І) Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду,

Що підлягає примусовому виконанню.

Якщо за характером ухваленого іноземного судового рішення воно вимагає примусового виконання, то під приведенням його до виконання варто розуміти юридичний акт, яким суверенна держа­ва, поширюючи дію іноземного рішення на власну територію, ви­знає безперечність встановлених ним прав та обов'язків сторін і санкціонує примусове здійснення владних приписів, що містяться в такому рішенні. Тобто, приведення іноземного рішення до ви­конання має на увазі одночасне визнання іноземного рішення із санкціонуванням його примусової реалізації, порядок здійснення якої закріплений у законодавстві про виконавче провадження [8, С 392].

[ Варіанти визнання в Україні рішень іноземних судів)

1) Визнання та звернення до виконання рішення, що підлягає при­мусовому виконанню

2) Визнання рішення, що не підлягає пр имусовому виконанню __ J

Схема 9.21

Закон закріплює дві умови визнання та виконання рішення іно­земного суду, що підлягає примусовому виконанню:

Наявність міжнародного договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне пра­во», міжнародний договір України - це діючий міжнародний дого­вір України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому необхідно виходити із загальних правил про те, що міжнародні договори про правову допомогу поширюються лише на суб'єктів держав-учасниць, а якщо між учасниками багатосторонніх договорів існують ще 1 двосторонні або спеціальні угоди з питань правової допомоги, то повинні застосовуватися відповідні норми тих договорів і угод, які набули чинності пізніше;

Дія принципу взаємності.

Згідно зі ст.И Закону України «Про міжнародне приватне пра­во», суд або інший орган застосовує право іноземної держави неза­лежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, коли засто­сування права іноземної держави на принципах взаємності передба­чено законом України або міжнародним договором України. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вва­жається, що вона існує, оскільки не доведене інше [8, С. 393].

Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає при­мусовому виконанню

1) Наявність міжнародного договору

2) Дія принципу взаємності

D J

Схема 9.22

Інакше кажучи, взаємність означає: надання іноземцям в Укра­їні таких самих прав, свобод і можливостей, які мають українські громадяни у відповідній іноземній державі; визнання та виконання іноземних судових рішень за умови визнання та виконання судових рішень України у відповідній іноземній державі; виконання судових доручень іноземних судів при аналогічному виконанні дорз^чень су­дів України; у певних випадках застосування іноземного права за умови, якщо у відповідній іноземній державі до аналогічних відно­син застосовується право України [8, С 393].

Рішення іноземного суду може бути подане до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним за­конної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних пла­тежів, яке може бути подане до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованос­ті за останні три роки (ст. З Закону «Про визнання й виконання в Україні рішень іноземних судів», ст. 391 ЦПК) [2, С 280].

Питання про надання дозволу на примусове виконання на кло­потання стягувана розглядається судом за місцем проживання (пе­ребування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на те­риторії України або його місце проживання (перебування) або міс­цезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусо­ве виконання розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника [З, С. 137; 10].

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання по­дається до суду безпосередньо стягувачем або у порядку, встановле­ному міжнародними договорами. Якщо за цими договорами перед­бачено подання клопотання через органи державної влади України, суд приймає таке клопотання. Стаття 394 ЦПК виписує вимоги до клопотання. Далі суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника про надходження клопотання і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само, коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання за­перечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його роз­гляду. Суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідо­мляє сторони. Розгляд клопотання проводиться суддею одноособо­во у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин на судове засідання стягувача або боржника або їх представників не є перешкодою для розгляду клопотання. Розглянувши подані доку­менти та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановления ухвали. Якщо рішення іноземного суду

вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд визначає суму в національній валюті за курсом Нацбанку України на день постанов­ления ухвали [10].

ЦП К статтею 396 визначає також підстави для відмови у задо­воленні клопотання про надання дозволу на примусове виконання. Ухвала про надання такого дозволу або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і стро­ки, передбачені ЦПК. На підставі рішення іноземного суду та ухва­ли про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом [10].

II) Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає приму­совому виконанню

Визнання рішення іноземного суду є підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків тією самою мірою, що і рішення відпо­відного вітчизняного суду, в одних випадках досить, щоб рішення було визнано, в інших — воно повинне бути ще й виконано, тобто піддане спеціальній процедурі з дозволу виконання. Таким чином, визнання іноземного судового рішення є необхідною передумовою для його виконання, але для примусового виконання зазвичай вста­новлюються додаткові вимоги, понад ті, які є обов'язковими для ви­знання іноземного рішення [19, С 397-398].

Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

1) Просте

2) Кваліфіковане

Схема 9.23

Залежно від виду судового рішення визнання може бути про­стим і кваліфікованим. Просте визнання застосовується щодо рі­шень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов'язані з дією властивостей неспрос­товності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без по­дальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного

часу. Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою. Кваліфіковане визнання є більш складною процедурою, що скла­дається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протя­гом строку виконавчої давнини [8, С 398].

Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розу­міти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляєть­ся у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання [20, С 384].

Передусім необхідно визначити умови визнання в Україні тако­го рішення. Так, воно визнається в Україні, якщо його визнання пе­редбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні (ст. 399 ЦПК). Далі порядок такий:

1) Подається заінтересованою особою до суду клопотання про ви­знання рішення в порядку 392-394 ЦПК з урахуванням деяких особливостей. До клопотання додаються такі документи: 1) за­свідчена в установленому порядку -копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України [10].

2) Розгляд клопотання провадиться на підставі ст. 401 ЦПК. Так, про надходження клопотання суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після по­дання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само, коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя по­становляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються пись-

мово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтер­есованих осіб. Розгляд клопотання проводиться суддею одно­особово у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин на судове засідання заінтересованих осіб або їх пред­ставників, стосовно яких суду відомо про своєчасне врі^ення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було по­рушено питання про перенесення його розгляду.

3) За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про ви­знання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

4) У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, вста­новлених статтею 396 ЦПК. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлен-ня ухвали. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконан­ню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ЦПК [10].

Фактично визнаючи судове рішення, держава виражає своє ставлення до нього як до юридичного факту, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинення встановлених іноземним судом правовідносин. У зв'язку з цим визнання іноземного судового рі­шення є юридичним актом, яким суверенна держава, поширюючи дію іноземного рішення на власну територію, виражає своє став­лення до нього як до юридичного факту, з яким пов'язується ви­никнення, зміна або припинення встановлених іноземним судом безспірних правовідносин [21, С 37]. При цьому іноземне рішення сприймається як остаточне, що спричиняє неможливість повторно­го розгляду того самого спору, і наділяється такими ж юридичними властивостями, як і судові акти держави, що його визнає, однак межі його дії не можуть бути більшими ніж ті, котрими воно обмежено в' країні походження [8, С 392].