Періодизація громадянської війни

Існують різні точки зору щодо періодизації громадянської війни в Росії. Одна з них подана нижче.

Перший період (листопад 1917р. – березень 1918р.):

-боротьба між більшовиками і їхніми противниками;

-розпуск Установчих зборів;

-збройна боротьба за встановлення радянської влади;

-боротьба більшовиків з національно-визвольними рухами.

Другий період (березень 1918р. – березень 1919р.):

-початок і посилення іноземної інтервенції;

-повстання чехословацького корпусу, навколо якого об’єдналися антирадянські сили Поволжя, Сибіру, Далекого Сходу;

- розгром козачої армії Краcнова на Дону;

-формування збройних сил «білих» на Північному Кавказі (армія Денікіна).

Третій період (березень 1919р. – березень 1920р.):

-період найсильнішого протистояння і вирішальних битв;

-розгром більшовицькими арміями Колчака, Денікіна, Юденіча;

-боротьба за встановлення радянської влади в Україні, Білорусі, Прибалтиці.

Четвертий період (квітень 1920р. – листопад 1920р.):

-радянсько-польська війна;

-боротьба на Півдні України та в Криму проти білогвардійських армій генерала Врангеля;

-завершальний етап громадянської війни.

П’ятий період (листопад 1920р. –жовтень 1922р.):

-завершення війни на окраїнах колишньої Російської імперії;

-ліквідація останніх вогнищ громадянської війни;

-придушення національно-визвольних рухів і селянських повстань.

 

Далі необхідно розглянути питання щодо терору у роки громадянської війни.

Терор – це політика залякування та насильства, розправа з політичними противниками. Насильство стало універсальним методом пригнічення трудящих Росії та не менш поширеним способом їх боротьби проти пригнічення. Царизм практично позбавив широкі народні маси легальних ненасильницьких способів боротьби за свої права. Вікова ненависть народу до гнобителів вилилась у пугачовські методи боротьби. Протиставлення класових цінностей загальнолюдським, визнання людського життя класовим привілеєм, розділення світу на червоний та білий, а людей – на «наших» та «чужих» не могло не вилитись у принцип «товарища маузера».

Терор був і реакцією з боку скинутих класів, адже вони були позбавлені громадянських та політичних прав. Заборонялась діяльність опозиційних партій, не могли видаватись опозиційні газети. В країні була відсутня легальна опозиція. Духом насильства була пройнята вся суспільно – політична атмосфера революційної Росії. Ось чому навряд чи виправдані пошуки того, хто першим розв’язав терор. Ні антибільшовицькі сили, ні партія більшовиків не заперечували насильства, а терор – не що інше, як насильство.

Заклики до громадянської війни лунали з обох сторін, а в країні, подібній до Росії, протиборство класів неминуче повинно було набрати крайніх форм. Жахи білого терору супроводжували 16 – денний заколот, піднятий під керівництвом «Союзу захисту батьківщини та свободи» в Ярославлі. Більше 200 радянських робітників, приречені на голод та муки, були поміщені на баржу, що стояла серед Волги.

В липні 1918р. в Єкатеринбурзі більшовиками були розстріляні Микола ІІ, та члени царської сім’ї, в тому числі діти царя. Розстріляли також велику княгиню Єлизавету Федорівну, що довгий час займалась благодійництвом.

Влітку 1918р. есери та народні соціалісти вбили В, Володарського, М. Урицького, вчинили напад на М. Подвойського. 30 серпня Ф.Каплан поранила В.Леніна, 5 вересня 1918р. Раднарком прийняв постанову про червоний терор. У вересні було розстріляно не менше 500 заручників. Похорон Урицького вилився в маніфестацію під гаслом: «Вони вбивають особистості, ми вб’ємо класи!», «За кожного нашого вождя – тисячі ваших голів!» Зинов’єв навіть пропонував надати робітникам право самосуду. Голова ВЧК східного фронту Лаціс давав такі накази: «Не шукайте в справі звинувачуючих доказів: чи повстав він проти рад зі зброєю чи на словах. Першим обов’язком ви повинні його запитати, до якого класу він належить, якого він походження і яка у нього професія». Це була повсякденна практика. В країні створювались концтабори. В газетах друкували списки заручників. Частіше за все до них потрапляли офіцери, студенти, поміщики, священики, інженери, члени есерівської, кадетської партій.

Головна мета терору – зламати волю опору у супротивника. До кінця року громадянська війна розгорілася з надзвичайною силою.

Під якими гаслами боролися червоні та білі? З одного боку барикад – «Хай живе світова революція!», «Смерть світовому капіталу!», «Мир хатинам! Війна палацам!», з іншого – «Повернемо Батьківщину!», «Вітчизна або смерть!», «Краще смерть ніж загибель Росії!».