Розділ: Країни Центральної та Східної Європи (1945 р. – початок ХХІ ст.)

Тема: Країни Центральної та Південно - Східної Європи у 50 – 90х роках.

Основні поняття: радянська модель соціалізму, «народна демократія», тоталітаризм.

План:

1. Встановлення комуністичних режимів.

2. Наростання внутрішньої нестабільності у 50-70-х рр.

3. Революції кінця 80 — початку 90-х рр.

 

1. Після ліквідації нацизму й відновлення національної незалежності у країнах Центральної та Південно-Східної Європи у 1944— 1945 рр. до влади прийшли уряди Національних фронтів, які складалися з партій та організацій, що боролися проти окупантів. Починається період «народної демократії»: створення коаліційних урядів (у Болгарії протримався до січня 1945 р., в Румунії - до лютого 1945 р., Угорщині - до весни 1947 р., Чехо-Словаччині - до лютого 1948 р.); ліквідовувалися фашистські партії та організації, поновлювалася дія конституцій, почали функціонувати парламенти, створювалися органи місцевого управління; ліквідовувалося поміщицьке землеволодіння; націоналізація власності фашистів та їхніх прихильників; соціальні реформи.

До 1947 р., незважаючи на військову і політичну присутність СРСР, зберігалася можливість розвитку політичної та економічної системи, що припускала у певних межах політичний плюралізм, багатопартійність, різноманітність форм власності.

Починаючи з 1947 р. в країнах ЦСЄ шляхом фальсифікації результатів виборів та знищення політичних опонентів встановлюється прорадянський лад (восени 1947 р. - в Болгарії та Румунії, в лютому 1948 р. - в Чехо-Словаччині, в березні 1948 р. - в Угорщині).

Відтоді у східноєвропейських країнах розпочалися індустріалізація і кооперація сільського господарства. Усі методи й форми соціалістичного будівництва в СРСР переносились у ці країни. В кожній із них склалися культи власних вождів, однопартійність, знищення інакодумства.

Свій вплив у країнах Східної Європи СРСР намагався закріпити укладенням міжнародних політичних угод. 25 січня 1949 р. Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, СРСР і Чехо-Словаччина проголосили створення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) для спільного розв'язання економічних проблем, координації народногосподарських планів, реалізації спільних проектів (завод «Ікарус», газо-ї нафтопроводи і т. ін.). У травні 1955 р. створена військова організація ОВД.

 

2. У 50-ті рр. у країнах Східної Європи почала наростати внутрішня нестабільність, зумовлена кількома причинами. По-перше, смерть Сталіна 1953 р. і початок "відлиги" в СРСР привели до деякої лібералізації політичного курсу керівництва країн регіону. По-друге, індустріалізація за радянським взірцем призвела до погіршення матеріального становища. По-третє, економічні реформи у 50-ті рр. практично зводилися нанівець втручанням вищого партійного керівництва. По-четверте, на вияв внутрішньої нестабільності вплинули успіхи країн Західної Європи у відновленні економіки в післявоєнний період. Найяскравішими проявами цього невдоволення були події 1956 р. в Польщі та Угорщині. В Угорщині справа дійшла до антитоталітарної революції', яку було придушено за допомогою військової сили. Криза у Чехо-Словаччині (1968—1969 рр.) - «'Празька весна».

 

3. Назріваюча протягом довгого часу криза наприкінці 80-х рр. охопила всі країни Центральної та Південио-Східної Європи. Вона проявилася в економічній, політичній, ідеологічній і моральній сферах. Політичне банкрутство керівництва правлячих партій, невправність адміністративно-командних методів управління і небажання більшості населення жити в умовах тоталітарного режиму - все цс зумовило виникнення революційної ситуації в цих країнах. Загальним для всіх країн було прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих партій, встановити демократичну форму правління і на основі широкої демократії обновити соціально-економічне й політичне життя суспільства.

Могутнім каталізатором революційних процесів став національний фактор. Особливо великий вплив справляли національні проблеми на розвиток подій у Югославії, Чехо-Словаччині, Румунії, Болгарії. Вплинули на перебіг історичних подій у регіоні перебудовні процеси в СРСР. Відносини СРСР з іншими соціалістичними країнами тепер будувалися на принципах реального рівноправ'я, невтручання у внутрішні справи інших країн, взаємовигідних економічних відносин.

Форми й методи демократичних революцій були різними — від «оксамитової»', революції в Чехо-Словаччині до кривавих зіткнень у Румунії.

Демократичні революції в Центральній та Східній Європі в 1989—1991 рр. стали однією з найважливіших подій другої половини XX ст. Вони викликали нове спІввідношення сил у Європі, нову структуру економічних і політичних відносин між великими державами. Настав кінець конфронтації між СРСР і США.

Після краху тоталітарного соціалізму затвердився конституційно-парламентський механізм зміни влади. У соціально-економічній сфері відбувається перехід до ринкової економіки. Країни вступають до НАТО та ЄС.