ТОП 10:

Розділ: Період стабілізації в Європі та в Північній Америці (1924—1929).



Тема: Доба «процвітання» в США. Велика Британія і Франція в 1919— 1920-х роках.

Основні поняття:економічна стабілізація.

План:

1. Особливості повоєнного розвитку США.

2. Особливості стабілізації у Великі Британії.

3. Особливості стабілізації у Франції.

1.Перша світова війна надала потужного поштовху еко­номічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було руйнації виробництва, вступила у війну в квітні 1917 р., людські втрати склали 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених; еміграція; виступали постачальником військових матеріалів, харчів і сировини країнам, прибу­ток американських монополій склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти забезпечили капі­таловкладення в американську економіку. Відбувається модернізація виробництва.На початку 20-х років Сполучені Штати за­безпечували майже половину світового видобутку кам'я­ного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового вироб­ництва автомобілів. США перетворилися на найбільшого кредитора (11,1 млрд. дол..) Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.

Зростання частки США в міжнародній еконо­міці створило умови для вторгнення у сфери світової політики: «14 пунктів» Вільсона, домагалися міжнародного визнання принципів «відчинених дверей» і «рівних мож­ливостей» з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

20-ті роки були для Сполучених Штатів роками про­цвітання. На кінець 20-х років США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міц­ністю, величезними резервами внутрішнього ринку, про­текціоністською політикою держави. Відбувалося докорін­не оновлення основного виробництва, зводилися нові фабрики та заводи. Стрімко розвивалися нові галузі промисловос­ті (1929 р. випу­щено 5/6 світового виробництва авто). Збільшення національного доходу - за1923-1929 рр. зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів.

На виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці (Уоррен Гардінг, 1924 р. Кальвін Кулідж) які відкидали концепцію державного регулювання.

2.Велика Британія досягла здійснення своїх інтересів: усунуто конкурента — Німеччину, отримано частину репарацій, захоплено більшість німецьких колоній, зміцнено позиції в Африці та на Близь­кому Сході. Однак перемога дісталася дорогою ціною. її людські втрати становили 743 тис. вби­тих й 1693 тис. поранених. Промислове виробництво ско­ротилося на 20%, видобуток вугілля — на 21%, суднобудівництво — на 32%. Велика Британія втратила біля третини національного багатства, близько 40% торговельного флоту. Бри­танська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності. Зростання державного боргу.

На політичній арені діяли три найбільші політичні партії: консервативна, ліберальна, лейбористська партія.

На виборах 1918 р. було сформовано коаліцій­ний уряд з консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд Джорджем — лідером лібе­ральної партії. Було прийнято програму допомоги без­робітним та будівництва дешевих жител. 1921 р. апроваджено 9-річяу безкоштовну обов'язкову освіту. Уряд Д. Ллойд Джорджа надав 1921 р. статус домініону Ірландії. Однак шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням залишились у складі Великої Британії.

Уряд лейбористів Р. Макдональда (1924 р.) збільшив розміри допомоги безробітним і пенсії старим, зменшив мито на деякі товари, покращив систему страху­вання з безробіття, збільшив видатки держави на житлове будівництво. Визнав СРСР.

У жовтні 1924 р., консерватори сформували уряд, за них виник конфлікт у вугільній промисловості. Власники шахт були зацікавлені у змен­шенні високої собівартості вугілля й підвищенні його кон­курентоспроможності на зовнішніх ринках. Вони прагнули досягти цього за рахунок скорочення заробітної плати. Влітку 1925 р. власники шахт висунули ультимативні вимоги гірникам - зменшення зарплати та скорочення робочого дня. 4 травня 1926 р. оголосили загальний страйк (18 млн.) 12 травня припи­нення страйку. Зар­плату гірників було зменшено, а робочий день подовжено.

3.Франція більше, ніж інші держави, постраждала під час світової війни: 1,4 млн. вбито та 750 тис. поранено, північні промислові де­партаменти, де відбувалися військові дії, були зруйновані, виведено з ладу 6 тис. км залізничних колій, 52 тис. км шосейних доріг, 325 тис. га орної землі стали непридатні для використання, державний борг сягнув 300 млрд. франків. Водночас війна значно вплинула на економіку Франції: виникли нові індустріальні райони: Центральний, Південний, Південно-Західний, нові підприємства — Рено, Сітроен. Повернення Ельзасу та Лотарингії по­двоїло потужність металургії. До 1935 р. Франція експлуатувала вугільні запаси Саара. Країна швидко пере­творювалася з аграрно-індустріальної країни в індустріаль­но-аграрну. Після війни уряд Ж. Клемансо намагався посилити патріотичні настрої.

В1924-1929 рр. у Франції відбувалася стабілізація: отри­манням репарацій з Німеччини (9 млн. марок золотом), використанням саарського вугілля та лотарингської руди, наявністю дешевої робочої сили в колоніях, прибутки від туризму. Сільське господарство розвивалося досить успіш­но. У 1929 р. при­бутки від цінних паперів майже утричі перевищували при­буток від промисловості.

За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася США. У 1930 р. обсяг промислового виробництва 40% перевищив довоєнний рівень.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.249.234 (0.005 с.)