх руках усю повноту влади, в країні була створена система репресивних органів.

Остаточне оформлення фашистської диктатури відбулося в 1925 – 1926рр., коли було покінчено із зовнішніми ознаками парламентської форми правління і ліквідовано залишки демократичних прав і свобод.